Єдиний унікальний номер 254/98/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5242/2014
Головуючий в 1 інстанції: Грачов Р.Р.
Доповідач: Халаджи О.В.
Категорія 39
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Халаджи О.В.
суддів Бугрим Л.М., Космачевської Т.В.,
при секретарі Баранчикову Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 07 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного нотаріуса Дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори Вервейко Надії Григорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про визначення часток в спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного нотаріуса Дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори Вервейко Н.Г., в якому зазначає, що після смерті його матері ОСОБА_5 залишилось спадкове майно у вигляді частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності померлій ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_4, частки яких є рівними. ОСОБА_5 заповідала належну їй частку квартири на ім'я позивача, що підтверджується заповітом від 14.04.2012 року. Спадщину позивач прийняв своєчасно та подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини від 05.09.2012 року, однак постановою державного нотаріуса Вервейко Н.Г. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії від 10.12.2013 року, з огляду на те, що ідеальні частки у спірній квартирі не визначені та для оформлення спадщини на ім'я позивача необхідна заява від імені ОСОБА_4 про те, що він згоден, що його матері в цій квартирі належить ? частка, однак ОСОБА_4 таку заяву не подає, проти видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я позивача заперечує.
Рішенням Будьоннівського районного суду міста Донецька від 07 квітня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного нотаріуса Дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори Вервейко Н.Г. про визначення часток в спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовлено, оскільки відповідачем по справі є державний нотаріус Дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори Вервейко Н.Г., який не є належним відповідачем по справі.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з посиланням лише на норми процесуального права. Окрім того, зазначає, що в судовому рішенні не вказано хто є належним відповідачем. А також, питання щодо заміни неналежного відповідача або залучення до участі у справі як співвідповідача інших осіб не вирішувалось з неналежним відповідачем по даній справі, тоді як суд повинен визначити, яку саме із вказаних процесуальних дій слід вчинити, з урахуванням думки інших осіб, які беруть учать у справі. Враховуючи викладене, апелянт просить рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 07 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про в справі є підтвердження.
Від апелянта ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 та відповідача Державного нотаріуса Дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори Вервейко Н.Г. надійшли клопотання розглянути справу без їх участі.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно із ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є, в тому числі: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 17 серпня 1993 року за №02177, виданого Агенцією по приватизації державного житлового фонду Донецького виробничого об'єднання «Донецьквугілля», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресо АДРЕСА_1, загальною площею 51,0 кв.м.
Згідно з реєстраційним надписом на документі про право приватної власності №02177 КП БТІ міста Донецька, право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на квартиру за адресою АДРЕСА_1, було зареєстровано КП БТІ міста Донецька 18.09.1997 року за реєстровим номером №229.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1, актовий запис №800.
Згідно зі статтею 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок їх смерті.
Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді належної ОСОБА_5 частки квартири АДРЕСА_1.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що відповідає вимоги статті 1217 ЦК України.
За ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.
4 квітня 2012 року ОСОБА_5 був складений заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в Спадковому реєстрі, відповідно до якого ОСОБА_5 заповідала належну їй частину квартири АДРЕСА_1 своєму сину - ОСОБА_2.
Разом з тим, як вбачається зі свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2, актовий запис №786, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, наданої суду Дев'ятою держаною Донецькою нотаріальною конторою №452/2012, 5 вересня 2012 року ОСОБА_2 своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_5
Постановою державного нотаріуса Вервейко Н.В. від 10.12.2013 року ОСОБА_2 було відмовлено в оформленні спадкових прав на частину квартири АДРЕСА_1, після померлої ОСОБА_5, з огляду на те, що ідеальні частки в квартирі не визначені та для оформлення спадщини на частку квартири на ім'я позивача необхідна заява від імені ОСОБА_4 про те, що він згоден, що померлій ОСОБА_5 належить 1/2 частка спірної квартири, але ОСОБА_4 таку заяву не подає, проти видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу - заперечує.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нотаріус у цій справі не є належним відповідачем по справі, оскільки його дії не оскаржуються.
Оскільки в позові ставиться питання про визнання права власності в порядку спадкування, то належними відповідачами по даній категорії справ є спадкоємці померлого або, якщо таких не має, держава, в особі відповідної міської ради.
На підставі ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (стаття 26 ЦПК), суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин, визначеної ним норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та з матеріально-правового інтересу у вирішенні справи. Суд має також вирішити питання про участь інших учасників процесу, які сприятимуть здійсненню правосуддя (стаття 47 ЦПК).
Відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, дійсно саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Проте суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, однак на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд позбавлений можливості залучення до участі у справі будь-яких осіб, а тому рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
До того ж слід зазначити, що залишення апеляційної скарги без задоволення не перешкоджає відповідачу звернутись повторно для вирішення свого питання до належного відповідача.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 07 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: