29.04.2014 Суддя: Попова В. О.

Справа № 253/616/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2014 року Центрально - Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Попової В.О.,

при секретарі - Лисенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Горлівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерго товариства «Банк Національний кредит» про визнання кредитного договору неукладеним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом, мотивуючи тим, що 12 березня 2007 року між ним та Акціонерним комерційним банком «Національний кредит» було підписано Кредитний договір № 3-423, на підставі якого АКБ «Національний кредит» зобов'язався надати йому кредит в сумі 8000, 00 доларів США. На виконання вимог п. 3.1 Кредитного договору, банк надав йому кредит, шляхом видачі готівки в сумі 8000,00 доларів США. Відповідно до п.5.2.1 Кредитного договору, він зобов'язаний погасити заборгованість по кредиту перед банком відповідно до розробленого графіку погашення кредиту, який додається (Додаток №1) та який є невід'ємною частиною даного договору. Так як кредит відповідно до п. 2.5 Кредитного договору надається позичальнику для ремонту квартири, то він є споживчим. Згідно ч.І ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Відповідно до ч.І ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.1054 Цивільного кодексу України кредитодавець надає грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути таку ж саму суму грошових коштів сплативши проценти. Так як істотною умовою кредитного договору є ціна, умови п. 2.1 кредитного договору та Додатку № 1 кредитного договору суперечать положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 1054 Цивільного кодексу України. На підставі наведеного вважає, що кредитний договір № 3-423 є неукладеним у зв'язку з не досягненням згоди з усіх істотних умов договору.

Ухвалою Центрально -Міського районного суду від 29.04.2014 року позовні вимоги в частині застосування наслідків неукладеного кредитного договору залишено без розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов в частині визнання кредитного договору №3-423 від 12 березня 2007 року неукладеним підтримали в повному обсязі, мотивуючи свої доводи аналогічно викладеному в позові.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, наполягав на тому що доводи позивача та його представника безпідставні .

Суд, вислухавши осіб які беруть участь у справі, дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України), встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до умов кредитного договору №3-423 від 12 березня 2007 року укладеного між АКБ «Національний кредит (правонаступником якого є ПАТ «Банк Національний кредит) та ОСОБА_1 останній отримав в банку кредит у розмірі 8000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік з кінцевим терміном повернення 07.03.2012 року.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Обґрунтовуючи свої доводи, позивач та його представник посилалися на те, що , умови п. 2.1 кредитного договору та Додатку № 1 кредитного договору суперечать положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 1054 Цивільного кодексу України та вважали, що кредитний договір № 3-423 є неукладеним у зв'язку з не досягненням згоди з усіх істотних умов договору, оскільки відповідно до п. 2.1 Кредитного договору сума у якій надається кредит визначена у доларах США, натомість у графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору) сума погашення кредиту зазначена у гривні. Проте судом не можуть бути прийняті до уваги зазначені доводи позивача та його представника з огляду на наступне. Як вбачається з графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, сплата кредиту та процентів у вказаному графіку розрахована з розміру отриманої відповідачем суми кредиту терміном погашення з 31.03.2007 року по 07.03.2012 року, тобто по кінцеву дату повернення кредиту, погоджену сторонами у кредитному договорі. За цих підстав, суд розцінює посилання на національну валюту в графіку погашення кредиту як допущену технічну помилку при укладенні кредитного договору. Таким чином всі істотні умови кредитного договору сторонами були погоджені, в тому числі і ті, які позивач вважає спірними. Крім того, протягом тривалого часу позивач виконував свої зобов'язання за кредитним договором, сплачував кредит та відсотки за користування кредитом в іноземній валюті, що свідчить про прийняття ним у повному обсязі умов кредитування за договором № 3-423 від 12 березня 2007 року.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Також слід зазначити, що договір №3-423 від 12 березня 2007 року не може вважатися нікчемним, оскільки його укладено у письмовій формі, а суду не було надано доказів того, що такий договір визнано судом недійсним з інших підстав. Оскільки суду не було надано доказів того, що кредитний договір є нікчемним чи недійсним, суд правомірно не знайшов підстав для визнання договору поруки недійсним на підставі ч.2 ст. 548 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги, суд керується положеннями п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Однак, вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 651, 1049-1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10-11, 57-60, 88, 212 -217, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерго товариства «Банк Національний кредит» про визнання кредитного договору неукладеним - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Центрально - Міський районний суд м. Горлівки протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. О. Попова