АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3383/13-к

Номер провадження 11-кп/786/308/14

Категорія

Головуючий у 1-й інстанції Гудков Сергій В"ячеславович

Доповідач ап. інст. Давиденко Е. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Давиденка Е.В.

суддів Мілаша С.П., Маліченка В.В.

при секретарі Войтенко Є.М.

з участю прокурора Гринь А.С.

потерпілої ОСОБА_2

захисника адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора прокуратури Полтавської області на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, утриманців не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого:

06.11.2012 року Лохвицьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст.15,ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік

засуджено за ч.2 ст. ч. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до покарання, призначеного ОСОБА_4 за новим вироком, не відбуту частину покарання за попереднім вироком Лохвицького району Полтавської області від 06.11.2012 року та остаточно призначено покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за злочин, вчинений за наступних обставин.

Як визнано судом, 17.06.2013 року близько 21 години обвинувачений ОСОБА_4, з метою вживання спиртних напоїв, прийшов до господарства свого знайомого ОСОБА_5, розташованого в АДРЕСА_3, де в цей час знаходився ОСОБА_6.

Близько 23 години, під час вживання спиртних напоїв на кухні будинку ОСОБА_7, між ОСОБА_4 та потерпілим на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розпочалася сварка, під час якої у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сидячи за кухонним столом, із великою силою, наніс один удар ліктем правої руки та один удар кулаком лівої руки по лівій бічній поверхні живота та по передньо - бічній поверхні правої реберної дуги грудної клітки ОСОБА_6 Після того, як протиправні дії ОСОБА_4 були припинені власником будинку ОСОБА_7, ОСОБА_4 із ОСОБА_6 вийшли із будинку на подвір'я господарства , де сварка між ними продовжилася.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 підняв із землі, біля будинку ОСОБА_7, дерев'яний рубель для прасування одягу та тримаючи вказаний дерев'яний рубель у правій руці, із великою силою наніс ним не менше 3 ударів у життєво важливі органи тіла потерпілого ОСОБА_6, а саме : в область грудної клітки зліва та один удар по лівій руці, якою останній захищався від ударів. Протиправні дії ОСОБА_4 були припинені лише після втручання власника господарства ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 78 від 22.08.2013 року смерть гр. ОСОБА_6 настала внаслідок закритої травми грудної клітки з множинними переломами ребер, розривом плеври, гемотораксом від шоку - крововтрати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вказував, що кримінальне провадження велось однобічно з грубим порушенням. Так судом не здобуто достатніх доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_9 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою смерть потерпілого.

В основу обвинувального вироку судом було покладено покази свідка ОСОБА_7, свідчення експерта ОСОБА_10 покази потерпілої ОСОБА_2, покази свідків ОСОБА_11 ОСОБА_12, а також процесуальні документи, вважає, що дані докази підтверджують факт нанесення ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 удару ліктем в праву область грудної клітки потерпілого та одного удару кулаком руки в область плеча в приміщенні будинку ОСОБА_7, а також в подальшому через короткий проміжок часу 2 ударів дерев'яним рубелем на подвір'ї домогосподарства останнього.

Аналізуючи висновок комісійної судово-медичної експертизи № 78 від 16-22.08.2013 року (а.с.133-140) відзначає, що потерпілому ОСОБА_6 в ніч з 17 на 18 червня 2013 року, в короткий проміжок часу, було спричинено не менше 10 ударів, які по своїх морфологічних характеристиках є однотипними, синхронними у часі. Так, в область голови потерпілого було спричинено не менше 1 травматичного діяння, в область правої руки - не менше 2 травматичних діянь, в область лівої руки - не менше 1 травматичного діяння, в область грудної клітки спричинено не менше 4 травматичних діянь, в область живота спричинено не менше 2 травматичних діянь.

