Єдиний унікальний номер 259/8006/13-к

Номер провадження 11-кп/775/691/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - судді Терещенко І.В.,

суддів: Повзло В.В., Брагіна І.Б.,

при секретарі Ильяшенко С.О.,

з участю: прокурора Красної К.О.,

адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження №12013050010000129 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному проваджені Семенової І.С., захисника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27.01.2014 року, яким засуджено:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, лизгінця, уродженця м. Донецька, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, за ч.2 ст.189 КК України до трьох років позбавлення волі;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, росіянина, уродженця м. Донецька, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, за ч.2 ст.189 КК України до трьох років позбавлення волі;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 народженця, громадянина України, росіянина, уродженця м. Донецька, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, не одруженого, з середньотехнічною освітою, не працюючого, раніше не судимого, за ч.2 ст.189 КК України до трьох років позбавлення волі;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України, росіянина, уродженця м. Донецька, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не одруженого, з вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого, за ч.2 ст.189 КК України до трьох років позбавлення волі, за ч.2 ст. 345 КК України до двох років позбавлення волі, а на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначене покарання в виді чотирьох років позбавлення волі,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнані винними в наступному.

Приблизно з листопаду 2012 року точний час, місце та обставини у ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_5, достовірно знаючи про те, що у ОСОБА_8 відсутні документи на право розпоряджатися полу причепом "рефрижератором", який той орендував з правом викупу у ОСОБА_9, вступив у злочинний зговір з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, направлений на незаконне заволодіння майном ОСОБА_8, а саме грошовими коштами за безперешкодне використання вказаного причепу у своїй підприємницькій діяльності.

Так, приблизно з листопаду 2012 року до лютого 2013 року ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особою, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, погрожували насильством, вимагали та отримали від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі $4000, що еквівалентно 32000 гривень за безперешкодне використання вказаного причепу у своїй підприємницькій діяльності.

Так, приблизно з лютого 2013 року до 20 травня 2013 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження продовжуючи реалізовувати свій злочинний зговір, направлений на незаконне заволодіння майном ОСОБА_8, погрожували насильством та продовжували вимагати грошові кошти у нього за безперешкодне використання вищевказаного причепу у своїй підприємницькій діяльності, у зв'язку з чим той, реально сприймаючі погрози за своє життя та здоров'я був змушений переховуватись за межами міста Донецька.

20.05.2013 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особою, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, продовжуючи реалізовувати свій злочинний зговір, направлений на незаконне заволодіння майном ОСОБА_8, приблизно о 23 годині 00 хвилин, знаходячись поблизу дому №135 по вул. Олімпієва в Куйбишевському районі м. Донецька, діючи умисно, з корисливих мотивів, в рішучій формі висловлювали потерпілому ОСОБА_8 вимогу про передачу грошових коштів у розмірі $2500 та 30% щомісячного заробітку ОСОБА_8, або сплати $15000 за вартість вказаного причепу. У разі невиконання вимог ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, погрожували забрати напівпричеп "рефрижератор". ОСОБА_8, відмовився виконувати злочинні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, та особи, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, у зв'язку з чим ОСОБА_4, діючи умисно, для переконання потерпілого виконати незаконні вимоги, спричинив останньому тілесні ушкодження, а саме: ушиб м'яких тканин лівого плеча, нижньої губи, лівої вушної раковини, лівої пахової області, після чого особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, заволодів технічним паспортом на напівпричеп "рефрижератор" який ОСОБА_8 орендував з правом викупу. ОСОБА_8, будучи заляканим вказаними діями ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особи, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження погодився передати частину вимагаємої суми наступного дня.

21 травня 2013 року ОСОБА_8, реально сприймаючі погрози за своє життя та здоров'я був змушений переховуватись за межами міста Донецька.

