Справа № 407/2404/14-к

1-кп/407/352/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі

головуючого - судді Філіпенко Л.П.

при секретарі Толоковій Г.Г.

за участю прокурора Шершньова Є.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит кримінальне провадження № 12014130420000029 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Маломиколаївка Антрацитівського району Луганської області, громадянина України, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, ні працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, мешкає АДРЕСА_2,

- про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений вчинив злочин проти власності при наступних обставинах:

27 грудня 2013 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, більш точного часу встановити не виявилося можливим ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебувають у розшуку, знаходьсь у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою таємного викрадення чужого майна, маючи на меті незаконне збагачення, приїхали на автомобілі ВАЗ-2106 державний номер НОМЕР_1, який знаходиться у власності ОСОБА_3 до лісосмуги «Чипилкино», яка рахується як квартал № 50 Щотівського лісництва ДП «Іванівське ЛМГ». Там ОСОБА_1, використовуючи заздалегідь заготовлену сокиру, діючи умисно, шляхом зрубу, таємно викрав дерево кримської сосни висотою приблизно 1,5 м. вартістю 197 грн. 07 коп. Доводячи свій злочинний намір до кінця, маючи реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на свій розсуд, обвинувачений з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місяця скоєння злочину зникли, тим самим заподіявши ДП «Іванівське ЛМГ» матеріальну шкоду на суму 394 грн. 14 коп.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України визнав, повністю підтвердив обставини його вчинення, щиро кається, просить строго не карати, матеріальну шкоду 197 грн. 07 коп. ДП «Іванівське ЛМГ» відшкодував добровільно.

Представник потерпілого ДП «Іванівське ЛМГ» ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, у якої просить розглянути справу за його відсутністю, цивільний позов не заявляє.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин за ст. 185 ч.2 КК України у чинність ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, як особистості ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем мешкання, раніше не судимий. Обставинами, що пом'якшують його покарання, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, матеріальну шкоду відшкодував добровільно. У відповідності зі ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд дійшов висновку, що із врахуванням всіх обставин справи, особи обвинуваченого, його перевиховання та виправлення можливо без реального відбування покарання, тому вважає за доцільне звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст. 75,76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальних витрат не має. Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України,

Керуючись ст.ст. 370, 374, 395 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, а у відповідності зі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнити з випробуванням на 1 рік, якщо він протягом певного судом випробного терміну не скоїть нового злочину й виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у вигляді особистого зобов'язання - скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази - сокиру з дерев'яною ручкою, яка знаходиться на зберіганні в Антрацитівському РВ ГУМВС України у Луганській області - знищіти, як таку, що не представляє цінності.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду Л. П. Філіпенко