У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - судді Максимчук З.М.,
Суддів - Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,
При секретарі судового засідання Демчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступник якої - ОСОБА_3) до Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на 60/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, яка не приймала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу в якій вказує, що рішення є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дорогобуж Гощанського району Рівненської області та проживала разом зі своїми батьками в с. Дорогобуж Гощанського району Рівненської області по АДРЕСА_1. На дату народження дане господарство мало статус колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4. Станом на квітень місяць 1991 року, на день скасування статусу колгоспних дворів у даному господарстві проживали : вона, позивачка по справі, її батько ОСОБА_5, її мати ОСОБА_3, її дід по лінії батька ОСОБА_4 та його дружина і баба позивачки по лінії батька ОСОБА_2. Тобто спірне господарство мало статус колгоспного двору. Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Посилаючись на ст.549 ЦК України в редакції 1963 року стверджує, що після смерті батька їй стало належати фактично ? частина житлового будинку з господарськими будівлями що знаходиться за вищевказаною адресою. Стверджує, що станом на 17 квітня 2007 року, на день ухвалення рішення суду першої інстанції про визнання права власності на 60/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за ОСОБА_2 її права на частку вказаного житлового будинку враховані не були, та незважаючи на те, що вона була зареєстрована в даному житловому будинку про слухання справи її ніхто не повідомив.
________________________________________________________________________________
Справа № 2-183/2007 Головуючий у 1 інстанції - Л.І. Чорноус
Провадження №22-ц/787/825/2014 Суддя-доповідач - З.М.Максимчук
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла. ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги, як дочка покійної 27 грудня 2012 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 60/100 частин спірного житлового будинку.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що апелянт не відноситься до осіб, які мають право на апеляційне оскарження рішення суду, яке передбачено ч.1 ст.292 ЦПК України, за тими підставами на які вона посилається у скарзі, тобто, стверджуючи про те, що вона має право власності на частину майна в колгоспному дворі, яке перебувало у спільній власності його членів, тоді як в оскаржуваному рішенні мове йде про спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4. Судом не порушено її право на частину майна, яке їй належало як члену колгоспного двору. За законом вона може звернутись з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на ту частину майна, на яку вона претендує. Просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того , що позивачка є спадкоємицею першої черги після смерті її чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкове майно позивачка прийняла своєчасно, але не оформила спадщину, оскільки на день смерті спадкодавця проживала з ним в одному будинку. На спадщину ніхто більше не претендував, оскільки в нотаріальну контору з відповідною заявою ніхто не звертався.
Колегія суддів рахує, що висновки суду ґрунтуються на зібраних у справі доказах і не суперечать вимогам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, /а.с. 6/. Заповіту не склав.
Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме : 60/100 частин жилого будинку, що знаходиться за адресою с.Дорогобуж Гощанського району Рівненської області.
Відповідно до ст.529 ЦК України в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти / у тому числі усиновлені/, дружина і батьки /усиновителі / померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилась після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Таким чином, спадкоємцями першої черги за законом були дружина померлого, позивачка по справі ОСОБА_2, дочка ОСОБА_3, та внучка ОСОБА_1, так як її батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
ОСОБА_2 прийняла спадщину після свого чоловіка, але не оформила її в установленому законом порядку, так як вона фактично вступила в володіння спадковим майном, на день смерті спадкодавця проживала з ним в одному будинку, де і мешкала на день звернення до суду з позовом.
ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини в шестимісячний термін до нотаріальної контори не зверталась.
Згідно зі ст. 550 ЦК України в редакції 1963 року , строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
У цих випадках, якщо спадкове майно було прийнято іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
На день відкриття спадщини ОСОБА_1 була неповнолітньою. Всупереч ст.ст.548, 549 ЦК України в редакції 1963 року ні її представник, ні вона особисто після досягнення повноліття не звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, або із заявою до суду про продовження строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст.525 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв під час виникнення спірних правовідносин, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У зв»язку із цим, доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі про те, що після смерті батька ОСОБА_5 вона і її мати фактично прийняли спадщину так як проживали разом з покійним, а отже їй фактично стала належати 1/4 частина житлового будинку з господарськми будівлями за адресою АДРЕСА_1, колегія суддів оцінює критично.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 р. Закону «Про власність» - , застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991р. не втратили права на частку в його майні.
Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх.
Згідно зі ст. 120 ЦК 1963 р., яка діяла до 16 грудня 1993 р., двір може мати статус колгоспного за умови, якщо члени двору працюють у колгоспі.
ОСОБА_4 в колгоспі не працював та не був членом колгоспу.
Як вбачається з копії договору купівлі-продажу 40/100 частин жилого будинку, укладеного 29.11.1999 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 40/100 частин спірного житлового будинку. Цей жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами належав продавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 26 червня 1989 року Гощанською районною радою Ровенської області за № 63, яке зареєстровано в Рівненському ОБТІ за № 1-13-13./а.с. 39/
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що будинок, в якому народилась та проживала ОСОБА_1 був колгоспним двором , колегія суддів не може взяти до уваги, так як в матеріалах справи відсутні відповідні докази. Колегія суддів також не може взяти до уваги і довідку Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області про те, що згідно по господарської книги №7 по с. Дорогобуж за 1991-1995 роки господарство ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 мало статус колгоспного двору, так як на день розгляду справи в суді є чинним свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, виданого 26 червня 1989 року Гощанською районною радою Ровенської області № 63 на ім»я ОСОБА_4, а також договір купівлі-продажу 40/100 частин спірного жилого будинку, укладеного 29.11.1999 року.
Відповідно до п. 20 Вказівок по веденню книжок по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР від 12 травня 1985 року №15-24/26, якщо у виконкому сільської ради виникають спірні випадки при визначенні суспільної групи господарства, то питання передаються на розгляд виконкому районної ради. Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства /сім»ї/.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення права ОСОБА_1 на частку майна, яке належало їй як члену колгоспного двору, порушено не було. Питання про визнання права власності на ту частину майна, на яку вона має право в порядку спадкування за законом вирішується в судовому порядку шляхом пред»явлення позову до спадкоємця.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2007 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий З.М.Максимчук
Судді М.П.Григоренко
Ю.М.Рожин