05.06.2013 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_5, за попередньою змовою з групою осіб з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та особою, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, прибули на автомобілі "Хюндай Соната" д/н НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_6 на автостоянку, розташовану за адресою: вул. Олімпієва, 222 в Куйбишевському районі м. Донецька. Знаходячись на стоянці, ОСОБА_6 зупинив автомобіль "Хюндай Соната" таким чином, що потерпілий ОСОБА_8 не мав можливості виїхати на своєму автомобілі зі стоянки, тим самим посприяв незаконним діям ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та особі, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, та в подальшому знаходився поблизу, тим самим подавляв можливе бажання потерпілого ОСОБА_8 відмовитись виконати незаконні вимоги. Після цього ОСОБА_5 в рішучій формі висловив ОСОБА_8 вимоги про передачу грошових коштів, при цьому ОСОБА_4, сприяючи йому в переконанні потерпілого виконати незаконні вимоги, спричинив тому тілесні ушкодження, а саме: синці у правій бровній області, передньої поверхні грудної клітини праворуч у ніжній третині та у проекції зовнішньої щиколотки, після чого, взявши молоток до рук став їм розмахувати, тим самим показуючи потерпілому про можливість спричинити ним тілесні ушкодження. Особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_3 своїми висловлюваннями підтримували незаконні вимоги ОСОБА_5, тим самим сприяли в переконанні потерпілого виконати незаконні вимоги.

Після цього особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_6, усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_8 заляканий і не буде чинити опір та виконуватиме всі незаконні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 покинули територію автостоянки.

Того ж дня приблизно о 15 годині 10 хвилин потерпілий ОСОБА_8, знаходячись на автостоянці, розташованій по вул. Олімпієва, 222 Куйбишевського району м. Донецька, будучи заляканим вказаними діями, усвідомлюючи реальну загрозу його життю та здоров'ю, передав гроші у розмірі 10000 гривень в якості частини вимогаємої суми ОСОБА_5, який, у свою чергу, передав їх ОСОБА_4 Після передачі потерпілим грошових коштів, згідно домовленості ОСОБА_6, та особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження , повернулися на територію автостоянки, щоб забрати ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3

05.06.2013 року о 15 годині 15 хвилин одразу після скоєння злочину працівниками СКР ДМУ ГУМВС України в Донецькій області з СВ ОСОБА_11 ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 за адресою: м. Донецьк вул. Олімпієва, 222 Куйбишевського району були затримані в порядку ст. 208 КПК України та в ході огляду особистих речей було знайдено та вилучено у ОСОБА_4 гроші, передані ОСОБА_8, в сумі 10000 гривень у якості частини вимагаємої суми. Особа, матеріали у відношенні якої виділені в окреме провадження, покинула місце вчинення злочину.

05.06.2013 року о 15 годині 40 хвилин на території автостоянки по вул. Олімпієва, 222 у Куйбишевському районі м. Донецька працівниками ОСОБА_11, а саме: в.о. заступника начальника відділу-начальника сектору розкриття майнових злочинів ВКР майором міліції ОСОБА_12, опероуповноваженими ВКР майором міліції ОСОБА_13 (був з вогнепальною зброєю-пістолет Макарова НОМЕР_2), ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, капітаном міліції ОСОБА_17 та ОСОБА_18, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_19, лейтенантом міліції ОСОБА_20, слідчим відділення розслідування загально-кримінальних злочинів СВ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_21, та прокурором прокуратури м. Донецька Борисенко C.B., проводились негласні слідчі (розшукові) дії по кримінальному провадженню №12013050010000129 по документуванню злочинної діяльності групи осіб ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та осіб, матеріали у відношенні яких виділені в окреме провадження, які за попередньою змовою групою осіб вимагали від ОСОБА_8 грошові кошти. Працівники міліції були у цивільному одязі, екіпіровані спецзасобами "БР", бронижелетами.

