Єдиний унікальний номер 244/459/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4911/2014

Головуючий в 1 інстанції - Корекян Н.Р.

Доповідач: Принцевська В.П.

Категорія 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Принцевської В.П.

суддів: Янчук Т.О., Ларіної Н.О.

при секретарі Мишко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 травня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на медичні послуги та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеними вимогами, мотивуючи тим, що вона з відповідачем, як подружжя, 14.12.2012 року уклала договір з ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» №13101 про надання медичних послуг з лікування безпліддя, на проведення запліднення ін. вітро (ЗІВ) і перенесення ембріона у порожнину матки. Вартість послуг становила 48500грн., додатково було сплачено 7667,47грн. 11.10.2013 року шлюб з відповідачем було розірвано. При зверненні до ТОВ «Надія» про перенос їй крюконсервованих ембріонів, однак отримала відмову, оскільки відповідач написав заяву щодо знищення крюконсервованих ембріонів, а без його згоди на повторне проведення запліднення клініка не може нічого зробити. Також зазначила, що повторна аспірація ооцитів та лікування буде коштувати їй приблизно 19000 гривень, тоді як перенос крюконсервованих ембріонів разом з ліками буде коштувати лише 9900 гривень. Таким чином ОСОБА_2 в односторонньому порядку розірвав договір, і відповідно до вимог Цивільного Кодексу України, позивачка просить стягнути з відповідача витрати за договором про надання медичних послуг з лікування безпліддя з ТОВ»Надія» від 14.12.2012року №13101 в розмірі 34003.43грн.,виходячі з розрахунку 1\2 частина від суми договору 24250+сума додаткових витрат 7667,47+вартість транспортних витрат 2085,95 грн. Окрім того, діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у значних емоційних,душевних і фізичних стражданнях, пов»язаних з невиконанням відповідачем зобов»язань з договору, втратою значної для неї суми. Просить стягнути на її користь 10000грн. моральної шкоди.

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Зданим рішенням не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2012 року між ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» та позивачкою і відповідачем було укладено договір №13101 на проведення запліднення ін вітро (ЗІВ) і перенесення ембріона у порожнину матки (ПЕ). На час укладення даного договору позивач і відповідач були подружжям і виступали єдиною стороною в договорі.

11.10.2013 року рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

При зверненні позивачки до ТОВ «Надія» з заявою про перенос їй кріоконсервованих ембріонів, вона отримала лист №271\11 від 22.11.2013 року (тобто вже після розірвання шлюбу) в якому зазначено, що перенесення їй кріоконсервованих ембріонів, отриманих в результаті лікування допоміжними репродуктивними технологіями є неможливим в зв»язку з відсутністю згоди її чоловіка на перенос вказаних ембріонів. Крім того мало місце звернення ОСОБА_2 з приводу заперечення проти подальшого спільного лікування.

Статтею 61 ч.2 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Грошові кошти, які сторони по справі сплатили в період шлюбу за надання медичної допомоги були їх спільними коштами, позивачка не надала доказів того, що вказані кошти не є спільним сімейним бюджетом, а належали тільки їй.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні відносини, які виникли між сторонами не регулюються нормами ЦК України, на які посилається позивачка у позові як на підставу звернення до суду, а саме ст.ст.651, 652, 907 ЦК України. За умовами спірного договору № 13101, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступали як одна сторона-кліент. Ніяких договорних зобов»язань між собою, як то передбачено ст.64 СК України, сторони не укладали.

Суд правильно посилався на ч.3 п.8 і ч.5 п.13.1 Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій при ухваленні даного рішення.

Згідно 4.5 п.13.1 Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій за добровільною, усвідомленою, письмово оформленою згодою пацієнтів-донорів ці ембріони можуть бути використані для дотації безплідній пацієнтці/подружній парі -реціпієнту, а також жінкам-реціпієнтам, які не перебувають у шлюбі.

Позивачка та відповідач вже не є подружжям, яке уклало договір №13101 на проведення запліднення ін вітро (ЗІВ) і перенесення ембріона у порожнину матки (ПЕ), строк зберігання продовжено не було.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Законом, а також умовами укладеного сторонами по справі та ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» договором не передбачено відшкодування моральної шкоди особі у зв»язку з відмовою іншої особи від запліднення.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: