Єдиний унікальний номер 2/650/11 Номер провадження 22-ц/775/3546/2014
Головуючий в 1 інстанції - Сибірцева В.П.
Доповідач: Принцевська В.П.
Категорія 37
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРЇНИ
12 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої судді - Принцевської В.П.
суддів - Лісового О.О., Тимченко О.О.,
при секретарі Доброрез А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
31 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності на будівельні матеріали. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.03.1956 року виконкомом Будьоннівської районної ради депутатів трудящих м. Сталіно прийняв рішення про надання ОСОБА_3 у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинку на праві особистої власності за адресою: АДРЕСА_1. Також, позивач вказав, що 03.09.1956 року між відділом комунального господарства Сталінської міської ради та ОСОБА_3 було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, загальною площею 360 кв. м., на якій було збудовано житловий будинок з надвірними будівлями.
Позивач вказав, що після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася спадщина, що складається з житлового будинку з усіма надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, яке ОСОБА_3 заповідав йому. Відповідно до будівельно-технічного висновку, домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться у задовільному технічному стані і може експлуатуватися в подальшому, а тому позивач просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно, яке складається з будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва домоволодіння, а саме: житловий будинок, погреб, прибудова, ганок, літня кухня, прибудова к літній кухні, сарай, убиральня, сарай, гараж, оглядова яма, душ, яма вигрібна, трубопровід, огородження, тротуар, в порядку спадкування за заповітом.
Заочним рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 31 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі та визнано за ним право власності на спадкове майно, що складається з будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва домоволодіння, а саме: житловий будинок, погреб, прибудова, ганок, літня кухня, прибудова к літній кухні, сарай, убиральня, сарай, гараж, оглядова яма, душ, яма вигрібна, трубопровід, огородження, тротуар, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за заповітом.
21 серпня 2012 року ОСОБА_2 через канцелярію районного суду подав заяву про перегляд заочного рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 31 січня 2011 року у зв'язку нововиявленими обставинами.
Ухвалою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 02 листопада 2012 року заочне рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 31 січня 2011 року скасовано.
В обгрунтування заяви ОСОБА_2 зазначив, що підставою для такого перегляду є те, що при проведенні на початку липня 2012 року ремонту будинку, ним було виявлено технічний паспорт від 09.03.1988 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 який він вважав втраченим та який при розгляді справи у судове засідання надати не міг. Позивач вказує, що згідно із діючого на той час законодавства, індивідуальний житловий будинок, після завершення будівництва повинен був бути зданий в експлуатацію державній прийомній комісії і тільки після цього підлягав реєстрації у БТІ. Таким чином, оскільки у технічному паспорті від 09.03.1988 року відсутня відмітка про самовільне будівництво, що є доказом того що будинок побудований та введений у експлуатацію на підставі діючих на той час нормативно-правових актів та на законних підставах.
Крім того, позивач звертає увагу, що технічний паспорт від 09.03.1988 року було видано після проведення інвентаризації житлового фонду України проведеного згідно постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів Української PCP від 01.03.1988 року і це підтверджує, що будинок, зведений у 1963 році було прийнято в експлуатацію і в тому ж році взято на облік в БТІ м. Донецька.
Після смерті діда ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 він залишився єдиним спадкоємцем всього майна за заповітом від 30 травня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Юрченко І.В. Дев'ятої донецької державною нотаріальною конторою, але так як його дід згідно введеного в 2003 році нового ЦК України не перереєстрував в БТІ свій будинок і не отримав свідоцтво про право власності, то він не зміг отримати у нотаріуса свідоцтво про право власності на будинок.
Таким чином, оскільки техпаспорт від 09.03.1988 року підтверджує право власності ОСОБА_2 на будинок, на підставі вищенаведеного позивач просив переглянути ухвалене заочне рішення Будьоннівським районним судом м. Донецька від 31 січня 2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами та визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок - 71,4 кв.м.; добудову до будинку - 11,6 кв.м.; літню кухню - 23,4 кв.м.; добудова до літньої кухні - 6,1кв.м.; гараж - 20,8 кв.м.; сарай - 13,1 кв.м.; сарай - 6,8 кв.м.; душ - 1,9 кв.м; яма вигрібна - 6 кв.м; розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності задоволено в повному обсязі.
З даним рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3, в спірному будинку він проживає все своє життя, був зареєстрований в будинку на момент смерті спадкодавця. На теперішній час апелянт проживає в спірному будинку і це є його єдине місце проживання. З врахуванням того, що у спадкодавця правовстановлюючих документів на спірний будинок небуло, а також з врахуванням того, що апелянт неодноразово ремонтував та добудовував цей будинок, він вважає, що також має право власності на частку в спірному будинку. Також апелянт посилається на те, що позивач не вказав його в позові відповідачем та приховав від суду, що між ним та позивачем є спір щодо вказаного будинку. Просив скасувати рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апелянт повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач до суду не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник Донецької міської ради до суду не з»явився, повідомлений про час місце судового засідання телефонограмою № 6641, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 2.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ч.І ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.І ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадщину мають особи, визначені у заповіті.
Згідно із виписки рішення виконкому Будьоннівської районної ради депутатів трудящих м. Сталіно від 29.03.1956 року ОСОБА_3 було надано у безстрокове користування земельну ділянку площею 360 кв.м. для будівництва житлового будинку на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_2
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.1956 року між відділом комунального господарства Сталінської міської ради та ОСОБА_3 було укладено договір про надання останньому у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, загальною площею 360 кв.м.
У судовому засіданні встановлено, що АДРЕСА_2 перейменована у АДРЕСА_1
Згідно з технічним паспортом від 09.03.1988 року, наданого КП БТІ м. Донецька, домоволодіння АДРЕСА_1 інвентаризовано за ОСОБА_3
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті якого залишилася спадщина та яке він заповів позивачеві ОСОБА_2
Статтею 292 ч.1 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з вимогами статті 3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 309 ч.1 п.п. 1, 4 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є обгрунтованими, оскільки судом неповно з»ясовано обставини справи. Суд не звернув увагу на те, що у спакодавця ОСОБА_3 є син ОСОБА_1, який проживає в даному будинку та був зареєстрований в спірному будинку на момент смерті спадкодавця. Суд не притягнув ОСОБА_1 в якості співвідповідача по даній справі, а тому апелянт був позбавлений законного права захистити свої права та інтереси щодо спірного майна в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2012 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності - відмовити.
Рішення набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді: