ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2014 року Справа № 904/2024/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М.
при секретарі - Малик С.О.
за участю представників
позивача Афанасьєв Є.О.
відповідача Поліканов П.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року справі № 904/2024/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", м. Київ
до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпроперовськ
про стягнення 100 854, 69 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 100 854, 69 грн., що становить 99999,90 грн. заборгованості за товар, поставлений за договором поставки № 254 від 26.11.2013р., 600,0 грн. інфляційних втрат та 254,79 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року у справі № 904/2024/14 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором, інфляційні втрати та 3% річних в повному обсязі.
Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості отриманого товару; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи. Відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних та відсотків річних передбачена нормами чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на те, що неотримання підприємством позивача коштів за поставлений товар (папір) відбулося не з вини відповідача, а саме через дії Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, які полягають у несплаті грошових коштів за отриманий відповідачем товар. Скаржник вказує на те, що господарським судом не було враховано факт вчинення Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області усіх залежних від нього дій на виконання та відповідно до умов договору для забезпечення отримання позивачем грошових коштів за виконання договору. Відповідач є бюджетною установою, що здійснює всі розрахунки за грошовими зобов'язаннями виключно через відділення казначейської служби, за наслідки дій яких не може нести відповідальність.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 26.11.2013р. між Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області (покупець) та ТОВ "Український папір" (постачальник) був укладений договір поставки № 254, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію найменуванням, кількістю та ціною згідно до договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.
Сторонами узгоджені всі істотні умови договору, обумовлені ціна договору, порядок розрахунків, терміни і умови постачання тощо.
Сторонни обумовили, що оплата здійснюється після поставки товару, на підставі наданих до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області оформлених належним чином підтверджуючих первинних документів, а саме: рахунку - фактури, підписаної накладної за цим договором (п. 2.4 договору); покупець приймає рішення про оплату товару, яка здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% протягом 60 календарних днів з моменту надання документів, в межах виділених та затверджених бюджетних асигнувань.(п. 2.5. договору); розрахунок за наданий товар здійснюється на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України (п. 2.6 договору).
Строк дії цього договору починається з моменту його підписання та закінчується 31.12.13р., а в частині розрахунків - до повного виконання замовником зобов'язань згідно даного договору (п. п. 7.1, 7.2 договору).
На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 99 999, 90 грн., що підтверджується видатковою накладною №Дн-01239 від 16.12.2013р.
Відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманої продукції у строк до 14.02.2014 року, як то передбачено договором, виконані не були, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 99 999,90 грн.
З вимогою про стягнення з відповідача заборгованості позивач звернувся до господарського суду.
Господарським судом вимоги позивача були задоволені у повному обсязі і колегія суддів поділяє висновок місцевого суду.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару виконані не були.
За вказаних обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вищевказаній сумі місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості інфляційні втрати у сумі 600,00 грн. та відсотки річних - 254,79 грн. за період з 15.02.2014р. по 17.03.2014р.
Щодо посилань відповідача, як на підставу скасування рішення у справі, на дії/бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, то колегія суддів зважає на те, що неоплата продукції у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначено в п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
В межах провадження у справі відповідачем заявлено клопотання про залучення у якості третьої особи на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року справі № 904/2024/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді Ю.Б.Парусніков
Л.М.Білецька