Справа № 427/5630/13-ц

Провадження № 22ц/782/1874/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Авалян Н.М.

суддів - Максюти І.О., Туренка С.І.

при секретарі - Арутюнян Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 05 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення зайве виплачених коштів, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до суду 15 липня 2013 року з позовом, який уточнив та в якому вказав, що з 2002 року перебував з відповідачкою у шлюбі, який розірвано в 2013 році. В період шлюбу ними було придбані житловий будинок та легковий автомобіль. Після розірвання шлюбу вони з відповідачкою досягли домовленості про те, що позивач сплачує їй половину вартості майна, а відповідачка зобов'язалась переоформити майно на ім'я позивача. Отримавши від позивача 75000 грн., відповідачка відмовляється від оформлення документів на майно. Позивач вважає, що оскільки поділ майна фактично не відбувся та не був оформлений нотаріально, відповідачка зобов'язана повернути отримані від нього кошти. Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути на його користь з відповідачки 75000 грн.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 05 березня 2014 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачкою грошові кошти отримані безпідставно, оскільки не відбувся поділ майна, а крім того, ці кошти перевищують дійсну вартість ? частки майна.

В судове засідання сторони та їх представники не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом надіслання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення, а також телефонограмами, що відповідає вимогам ст.ст.74, 75 ЦПК України

Відповідачка направила суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила відхилити апеляційну скаргу позивача, посилаючись на те, що позивачем не ставилось питання про визнання оформленої нею заяви недійсною (нечинною), гроші він передав їй добровільно, пропозиції переоформити на нього право власності на майно від позивача їй не поступало, а надані суду звіти про оцінку майна є неналежними доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимог ст.ст.11,213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права рішення суду першої інстанції не відповідає.

Матеріалами справи підтверджені наступні факти.

Шлюб сторін був зареєстрований 14 грудня 2002 року відділом РАГС Свердловського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис №520.

02 жовтня 2008 року на ім'я позивача зареєстроване право власності на автомобіль марки LIFAN, реєстраційний номер НОМЕР_1.

10 серпня 2008 року на підставі рішення постійно діючого третейського суду приасоіціаціїї «Правосуддя» від 24 липня 2008 року (№13/60-2008) було зареєстроване права власності сторін в рівних частках на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 05 лютого 2013 року, яке набрало законної сили 15 лютого 2013 року, шлюб сторін розірваний.

16 лютого 2013 року відповідачка оформила та нотаріально посвідчила заяву, в якій підтвердила, що отримала від позивача 75000 грн. для самостійного вирішення питання щодо придбання для себе окремого житла та в рахунок подальшого переоформлення належної їй частки в праві власності на майно, набуте у шлюбі, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також транспортний засіб марки LIFAN, реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, зобов'язалась негайно на вимогу ОСОБА_1 вчинити всі необхідні дії щодо документального переоформлення права власності на це майно на його ім'я, або іншу визначену ним особу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що відповідачка отримала від позивача 75000 грн. в рахунок компенсації ? частки спільного майна, які використала на придбання особистого житла та виходив з того, що питання про повернення отриманих відповідачкою грошових коштів може бути вирішено тільки у разі пред'явлення позову про розподіл спільного майна подружжя, а також з того, що відсутні підстави для стягнення вказаних коштів з підстав, передбачених ст.1166 ЦК України, на яку послався в позовній заяві позивач.

Проте, до таких висновків суд дійшов з порушеннями норм процесуального та матеріального права, тому погодитись з ними колегія суддів не може.

Згідно зі ст. 119 ЦПК підставами позову, які відповідно до ст.ст.31, 213 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не посилання на певну норму закону. Тому якщо позивач посилається не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує відповідну норму закону незалежно від того, чи отримано на це згоду позивача.

Дійсно, в уточненій позовній заяві позивач послався на ст.ст.60,70.71 СК України та ст.1166 ЦК України. Разом з тим в обґрунтування позову позивач вказав на те, що отримані відповідачкою 75000 грн. підлягають поверненню йому, оскільки не відбувся поділ майна з передачею майна йому в особисту приватну власність згідно з їх з відповідачкою домовленістю. Таким чином, позов обґрунтований безпідставністю утримання відповідачкою отриманих від позивача грошових коштів, а наведений в уточненій позовній заяві перелік вищезазначених норм матеріального права не можна вважати підставою позову.

Виходячи з підстав позову та встановлених обставин, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 83 Цивільного кодексу України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку про те, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Оскільки позивач передав відповідачці гроші (75000 грн.) в обмін на її зобов'язання вчинити дії по переоформленню на позивача права власності на житловий будинок та транспортний засіб, а ці дії не були вчинені, отримані відповідачкою гроші утримуються нею безпідставно.

Доводи відповідачки про те, що позивачем до неї не була заявлена вимога переоформити спільну власність на майно на його особисту власність, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем 15 липня 2013 року був пред'явлений до відповідачки позов про розподіл вказаного майна шляхом виділення йому в натурі та визнання за ним права приватної власності на це майно, що відповідає позасудовій домовленості сторін.

Звернення до суду з позовом є різновидом пред'явлення вимоги, яку відповідачка не визнала, подавши 20 серпня 2013 року письмові заперечення. Після цього позивач змінив підставу та предмет позову та заявив вимогу про повернення безпідставно отриманих позивачкою 75000 грн.

З моменту написання відповідачкою заяви до моменту ухвалення рішення у справі сплинув рік. Відповідачка була обізнана про позов, але ніяких заходів для оформлення договору про розподіл майна в позасудовому (нотаріальному) порядку не вживала, з пропозицією укласти мирову угоду не зверталась.

Доводи відповідачки про те, що позивачем не ставилось питання про визнання її заяви недійсною (нечинною), також не заслуговують на увагу, оскільки за своїм юридичним змістом оформлена відповідачкою заява не є правочином, тому на неї не розповсюджується норми матеріального права щодо недійсності правочинів. Така заява лише свідчить про наміри сторін в певний спосіб вирішити питання про розподіл спільного майна.

Доводи відповідачки щодо неправомірності проведення позивачем оцінки спільного майна також не заслуговують на увагу, оскільки звіти про оцінку майна були подані позивачем в якості доказів для обґрунтування первинно заявленого позову на підтвердження того, факту, що виплачена ним відповідачці грошова сума значно перевищує справедливу вартість спільного майна, тому він просив стягнути з відповідачки різницю у вартості майна. Для вирішення зміненого позову звіти про оцінку майна не мають доказового значення, тому не приймались судом до уваги.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у зв'язку з допущеними порушеннями норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з вказаних вище підстав.

У зв'язку із задоволенням позову згідно з вимогами ст.88 ЦПК України підлягають відшкодуванню відповідачкою понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 750 грн.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313-317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 05 березня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення уточненого позову ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять) тисяч гривень, а також у відшкодування витрат на оплату судового збору 750 (сімсот п'ятдесят) гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Згідно з оригіналом

Суддя-доповідач: Авалян Н.М.