Після передачі ОСОБА_8 грошей, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якості частини вимогаємої суми, останні були затримані працівниками ВКР ОСОБА_11 ОСОБА_6, який знаходився в автомобілі "Хундай Соната" НОМЕР_1, блокував виїзд автомобіля потерпілого, намагався покинути місце скоєння кримінального правопорушення.

Щоб не допустити зникнення ОСОБА_6, оперуповноважений ВКР ДМУ ОСОБА_20 і ОСОБА_14, згідно з п.141 наказу МВС України № 404-1994р., виконуючи службові обов'язки, підійшли до автомобіля і через відкрите вікно дверей водія, представившись працівниками міліції, намагалися затримати водія. ОСОБА_14 спробував забрати ключі від замка запалювання, але ОСОБА_6 несподівано вдарив його кулаком в обличчя і, схопивши за брючний ремінь, почав рух вказаного автомобіля. У цей час ОСОБА_20, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_6, дістав пристрій вітчизняного виробництва для відстрілу гумових куль "ПМР" (ХК021519 - дозвіл ДЦ №0006526 від 09.01.2013), відкрив передні пасажирські двері і вимагав від водія зупинитися, а потім на підставі ст.12 Закону України "Про міліцію" зробив попереджувальний постріл у підлогу автомобіля, на що ОСОБА_6 не відреагував і продовжив рух. Враховуючи ситуацію, ОСОБА_20, згідно з п.1 ст. 14 Закону України "Про міліцію" зробив другий постріл і влучив ОСОБА_6 у поперек з правого боку. Після затримання ОСОБА_6 було надано допомогу та викликано "швидку".

Внаслідок удару ОСОБА_6 ОСОБА_14 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

В своїй апеляції прокурор у кримінальному проваджені Семенова І.С. просила вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи обвинувачених, внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 засудити за ч.2 ст.189 КК України до шести років позбавлення волі, ОСОБА_3 засудити за ч.2 ст.189 КК України до п'яти років позбавлення волі, ОСОБА_5 засудити за ч.2 ст.189 КК України до шести років позбавлення волі, ОСОБА_6 засудити за ч.2 ст.189 до п'яти років позбавлення волі, ч.2 ст.345 КК України до чотирьох років позбавлення волі, а підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити покарання в виді п'яти років шести місяців позбавлення волі. Вказував, що суд першої інстанції при призначені покарання не врахував, що скоєний злочин є тяжким, а також не врахував обов'язкову обтяжуючу обставину: вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а також той факт, що обвинувачені не визнали свою вину.

Представник потерпілого ОСОБА_8 -адвокат ОСОБА_24 до початку апеляційного розгляду відмовився від поданої апеляції відповідно до вимог ст. 403 КПК України.

В своїй апеляції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_2 просив вирок суду скасувати, закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Вказував, що суд не прийняв до уваги докази, які б могли вплинути на висновки суду. Вважав, що аналіз показань свідків, які були допитані в судовому засіданні, дає підстави вважати, що в діях ОСОБА_6 відсутні інкриміновані склади злочинів.

Захисник обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 в своїй апеляції просив вирок суду змінити, перекваліфікувати їх дії на ч.2 ст.355 КК України та призначити їм покарання з застосуванням ст.75 КК України. Вважав, що дії його підзахисних кваліфіковані не вірно, оскільки їх дії були направлені на вимогу грошових коштів з потерпілого ОСОБА_8 за оренду причепа, тому кваліфікувати їх потрібно за ч.2 ст.355 КК України. Крім того, вказував, що в обвинувальному акті не розписаний зговір обвинувачених, коли саме це відбувалося та функції кожного з учасників, але у вироку суд вказав, що обвинувачені заздалегідь домовились про скоєння злочину, але це не підтверджується показаннями обвинувачених чи свідків.

Заслухавши доповідача; прокурора, яка не підтримала доводи апеляції прокурора у кримінальному проваджені Семенової І.С., заперечувала проти задоволені апеляцій захисників обвинувачених; обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в судовому засіданні повністю визнали свою вину в інкримінованих правопорушеннях при встановлених вироком суду першої інстанції обставинах, щиро розкаялися, відшкодували завдану шкоду потерпілому ОСОБА_8, просили не позбавляти їх волі; захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які будучи пов'язаними з процесуальної позицією своїх підзахисних, змінили свої апеляційні вимоги та просили змінити вирок суду в частини призначених покарань, застосувати до обвинувачених вимоги ст.75 КК України, а в інший частині залишити без зміни; дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення за викладених у вироку обставин, правильно встановив фактичні обставини справи та правильно кваліфікував їх дії.

Винність обвинувачених в обсязі дій, викладених у вироку, підтверджується показаннями потерпілого, свідків, дослідженими і перевіреними у суді та сукупністю інших об'єктивних доказів, наведених у вироку суду.

Судом першої інстанції була дана об'єктивна оцінка наведеним у вироку доказам у справі, обґрунтовано прийняті в якості доказів вини обвинувачених показання потерпілого ОСОБА_8, які в повному обсязі узгоджуються с показаннями свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_9, а також не суперечать іншім дослідженим в судовому засіданні і наведеним у вироку доказам.

Доводи апеляції прокурора про те, що суд першої інстанції не врахував, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин є необґрунтованими, оскільки з мотивувальної частини вироку вбачається, що судом це було враховано.

Доводи апеляції прокурора про те, що при призначені покарання, в порушення вимог ч.2 ст.67 КК України, суд не врахував обтяжуючі обставини, а саме: вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а також те, що обвинувачені не визнали своєї вини в повному обсязі, є необґрунтованими, оскільки вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, тому, відповідно до вимог ч.4 ст.67 КК України, ця обставина не може бути ще раз враховувала при призначені покарання, як така, що його обтяжує. Крім того, суд першої інстанції відповідно до вимог ч.3 ст.67 КК України, не міг визнати обставиною, що обтяжує покарання, обставину не передбачену законом.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, зробивши висновок про необхідність застосування до обвинувачених покарання в виді позбавлення волі (хоча інший вид покарання і не передбачений ч.2 ст.189 КК України), в порушення вимог п.6 ч.1 ст.368 КПК України, не вирішив чи повинні обвинувачені відбувати призначену міру покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, враховуючи наведені судом першої інстанції дані про особи обвинувачених, а також враховуючи, що в судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачені повністю визнали свою вину, в інкримінованих злочинах, щиро розкаялися, відшкодували завдану шкоду потерпілому ОСОБА_8, а також той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 одружився, що підтверджує копія свідоцтва про шлюб долучена до матеріалів справи, та його дружина, відповідно до довідки з лікарні, вагітна, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення обвинувачених та запобігання вчинення ними нових злочинів можливо в умовах відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням, з покладенням на них обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Керуючись ст. 407 КПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора у кримінальному проваджені Семенової І.С. залишити без задоволення, а апеляції захисника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 - задовольнити.

Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27.01.2014 року яким засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати засудженими вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27.01.2014 року:

ОСОБА_4 за ч.2 ст.189 КК України до трьох років позбавлення волі, а на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку в два роки він не вчинить нового злочину і відповідно до вимог ст.76 КК України виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;

ОСОБА_3, за ч.2 ст.189 КК України до трьох років позбавлення волі, а на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку в два роки він не вчинить нового злочину і відповідно до вимог ст.76 КК України виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;

ОСОБА_5 за ч.2 ст.189 КК України до трьох років позбавлення волі, а на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку в два роки він не вчинить нового злочину і відповідно до вимог ст.76 КК України виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;

ОСОБА_6 за ч.2 ст.189 КК України до трьох років позбавлення волі, за ч.2 ст. 345 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до чотирьох років позбавлення волі, а на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку в два роки він не вчинить нового злочину і відповідно до вимог ст.76 КК України виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: