Головуючий суду 1 інстанції - Половинка В.О.
Доповідач - Пащенко Л.В.
Справа № 426/158/14-ц
Провадження № 22ц/782/2184/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Пащенко Л.В.
суддів : Медведєвої Л.П., Соловей Р.С.
при секретарі : Івасенко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 30 квітня 2014 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
В с т а н о в и л а:
У січні 2014 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача пені в розмірі 52387,79 за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що на підставі рішення Сватівського районного суду Луганської області був виданий виконавчий лист № АЕ - 106 -96 від 18.10.1996 року про стягнення з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 07.10.1996 року до повноліття дитини. З дня розірвання шлюбу 05.08.1997 року їх спільна дитина перебувала на утриманні позивачки. Відповідач після розлучення не працював, не є інвалідом, інших дітей не має, в шлюбі не перебуває, не є опікуном чи піклувальником. В період з липня 2009 року по лютий 2012 року включно відповідач аліменти взагалі не сплачував. Станом на 01.01.2014 року борг по аліментам складає 6189,96 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця від 09.01.2014 року. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню у розмірі 52387,79 грн. за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.
Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 30 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом було встановлено, що відповідно до рішення Сватівського районного суду Луганської області був виданий виконавчий лист № АЕ-106-96 від 18.10.1996 року про стягнення відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 07.10.1996 року до повноліття дитини (а.с.10-11).
Відповідач в період з липня 2009 року по лютий 2012 року аліменти не сплачував і тільки після звернення позивачки до держаного виконавця відповідач визнав заборгованість по аліментам в розмірі 8556,9 грн. станом на 01.02.2012 року та зобов'язався почати погашення заборгованості з березня 2012 року. Станом на 01.01.2014 року борг по аліментам складає 6189,96 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця від 09.01.2014 року (а.с.13-14).
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Відповідно до матеріалів справи розрахунок заборгованості відповідача по аліментам нараховувався відповідно до положення ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»
Відповідно до ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а тому суд приймає наданий позивачкою розрахунок пені, який не суперечить матеріалам справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач був повідомлений про обов'язок сплачувати аліменти, оскільки 15.10.1996 року Сватівським районним народним судом була винесена постанова про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно (а.с.10). Шлюб було розірвано більш ніж через рік - 07.10.1997 року, а до того часу відповідач перебував у шлюбі з позивачкою, т.б. обов'язок сплачувати аліменти було покладено на відповідача ще за час їх подружнього життя. Відповідачу було відомо про існування рішення суду та виконавчого листа про стягнення з нього аліментів, і аліменти фактично почали стягуватися з заробітної плати відповідача з грудня 1996 року. Дії державного виконавця боржником оскаржені не були.
Щодо компенсації витрат на юридичну допомогу, то колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, які, відповідно до частини першої зазначеної статті є складовою судових витрат.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторонни, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Гранічний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторонни понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Виходячи з аналізу змісту ст. ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.
На підтвердження цих обставин суду були надані договір про надання юридичної допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з
Розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який набрав чинності з 01.01.2012року.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України належним чином перевірив доводи сторін, у достатньому обсязі визначився із наявністю чи відсутністю обставин, на які вони посилалися, обґрунтовано вмотивував свій висновок та надав оцінку обставинам справи, дійшовши до вірного висновку та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. 209, 308 ЦПК України, судова колегія,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 30 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно,але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: