Єдиний унікальний номер 234/795/14-к

Номер провадження 11-кп/775/1043/2014

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2014 року місто Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Самойленка А.І.

суддів Козодуба А.І., Черкашина М.В.

при секретарі Поповичу П.М.

розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дружківка Донецької області, який зареєстрований в АДРЕСА_1, мешкає в АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) 22 листопада 2005 року Військовим судом Сімферопольського гарнізону за ст.ст.186 ч.2, 62,69 КК України до 2 років тримання в дисциплінарному батальйоні; 2) 20 грудня 2007 року Військовим судом Київського гарнізону за ст.ст. 405 ч.2,3, 406, 69, 70, 71 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 8 травня 2009 року на невідбутий строк 9 місяців 20 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

встановив:

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 26 березня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбачених ст.185 ч.3 КК України і призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 7 січня 2014 року приблизно о 18-й годині перебував біля будинку АДРЕСА_3. У цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна шляхом проникнення у вищевказаний житловий будинок. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через хвіртку огорожі проник на територію вищевказаного домоволодіння, де зламав кріплення замку вхідної двері. Після чого через вказані вхідні двері проник до будинку, звідки умисно, повторно таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_2, а саме: спортивну сумку розміром 60x30x30 см вартістю 72 гривень 92 копійки; телевізор «Meredian» ТК-Т5470 вартістю 133 гривні 33 копійки; мобільний телефон «Samsung В220» вартістю 83 гривні 33 копійки; чавунну пічну плиту з конфорками розміром 85x44 см вартістю 119 гривень 70 копійок, спричинивши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 409 гривень 28 копійок. Після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду першої інстанції і звільнити його від відбування призначеного йому покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України. В обґрунтування скарги посилається на неврахування судом першої інстанції в повній мірі обставин, які пом'якшують покарання, а саме: визнання вини у скоєному злочині, щире каяття, позитивну характеристику за місцем проживання, добровільне відшкодування шкоди потерпілому і примирення з ним, знаходження в реабілітаційному центрі з метою позбавлення від шкідливих звичок, наявність на його утриманні непрацюючої дружини і малолітньої дочки. Крім того, вказує, що злочин він скоїв під впливом тяжкої обставини - неможливості матеріально утримувати свою сім`ю внаслідок невиплати обвинуваченому заробітної плати протягом трьох місяців.

Сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду і їх неприбуття в апеляційний суд відповідно до ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється і відповідно до вимог ст.404 КПК України підстави для перегляду апеляційним судом вироку в цій частині відсутні.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції взяв до уваги обставини, що пом'якшують покарання, про які зазначено в апеляційній скарзі обвинуваченого, а саме, що він повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, що потерпілий не має до нього матеріальних претензій матеріального характеру, що ОСОБА_1 має неповнолітню дитину. У той же час, судом враховано і те, що обвинувачений вчинив умисний, тяжкий злочин, будучи особою, яка раніше неодноразово засуджувалася за вчинення умисних, тяжких злочинів, не має постійного місця працевлаштування. Посилання в апеляційній скарзі на тяжке матеріальне становище обвинуваченого, як на причину вчинення ним злочину, не може бути взяте до уваги і визнане обставиною, що пом'якшує покарання, оскільки ніяких об'єктивних причин для виникнення такого становища обвинуваченим не наведено і матеріалами провадження не підтверджено.

З урахуванням усіх наведених обставин суд призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ст.185 ч.3 КК України, яке відповідає вимогам, встановленим ст.65, 66 КК України. Наведені обставини стосовно характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_1 свідчать про неможливість виправлення його без відбування призначеного йому покарання, у зв'язку з чим підстави для звільнення його від відбування призначеного йому покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.404, 407, 418 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 26 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію обвинуваченого - без задоволення.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На судові рішення сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цієї ухвали.

Судді: