Справа № 22-112 2009 р. Головуючий у і Інстанції - Щенюченко С.В.
Категорія 49 Доповідач - Спірідонова Л.С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
13 січня 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого - Черненко В.В.
Суддів - Спірідонової Л.С., Потапенка В.І.
При секретарі - Животовській С.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Агрофірма”Панчеве” на рішення Новомиргородського районного суду від 28 жовтня 2008 року.
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі представника за письмовими дорученнями ОСОБА_7 звернулись з позовом до приватного підприємства „Агрофірма”Панчеве” про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що договори оренди було укладено у липні 2003 року, а ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у березні 2004 року строком на 10 років.
Вважають, що п. 9 договору не відповідає вимогам закону щодо встановлення видів та розміру орендної плати, не передбачена індексація, незрозуміла форма платежу, зокрема не визначено види сільгосппродукції, її якісні показники, місце, умови, порядок і термін передачі продукції не вказані види послуг, їх вартість у грошовому виразі, строк виконання, ціна, строки та перегляд внесення орендної плати.
Крім того, зазначається, що щорічної орендної плати не складаються акти та додатки у письмовій формі, до угод не додано факти визначення меж земельних ділянок в натурі, в договорах з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заповнена графа на підставі якого документу земельні ділянки належать їм на праві власності, за 2006 рік не проведено індексацію орендної плати.
Просили договори оренди визнати недійсними з моменту укладення та стягнути судові витрати.
Рішенням Новомиргородського районного суду від 28 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що в 2003 році МПП „Агрофірма”Панчеве” було укладено договори оренди земельних ділянок, що належать саме орендодавцям на праві приватної власності, зокрема з ОСОБА_1 - 17.07.2003 року, з ОСОБА_8 - 17.07.2003 року спадкоємцем якої з 3.11.2006 року є ОСОБА_9 з ОСОБА_10 24.07.2003 року, спадкоємцями якого з 14.01.2005 року є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з ОСОБА_11 - 22.05.2003 року спадкоємцем якого на Ѕ частину земельної ділянки з 13.07.2007 року є ОСОБА_4.
Зазначеними особами спадкові права оформлено в установленому законом порядку, Державні акти оформлені на їх ім'я, позовні вимоги заявлені, як правонаступниками прав і обов'язків орендодавця.
З ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договори оренди укладено 1.03.2004 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до висновку, що при укладенні договорів сторони грубо порушили вимоги чинного земельного законодавства, зокрема щорічні додатки до договорів у письмовій формі не складались і таким чином не визначають орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальністю за її несплату. Не було також передбачено поєднання фізичних форм орендної плати та щорічно не погоджували розмір платежів за окремими формами оплати шляхом внесення змін або доповнень до договору, до угод не додані акти приймання-передачі земельної ділянки.
Крім того, суду зазначає, що вартість землі в угоді вказана невірно, так як її оцінка на момент укладення договору не проводилась, в договорах відсутні дані про досягнення згоди між сторонами про розмір орендної плати в грошовій, натуральній і відробітковій формах, її індексації, терміни та порядок перегляду, а в договорах з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не вказано на підставі якого правового документу як власникам їм належать земельні ділянки.
Колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позовні вимоги обумовлені недотриманням вимог закону при укладенні договорів і стосуються порядку та форми орендної плати. При цьому в заяві відсутні посилання на неправильність визначення вартості землі як на одну з підстав визнання угод недійсними, а тому суд в цій частині вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом яким є Закон України „Про оренду землі” від 6.10.1998 року із змінами і доповненнями, які вносились на протязі 1999-2003 р. Законом України Закон викладено в новій редакції з 27.11.2003 р.
Відповідно до цього колегія суддів зазначає, що договори оренди з ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 укладались в момент дії закону в попередній редакції де наявність акта приймання-передачі земельної ділянки не вимагалась і відповідно ст.. 14 Закону України як істотна умова договору не передбачалась.
При укладенні договорів з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначених умов було дотримано. Відсутність в договорах реквізитів Державних актів про право власності на землю зазначених осіб не віднесено законом до істотних умов договору, а тому не може розглядатись як підстава для визнання договору недійсним.
Істотні умови договору оренди землі передбачені ст.. 14 Закону в редакції 1998 року і ст.. 15 Закону в редакції 27.11.2003 року. Зокрема ними є об'єкт оренди і строк дії договору, орендна плата, умови використання та цільове призначення, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення орендарю, існуючі обмеження, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди, відповідальність сторін.
Висновок суду про відсутність в договорі такої істотної умови як орендна плата не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в п.п. 9-10 договорів передбачена орендна плата в конкретному розмірі в грошовому виразі з виплатою не пізніше 31 грудня кожного орендного року і де зазначено, що оплата може сплачуватись у натуральній, грошовій або відробітковій формі за домовленістю між сторонами, про що складається додаток у письмовій формі щорічно.
Про згоду із зазначеними умовами свідчать власноручні підписи орендодавців, при цьому ні вони, ні їх спадкоємці до липня 2008 року ці умови та розмір орендної плати на протязі 4 років не оскаржували. Строк дії договору, зміна його умов, умови передачі землі орендарю, вирішення спірних питань, відповідальність сторін за порушення умов договору відповідно передбачена пунктами 5, 11, 15, 18, 24, 25 договорів.
Судова колегія зазначає, що предметом спору є визнання недійсними договорів оренди землі з моменту їх укладення у зв'язку з недотриманням вимог закону.
Оскільки зазначені обставини свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, підстави для задоволення позову відсутні.
Посилання суду на слідуючи невиконання умов договору в частині складання додатків щодо умов та виду платежів, не внесення впослідуючому змін або доповнень до договору, не оформлення орендної плати письмово не можуть розглядатись з точки зору недійсності договорів, оскільки ці умови договорами передбачені, а їх невиконання може розглядатись лише відповідно до положень, викладених ст.. 32 Закону України „Про оренду землі”.
Порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є підставою для скасування рішення суду з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.. ст.. 307, ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 3, 4, 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Новомиргородського районного суду від 28 жовтня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до МПП „Агрофірма”Панчеве” про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді