донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.06.2014 справа №905/6977/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.

суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область

на рішення господарського суду Донецької області

від01.04.2014р.

у справі№ 905/6977/13 (головуючий Риженко Т.М., судді Нестеренко Ю.С., Довгалюк В.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості у сумі 48819,70грн., пені у сумі 5527,68 грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області рішенням від 01.04.2014р. у справі № 905/6977/13 частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Платінум", стягнувши на користь позивача заборгованість у розмірі 48 819,70грн., пеню у розмірі 3 573,62грн. та судовий збір.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2014р. у справі № 905/6977/13 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки сплив строк позовної давності пред'явлення позову в цій частині.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час слухання справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 18.06.2012р. укладено договір поставки №25301-6, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця вимірювання, вартість за одиницю вимірювання та загальна вартість, виробник якого визначені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору вартість продукції вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. В п.2.2 Договору встановлено, що орієнтовна сума договору на час його укладення складає 1 000 000,00грн., без ПДВ, ПДВ - 200 000,00грн., всього з ПДВ - 1200 000,00грн.

Оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України (п.9.1 Договору).

Згідно з п.9.3 договору Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію на протязі строку, вказаного у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунків на оплату і сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п. 9.4. договору).

Відповідно до п. 10.6 договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

За п. 10.9 договору сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє сторони від виконання зобов'язань в натурі.

Згідно з п.13.1 договору цей договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін. Строк дії договору до 31.12.2014р. (п.13.2 Договору).

18.06.2012 між сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору, де зазначено асортимент, кількість, вартість товару на загальну суму 48 819,70грн., поставка протягом 14 днів після підписання специфікації, оплата - по факту поставки на протязі 30 календарних днів.

На виконання умов договору та зазначеної специфікації Позивачем було здійснено поставку товару Відповідачу на суму 48 819,70грн грн., що підтверджується видатковими накладними №844 від 20.06.2012р. на суму 20 979,74 грн., № 888 від 25.06.2012р. на суму 13 520,57грн., № 1239 від 02.08.2012р. на суму 14 319,39 грн., які підписані обома сторонами без зауважень.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 1453 від 18.06.2012р. та № 1838 від 31.07.2012р., проте оплата отриманого товару здійснена не була.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №911 від 14.03.2013р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 48 819,70 грн., яка залишена без задоволення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив своєчасну та повну оплату вартості отриманого товару, належних та допустимих доказів погашення спірної заборгованості відповідач не надав, а тому місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення 48 819,70 грн. в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.6 договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення. Зазначене відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції, з урахуванням вимог ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України здійснено розрахунок пені та обґрунтовано частково задоволено вимогу про стягнення пені у розмірі 3 573,62грн.

Твердження відповідача щодо порушення місцевим судом його прав відносно участі в судовому розгляді справи та прийняття внаслідок цього невірного рішення в частині застосування строків позовної давності апеляційним судом не приймаються, оскільки матеріалами справи підтверджено обізнаність відповідача про час та дати проведення судових засідань у справі. Позовна заява була подана до місцевого суду 01.10.2013р., розглянута по суті 01.04.2014р. (з урахуванням часу зупинення провадження по справі), тому колегія суддів вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання всіх необхідних пояснень та клопотань по справі, яким він не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, така заява відповідачем до винесення судом рішення по справі подана не була, що унеможливило застосування місцевим судом вимог ст. 267 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Оскільки будь-яких інших обставин, передбачених ст. 104 Господарського кодексу України, для скасування чи зміни переглядуваного рішення не встановлено, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, що згідно із ст. 49 Господарського кодексу України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2014р. у справі № 905/6977/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2014р. у справі № 905/6977/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

Н.В. Ломовцева

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГСДО;

1-ДАГС