Єдиний унікальний номер 232/545/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4855/2014
Єдиний унікальний номер: 232/545/14-ц
Номер провадження: 22ц-775/4855/14
Категорія:55
Головуючий в першій інстанції - Волкова Н.Ю.
Доповідач - Супрун М.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар» в м. Кіровське Донецької області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар» в м. Кіровське Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення надмірно нарахованих та виплачених коштів,
за апеляційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар» в м. Кіровське Донецької області на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року вищезазначений позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар» (далі: ОСББ "Шахтар") на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 24881,40 грн. та моральну шкоду в сумі 100 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСББ «Шахтар» до ОСОБА_2 про стягнення надмірно нарахованих та виплачених коштів відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
З вказаним рішенням не погодилось ОСББ «Шахтар» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовано який розмір заробітної плати був у позивачки, при цьому штатний розклад на підприємстві відсутній. Також вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Представники ОСББ «Шахтар» Качанов І.П та Нагаєв В.І. в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що ОСОБА_2 працювала у відповідача з 17 травня 2005 року по 30 червня 2012 року на посаді головного бухгалтера ОСББ "Шахтар", була звільнена за згодою сторін за ст. 36 п.1 КЗпП України, на підставі наказу №57 від 30 червня 2012 року.(а.с.7)
При прийомі на роботу ОСОБА_2, між нею та ОСББ «Шахтар» 27 травня 2005 року була укладена письмова трудова угода, відповідно до п.5.3 якої ОСОБА_2 проводиться доплата - коефіцієнт 1,2 відповідно Генеральної угоди між КМУ, Всеукраїнської організації роботодавців та Всеукраїнським союзом профсоюзів та коефіцієнт 1,08, відповідно вимог регіональної угоди між Донецькою обласною адміністрацією та Донецьким союзом роботодавців; Крім того, ОСОБА_2 відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 встановлено 5-денний робочий тиждень з 8 годинним робочим днем та ненормований робочий день, а п.п.4.1 та 4.2 встановлена щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні та за ненормований робочий день додаткова відпустка 6 календарних днів.(ас.48-50)
При звільненні позивачу підприємством було нараховано: заробітна плата за червень 2012 року в сумі 1095,00 грн., компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога у загальній сумі 1218,75 грн., а всього - 2313,75 грн.
ОСББ «Шахтар» частково виплатило ОСОБА_2 суми, нараховані при звільненні, при цьому залишилась несплаченою неоспорювана сторонами сума - 650,88 грн. Повний розрахунок з позивачем був проведений 20 лютого 2014 року, що підтверджується довідками відповідача (а.с.9,10, 34)
Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення трудових прав позивача, а саме не виплатив в повному обсязі належні ОСОБА_2 при звільненні суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а тому дійшов висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено те, що позивачу з травня 2005 року по червень 2012 року було необґрунтовано нараховані заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку та інші виплати.
Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
З урахуванням наведених норм права та роз'яснень, встановивши, що позивачу ОСББ «Шахтар» не були виплачені належні суми в повному обсязі в день звільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.
При цьому суд правильно призвів розрахунок середнього заробітку позивача у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з наступного:
середньоденний заробіток: заробіток за останні два календарних місяці роботи, що передували події, з якою пов'язана відповідна виплата ( квітень та травень 2012 року) розділити на число відпрацьованих робочих днів - (1204,00 грн. + 120,00 грн) : (20 днів +20днів) = 60,10 грн.
середній заробіток за весь період затримки розрахунку: 60,10 грн (середньоденний заробіток х 414 (кількість днів розрахунку ) = 24881, 40 грн.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача моральну шкоду в сумі 100 грн., яка пов'язана з порушенням трудових прав позивача, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від ОСОБА_2 додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано не відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 у зв'язку з пропуском строків звернення до суду апеляційний суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
З часу фактичного розрахунку 20 лютого 2014 року позивачка звернулась до суду в місячний строк, а саме 13 березня 2014 року, а тому суд першої інстанції зробив вірний висновок, що ОСОБА_2 строків звернення до суду не пропустила.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не з'ясував розмір заробітної плати позивача, не прийняв до уваги, що інформація про розмір заробітної плати ОСОБА_2 на підприємстві відсутня є необґрунтованими, оскільки при ухваленні рішення суд виходив з розміру заробітку ОСОБА_2, зазначеному в довідках ОСББ «Шахтар», а належних доказів того, що заробіток позивача є іншим суду не надано.
При цьому суд першої інстанції правильно не узяв до уваги штатні розклади ОСББ «Шахтар» за період з 2005 року по 2011 рік, затверджені рішенням загальних зборів членів ОСББ «Шахтар» від 23 березня 2014 року, оскільки розроблення штатних розкладів за минулий період не передбачено законом.
Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шахтар» в м. Кіровське Донецької області відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: