Справа № 22ц-2776
2007 р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючої-судді - Прядкіної О.В., суддів - Дряниці Ю.В., Чернова С.І, при секретарі - Лимар О.М., з участю: представника позивача - Бондаренка В.В., відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Полтавського акціонерного банку „Полтава-банк" на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 12 липня 2007 року по справі за позовом Полтавського акціонерного банку „Полтава-банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського акціонерного банку „Полтава-банк" про визнання договорів недійсними.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -
встановила:
В січні 2007 року АБ „Полтава-банк" звернувся до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 431 від 24.06.2003 року, згідно якого відповідачу на строк 36 місяців було надано кредит в сумі 92000 грн. зі сплатою 11% річних.
Вказували, що 24 червня 2006 року строк дії договору вийшов, однак відповідач заборгувала 92500 грн. кредиту, 29464 грн. відсотків за його користування та 2946,45 штрафних санкцій, які просили стягнути з відповідача.
В травні 2007 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним кредитний договір № 431 від 24.06.2003 року, як такий, що укладений шляхом психологічного тиску на неї та введення в оману.
Зазначала, що вона працювала з липня 1996 року на приватному підприємстві „Панацея", яким 30 квітня 1999 року з АБ „Полтава-банк" був укладений договір про надання валютної кредитної лінії в сумі 50000 доларів США. Банк зобов'язав її виступити поручителем за приватне підприємство, уклавши з нею 10 липня 2002 року договір поруки до кредитної угоди між банком та ПП „Панацея".
Просила визнати недійсними кредитний договір № 431 від 24.06.2003 року, договір про погашення заборгованості та договір поруки від 10.07.2002 року, а також повернути їй 500 грн., стягнуті із заробітної плати за часткове повернення кредиту.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 12 липня 2007 року позовна заява АБ „Полтава-банк" до ОСОБА_1 залишена без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 12 липня 2007 року задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 .
Визнано недійсними:
- кредитний договір № 431 від 24.06.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та АБ „Полтава-банк";
- договір поруки від 10.07.2002 року до кредитного договору № ВОЮ/16 від 30.04.1999 року;
- договір погашення заборгованості від 24.06.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та АБ „Полтава-банк".
Стягнуто з АБ „Полтава-банк" на користь ОСОБА_1 500 грн. безпідставно стягнутих із заробітної плати та судові витрати.
Заочне рішення суду оскаржене представником АБ „Полтава-банк", який в апеляційній скарзі просить його скасувати та повернути позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Згідно ст.31 ч.1 п.4 ЦІЖ України безумовною підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд є те, що суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 виступила поручителем за виконання боржником - приватним підприємством „Панацея" зобов'язань по поверненню кредиту згідно кредитного договору від 30 квітня 1999 року.
Однак суд взагалі не з'ясовував питань, пов'язаних з діяльністю цього підприємства в частині, що стосується повернення суми кредиту за договором від 30 квітня 1999 року, наявність заборгованості станом на час надання кредиту ОСОБА_1 та не вирішив питання про залучення до участі в справі ПП „Панацея".
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд визнав недійсними кредитний договір № 431 від 24.06.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та АБ „Полтава-банк", договір поруки від 10.07.2002 року до кредитного договору ВОЮ/16 від 30.04.1999 року та договір погашення заборгованості від 24.06.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та АБ „Полтава-банк" з підстав, визначених ст.231 ЦК України в редакції 2003 року, не звернувши увагу на те, що правовідносини сторін виникли до набрання чинності цього кодексу.
Психологічний тиск на примушування до укладання перелічених угод ОСОБА_1 не доведені належним чином.
Посилання на свідчення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не може бути розцінено, як наявність достовірно встановленого факту тиску з боку АБ „Полтава-банк" та його посадових осіб на позивача.
ОСОБА_1 власноручно писала 24.06.2003 року заяву про надання їй кредиту та зазначала для якої цілі їй це потрібно.
Крім того, звертає увагу, що зазначені свідки судом були допитані з порушенням вимог ст.180 ЦПК України, вони не були приведені до присяги та під розписку не попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань.
За таких обставин, за наявності порушень процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.303, 307, 311 ч.1 п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Полтавського акціонерного банку „Полтава-банк" задовольнити частково, рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 12 липня 2007 року скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.