У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Максимчук З.М.,
суддів - Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,
при секретарі судового засідання - Демчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.205 закрито провадження в справі за позовом ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Вважаючи ухвалу суду незаконною ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" подало апеляційну скаргу, в обґрунтування якої вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" зазначає, що відповідно до укладеного договору № SAMDN23000003934920 від 19.09.2005 року ОСОБА_1 19.09.2005 року отримав кредит у розмірі 4120,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Додатково зазначає, що 12.01.2007 р. заява про видачу судового наказу позивача про стягнення заборгованості задоволена, видано виконавчий лист про стягнення з відповідача боргу. Відповідач судовий наказ взагалі не виконав.
ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" вважає безпідставним висновок суду про повторне стягнення суми заборгованості в порушення ст.213 ЦПК України. Та зазначає, що саме по собі винесення судового наказу від 12.01.2007 р. без повного та фактичного виконання відповідачем зобов'язань, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін Договору й не звільняє боржника від сплати процентів за фактичне користування кредитом та відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору. Судом не досліджено наявність заборгованості по Договору та строки погашення заборгованості.
Наявність невиконаного судового рішення про стягнення боргу за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.
Таким чином, оскільки на момент постановлення судом рішення в справі борг позивачу в повному обсязі не повернуто, тому суд не мав підстав для відмови в захисті його права на отримання сум, передбачених умовами Договору за інші періоди, як відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Згідно п.1 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Однак в порушення вищезазначених норм, судом першої інстанції неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме :неправильно було визначено предмет доказування, не з'ясовані обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, неправильно кваліфіковано правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин.
Просить скасувати ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року і направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягаю до задоволення з наступних підстав.
Закриваючи провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір вже був предметом розгляду.
Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.
Згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Отже, закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.
Суд першої інстанції при обґрунтуванні оскаржуваної ухвали покликається на те, що 12 січня 2007 року суддею Дубровицького районного суду Рівненської області видано судовий наказ за заявою Рівненської філії Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 19.09.2005 року. Вищевказаний судовий наказ набрав законної сили.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті, зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.
В матеріалах справи відсутні докази видачі судового наказу від 12 січня 2007 року, як і будь-які посилання на нього в доводах чи запереченнях сторін. Також, як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання 25 листопада 2013 року в Дубровицький районний суд сторони не з'явились,а отже не могли повідомити суд про наявність даного судового наказу.
Таким чином, при постановленні оскаржуваної ухвали, у порушення вимог ст.ст.131, 205, 212-214, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки наявним у справі матеріалам, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Враховуючи те, що судом було порушено порядок, встановлений для вирішення питання про закриття провадження у справі, відповідно до ст. 311 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню і з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК" на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року задовольнити.
Ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року скасувати.
Цивільну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий : Максимчук З.М.
Судді: Григоренко М.П
Рожин Ю.М.