Справа № - 22 ц - 308
2008 року
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року лютого місяця 07 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді - Буленка О.О.
Суддів: Бондаревської СМ., Триголова В.М.
при секретарі: Кива A.M.
з участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2
В позові зазначав, що 18 листопада 2006 року уповноважений ним дорученням від 27.07.2005 року ОСОБА_1 приїхав автомобілем „Москвич" д/з НОМЕР_1 в с Пригарівку Козельщинського району до домоволодіння ОСОБА_5 і припаркував автомобіль на узбіччі дороги. Близько 22 год. він почув гуркіт на вулиці та коли вийшов з будинку, то побачив, пошкоджений автомобіль „Москвич", який був переміщений з того місця на якому він його залишив і біля нього автомобіль „Форд" д/знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 Останній, керуючи вказаним автомобілем, рухався по селу Пригарівка в напрямку с Сушки, не впорався з керуванням, виїхав на узбіччя, допустив наїзд на будівельні блоки і завдав технічні пошкодження припаркованому автомобілю „Москвич" д/з НОМЕР_1.
Просив стягнути з відповідача на свою користь 17206 грн. 64 коп. вартості відновлювального ремонту автомобіля, моральну шкоду в сумі 5000 грн. і судові витрати.
В ході судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 змінив позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, зменшивши її розмір до 2886 грн. 08 коп.
Ухвалою Козельщинського районного суду від 08 травня 2007 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5.
Рішенням Козелыцинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2007 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Ухвалено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2886 грн. 08 коп. матеріальної шкоди, 2221 грн. 60 коп. судових витрат, а разом 5107 грн. 68 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено.
З даним судовим рішенням не погодився ОСОБА_2, оскарживши його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване ним судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд в іншому складі суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість висновків суду, мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що постановою начальника СВ Козелыцинського РВ УМВС України в Полтавській області від 26 січня 2006 року кримінальна справа № 06090080, порушена за знаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України по факту ДТП, закрита за відсутністю в діях водія автомобіля Форд-Сієра держ. номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 складу злочину (а.с. 13-14).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України постанова слідчого про закриття кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування.
Згідно висновку автотехнічної експертизи № 569 від 12 вересня 2007 року при швидкості руху 60 км/год. дії водія ОСОБА_2 у плані вибору швидкісного режиму по умовах видимості дороги не суперечили вимогам п.12.2, 12.4 Правил дорожнього руху України. А при швидкості руху 70 км/год. дії водія ОСОБА_2 у плані вибору швидкісного режиму по умовах видимості дороги не відповідали п.п. 12.2., 12.4 Правил, але з технічної точки зору не знаходились в причинному зв'язку з наслідками, що настали (а.с. 98).
Разом з тим, із дослідницької частини вказаної експертизи, відсутність слідової інформації у вигляді слідів гальмування, бокового переміщення чи кочення на момент ДТП не дає можливості експертним шляхом визначити швидкість руху автомобіля „Форд Сієра" перед наїздом на перешкоду. З причин відсутності позначення в протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього наявності на проїзній частині осипу скла, бруду, частинок лакофарбованого покриття, частинок пластмаси від зруйнованих пластикових деталей транспортних засобів, не представляється можливим, згідно висновку експерта, перевірити на технічну спроможність покази водія ОСОБА_2 в частині місця наїзду на перешкоду. З цих підстав подальші дослідження експертом проведені з урахуванням протоколу відтворення обстановки та обставин події від 09 грудня 2006 року, наявного в матеріалах кримінальної справи № 060900800 (а.с. 33), де всі основні моменти зафіксовано зі слів відповідача ОСОБА_2
За таких обставин, та відповідно до п.6 ст. 147 ЦПК України, згідно якого висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу, місцевий суд обгрунтовано взяв до уваги та належним чином оцінив усі зібрані по справі докази в їх сукупності та дійшов вірного висновку, що відповідач не вибрав безпечної швидкості руху і його дії не відповідали вимогам п.п. 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху України.
Так, зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем Форд Сієра, яким заволодів неправомірно, взагалі не міг контролювати швидкість руху, поскільки спідометр у автомобілі не працював. За показаннями свідка ОСОБА_6, допитаної в судовому засіданні, автомобіль „Форд" рухався із шаленою швидкістю, що, зокрема,
узгоджується із схемою дорожньо-транспортної пригоди, згідно якої автомобіль, під керуванням відповідача, після зіткнення із перешкодою, пролетів понад 40 м. Зазначене в судовому засіданні було підтверджено самим відповідачем ОСОБА_2 та співвідповідачем ОСОБА_5 (а.с. 74).
Разом з тим, обгрунтовано судом не взято до уваги схему ДТП в частині позначення місця розташування будівельних блоків на проїзній частині дороги, оскільки схема виготовлена, як зазначено в матеріалах кримінальної справи, після зіткнення автомобіля „Форд" під керуванням ОСОБА_2 із перешкодою (а.с. 6). Однак в судовому засіданні жоден зі свідків не підтвердив наявність блоків на проїзній частині дороги до ДТП, в тому числі і допитаний в ході досудового слідства очевидець події та пасажир вказаного автомобіля - ОСОБА_7, (а.с. 15-16, 30 крим. справи).
Наведені обставини підтверджують правильність висновку суду про те, що ОСОБА_2 не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, допустив наїзд на перешкоду, що зумовило настання ДТП та відповідні наслідки.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 11.07.2000 року, автомобіль АЗЛК реєстраційний НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 37).
Згідно висновку товарознавчого дослідження вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля АЗЛК 2140 на момент ДТП становить 2886 грн. 08 коп. (а.с. 26).
З урахуванням наведеного, та відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення на його користь саме з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди та понесених ним судових витрат, обгрунтовано задовольнивши його позов у цій частині.
Доводи апеляційної скарги законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.