У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Максимчук З.М.,
суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.
при секретарі судового засідання - Демчук Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 травня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.05.2014 року у позові ПАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення. заборгованості відмовлено за пропуском строків позовної давності.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „Приватбанк" доводить про незаконність та необгрунтованість рішення, про невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд помилково дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже судом не було враховано, що строк дії договору було пролонговано на 12 місяців та до правовідносин підлягають застосуванню положення ч.5 ст.261 ЦК України згідно якої за зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сторони уклали договір 03.10.2007 р. строком на 12 місяців, тобто до 03.10.2008 р. Він щорічно автоматично лонгувався на 12 місяців та на даний час договір діє до 03.10.2014 р., оскільки з 2007 року жодна зі сторін не заявила про свій намір його розірвати. Отже, строк позовної давності звернення до суду із позовом до відповідача почне відраховуватися з наступного дня після того, як відповідач звернеться до банку із заявою про його припинення.
Враховуючи умови пролонгації договору, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у позові.
__________________________________________________________________________
Справа № 559/1364/14-ц Головуючий у 1 інстанції - А.О.Лопухович
Провадження № 22-ц/787/1392/2014 Суддя-доповідач - З.М.Максимчук
Просить скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21.05.2014 р. Та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22309,27 грн за кредитним договором № б/н від 03.10.2007 року та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з такого.
На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 жовтня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач своїм підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам"яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та Банком Договір.
Станом на 13.04.2014 року відповідач має заборгованість за кредитним договором -24748,77 грн, яка складається з 3000,00 грн. заборгованості за кредитом, 13453,77 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 8295,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 1038,54 грн. штраф (процентна складова).
Дана обставина в судовому засіданні відповідачем не спростована, а за таких обставин позовні вимоги ПАТ КБ „Приватбанк" є обґрунтованими.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходив з того, що банк пропустив строк позовної давності для
звернення до суду з цим позовом.
Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції з урахуванням всіх обставин по справі, правильно дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст.257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст.. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Тобто з часу здійснення відповідачем останнього платежу і припинення внесення ним будь-яких коштів на погашення кредиту і почався відлік строків позовної давності та перервався винесенням судового наказу Дубенським міськрайонним судом 10.09.2008 року.
Отже, з 11.09.2008 року розпочався відлік нового строку позовної давності,а позов пред"явлено лише у квітні 2014 року,зі спливом визначеного ЦК України строку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи 20 травня 2014 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву, в якій посилався на сплив позовної давності, що є підтвердженням того, що він зробив заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 30). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Згідно п. 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий термін.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які свідчили б про те що після закінчення строку дії кредитної карти, яка була видана відповідачу відповідно до умов договору від 03.10.2007 року, останній отримував іншу кредитну карту із новим строком дії і він здійснював будь-які операції по картковому рахунку.
На розсуд колегії суддів, умова укладеного кредитного договору, щодо автоматичної пролонгації дії кредитного договору на новий строк, якщо від позичальника не надійшла заява про закриття карткового рахунку, передусім має на меті лише те, щоб при видачі позичальнику кредитної картки із новим строком дії не було необхідності кожен раз укладати новий договір, а тому пролонгація умов кредитного договору на новий строк може мати місце лише у разі одночасного отримання позичальником кредитної картки із новим терміном дії, оскільки в протилежному випадку останній буде позбавлений можливості здійснювати свої права та обов'язки за цим кредитним договором.
Позивач не ставив перед судом першої інстанції вимогу про поновлення пропущеної позовної давності.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Також, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у Постанові від 19.03.2014 р. у справі 6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Пам"ятка клієнта, що є складовою кредитного договору, до матеріалів справи долучена не була.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову ПАТ КБ « Приватбанк» у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Відповідно до роз"яснень п.31. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв"язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
У зв"язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред"явлення окремих вимог у зв"язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11
Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги п. 9.12 вказаного договору, який передбачає автоматичну пролонгацію дії договору на той же строк, відповідач не звертався до позивача із заявою про закриття картрахунку, у зв'язку із чим строк дії Карти було продовжено на такий же строк, з 03.10.2007 року відповідач користується грошовими коштами позивача, тому зобов'язання триває, правовідносини не припинилися, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки, вони повністю спростовані матеріалами справи. Крім того, в заяві відповідача від 03.10.2007 року на отримання кредитного ліміту /а.с.10/ вказано, що Пам"ятка клієнта є невід"ємною частиною договору про надання банківських послуг. В Умовах і Правилах надання банківських послуг, що містяться в матеріалах справи, в п.3.5 зазначено, що пам"ятка клієнта оформляється і являється невід"ємною частиною договору тільки у випадках оформлення і видачі платіжної карти по кредитній схемі, що не відповідає умовам заяви відповідача від 03.10.2007 року.
Доказів, які б спростували висновки суду, апелянтом не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307,308, ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»- відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : З.М.Максимчук
Судді : М.П.Григоренко
Н.М.Ковальчук