Враховуючи, що із вищезазначеної кількості ударів ОСОБА_4 було заподіяно один удар ліктем в праву область грудної клітки потерпілого, один удар кулаком руки в область плеча та 2 удари дерев'яним рубелем в область грудної клітки зліва, при цьому експертним шляхом від якого із ударів дерев'яним рубелем (першого, другого чи останнього), що отримав потерпілий в область грудної клітки зліва, відбулося розрив тканини легені - встановити не можливо.

Вважає, що судом першої інстанції залишилося не встановленим судом хто ж заподіяв потерпілому ОСОБА_6 решту тілесних ушкоджень, зокрема не менше 1 удару дерев'яним рубелем в область грудної клітки зліва, не менше 2 ударів цим же рубелем в область живота потерпілого, не менше 1 травматичного діяння в область голови, в область лівої руки - не менше 1 травматичного діяння та не менше 1 травматичного діяння в область правої пахвової ділянки. При цьому від одного із вище перерахованих ударів, зокрема від 1 удару дерев'яним рубелем в область грудної клітки зліва могли бути спричинені тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких в подальшому наступила смерть потерпілого ОСОБА_6

За таких обставин, вважає, що зібраних в ході судового слідства доказів для засудження його підзахисного за спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілого - є недостатньо, а тому такий вирок є незаконним.

В зв'язку з чим просить вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2014 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи.

В апеляційній скарзі із внесеними в суді апеляційної інстанції доповненнями обвинувачений ОСОБА_4 просить змінити вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.04.2014 р. перекваліфікувати його дії на ст.124 КК України та пом'якшити призначене покарання. Просить врахувати, що дерев'яний рубель він взяв виключно для захисту себе від протиправних дій потерпілого,який тримав в руках ніж. Виключно із самозахисту від спроби нападу із застосуванням ножа, він застосував рубель. Після того, як ОСОБА_6 випустив із рук ніж, він припинив наносити йому удари. Отже, саме неправомірна поведінка потерпілого відносно нього, спровокувала нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. Саме ця суттєва обставина залишилась поза увагою суду. Крім того просить врахувати його щире каяття та сприяння розкриттю злочину, те що дана ситуація була спровокована самим потерпілим, і він вимушений був захищатися і діяв з перевищенням меж необхідної оборони.

Прокурор, який приймав участь в справі подав апеляційну скаргу, вважає необхідним вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2014 року щодо ОСОБА_4 за ч 2 ст. 121 КК України - скасувати, в зв'язку з призначенням м'якого, несправедливого покарання, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги з доповненнями, які зводяться до перекваліфікації дій на ст.124 КК України та пом'якшення призначеного покарання, його адвоката ОСОБА_3,який підтримав принесену ним апеляційну скаргу та просив вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи, а в задоволенні апеляції прокурора відмовити, думку прокурора Гринь А.С., яка не підтримала принесену прокурором у кримінальному провадженні Зоріним В.С. апеляцію, а в задоволенні апеляції обвинуваченого, захисника ОСОБА_3 просить відмовити, потерпілу, яка погоджується з апеляційною скаргою прокурора, який приніс апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши учасників судового розгляду в судових дебатах, а обвинуваченого ще й в останньому слові, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Судом достовірно встановлено та не оспорюється учасниками процесу, зокрема і самим обвинуваченим той факт, що 17.06.2013 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин мала місце сварка, що переросла в бійку, і при цьому ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_7 підтвердив факт завдання ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 ударів під час конфлікту, що виник між ними.

Зокрема він вказував, що 17.06.2013 р., близько 21 год., вони разом із ОСОБА_6 сіли повечеряти. Останній у нього проживав деякий час, бо йому не було де жити. Під час вечері до них зайшов ОСОБА_4 і вони втрьох почали розпивати спиртні напої. Через деякий час між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникла сварка на ґрунті того, що Штефан винен був потерпілому 1050 гривень за шифер. В цей момент ОСОБА_6, будучи п'яним, штовхнув його у ліве плече ОСОБА_4 Тоді, ОСОБА_4 сидячи за столом та посунувшись ближче до ОСОБА_6, вдарив його спочатку ліктем правої руки в ліву частину грудної клітки ОСОБА_6, а потім вдарив його кулаком лівої руки в ту ж саму ліву частину грудної клітки.

ОСОБА_7 вийшов на вулицю в туалет, і коли повертався до хати, то побачив, що на порозі будинку стояв ОСОБА_6, спиною до вхідних дверей, лівою рукою тримаючись за навіс над порогом. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 один на одного лаялись, висловлювались нецензурною лайкою. Потім ОСОБА_4, взявши дерев'яний рубель, наніс ним два удари по лівій частині грудної клітки ОСОБА_6, від чого останній поточився назад до стіни будинку. ОСОБА_5 зробив ОСОБА_4 зауваження про припинення бійки, на що останній викинув рубель і вони втрьох пішли в хату розпивати "мирову".

Покази даного свідка є послідовними, об'єктивними і не викликають сумнівів у їх достовірності та узгоджуються з іншими доказами по справі.

Допитана в судовому засіданні судом першої інстанції судово -медичний експерт ОСОБА_10 показала, що на трупі ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на 3 групи : групу А, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, внаслідок спричинення який і настала смерть потерпілого (закрита травма грудної клітки з множинними переломами ребер, розривом плеври, гемотораксом від шоку - крововтрати). Вказані тілесні ушкодження утворились не менш як від 3-кратної дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути лікоть людини, дерев'яний рубель, пальці рук людини, стиснуті в кулак або ж інші предмети з подібними характеристиками. Кожен із цих трьох ударів міг спричинити тяжке тілесне ушкодження, так і в сукупності ці три удари могли спричинити тяжке тілесне ушкодження. Вказані удари були синхронними, тобто нанесені в короткий проміжок часу і нанесені лише предметом прямої дії. Тілесні ушкодження групи А могли утворитися у строк та за обставин 17.06.2013 року. Показання свідка ОСОБА_7 відповідають кількості, механізму та давності утворення тілесних ушкоджень групи А. Тілесні ушкодження групи Б утворились не менш як від 6-кратної дії тупих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень. До цієї групи відноситься тілесне ушкодження у вигляді : садна шкіри по задній поверхні плечового суглобу - могло утворитися, коли ОСОБА_6 поточився і вперся об двері, під час коли ОСОБА_4 наніс йому тілесні ушкодження. Деякі тілесні ушкодження із цієї групи не співпадають по їх кількості з показаннями свідка ОСОБА_7, а саме тілесні ушкодження в ділянці тулубу. Тілесне ушкодження групи В утворилось не менш як від 1-кратної дії тупого предмету і відноситься до легкого тілесного ушкодження, але вказане тілесне ушкодження не відображає механізм та давність утворення.

За протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього( а.с.17-32), згідно якого було оглянуто господарство, належне ОСОБА_7 , та труп гр-на ОСОБА_6 Під час огляду господарства, розташованого за адресою АДРЕСА_3, було виявлено та вилучено дерев'яний рубель для прасування одягу, яким 17.06.2013 року обвинувачений ОСОБА_4 наносив ОСОБА_6 тілесні ушкодження;

За даними протоколу про проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_7 з фототаблицею до нього (а.с.101-115), свідок повідомив про обставини та механізм нанесення тілесних ушкоджень 17.06.2013 року обвинуваченим потерпілому ОСОБА_6;

Відповідно висновків судово-медичних експертиз № 167 та № 167-Д (а.с. 120-122,126-127) від 30.07.2013 і від 01.08.2013 року, у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:перелому ребер зліва: 3-4-5-6-го по середньо-ключичній лінії з вистоєнням уламків 4-5-6-го ребер у плевральну порожнину, 6-7-8-го ребер по білягрудинній лінії, 7-го ребра по передньо-паховій лінії, 8-го ребра по середньо- паховій лінії, 9-го ребра по задньо-пваховій лінії; розрив пристінкової плеври в проекції передньої поверхні нижньої долі лівої легені з відшаруванням плеври від тканини легенів, емфіземи зліва, крововилив в ліву плевральну порожнину ( до 850 мл рідкої крові і згортків), крововиливи в м'які тканини в проекції переломів, синці по передньо-бічній поверхні лівої реберної дуги, в епігастральній ділянці більше зліва, які утворилися не менше як від 3-кратної дїї тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути лікоть людини, дерев'яний рубель, пальці руки людини, стиснуті в кулак, по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення,а в даному випадку привели до смерті.

Враховуючи характер і ступень тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 слід вважати, що після нанесення тілесних ушкоджень потерпілий міг жити довгий проміжок часу вимірюваний десятками годин та здійснювати деякі цілеспрямовані дії (самостійно пересуватися, чинити опір, кричати) в обмеженому об'ємі до втрати свідомості;

За висновком комісійної судово-медичної експертизи № 78 від 22.08.2013 року (а.с.133-140), згідно якого смерть гр-на ОСОБА_6 настала внаслідок закритої травми грудної клітки з множинними переломами ребер, розривом плеври, гемотораксом від шоку - крововтрати. Після отримання виявлених тілесних ушкоджень, явища порушення гемодинаміки та дихальної недостатності наростали поступово, тобто з моменту отримання тілесних ушкоджень до моменту настання незворотних процесів потерпілий не був позбавлений здатності до виконання активних самостійних дій;

При цьому, показання ОСОБА_7 дані ним під час слідчого експерименту співпадають з даними судово - медичних експертиз трупу ОСОБА_6 № 167-Д від 01.08.2013, та № 78 від 16.08.2013-22.08.2013 (а.с. 133-140 т.1).

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4, як на досудовому слідстві ( т.1 а.с. 87-90), так і в суді першої інстанції вказував, що він вдарив ОСОБА_6 один раз ліктем в праву область грудної клітки та один раз кулаком в плече, а також в подальшому через короткий проміжок часу 2 удари дерев'яним рубелем.

Доводи захисника адвоката ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційних скаргах, що завдане ним тілесне ушкодження від тих ударів, які наносив обвинувачений не могло спричинити смерть потерпілого, а також те, що не встановлено хто міг нанести інші тілесні ушкодження, спростовуються вищевказаними доказами, а версія, що потерпілому наносив удари ОСОБА_7 розцінюються, як намагання уникнути від відповідальності за вчинений злочин.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_7, останній категорично заперечував нанесення ним ударів потерпілому. Крім нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_4 під час сварки 17.06.2013 року потерпілому ніхто ударів не наносив.

Ці показання підтверджуються як висновками судово-медичних експертиз, за якими тілесні ушкодження,б а саме закрита травма грудної клітки з множинними переломами ребер, розривом плеври, гемотораксом від шоку - крововтрати були синхронними, тобто нанесені в короткий проміжок часу і нанесені лише предметом прямої дії. Ці тілесні ушкодження могли утворитися у строк та за обставин 17.06.2013 року.

Показання ОСОБА_7 також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_15, який був допитаний за клопотанням обвинуваченого, і який заперечив нанесення ударів потерпілому свідком ОСОБА_7

Також безпідставними є твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому під час захисту від неправомірних дій останнього.

Такі твердження спростовуються показаннями свідка ОСОБА_7, який заперечив напад з боку потерпілого ОСОБА_6 на обвинуваченого ОСОБА_4

За таких обставин, вищенаведені та інші докази, що детально викладені у вироку суду, повністю викривають ОСОБА_4, як особу, що навмисно заподіяла ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 121 КК України.

При обранні покарання обвинуваченому за вчинений злочин, суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

За таких обставин, покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обране місцевим судом в межах санкції частини 2 ст. 121 КК України і на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, в зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора в частині призначення обвинуваченому більш суворого покарання, не заслуговує на увагу.

Підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора прокуратури Полтавської області Зоріна В.С. залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2014 року відносно ОСОБА_4 - без змін.

Судді:

Давиденко Е.В. Мілаш С.П. Маліченко В.В.