Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді Максимчук З.М.,
суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,
при секретарі судового засідання - Демчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Рівненського міськвиконкому, третьої особи - комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинне будівництво,
В с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2007 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по ? частці кожному право власності на житловий будинок загальною площею 72,5 кв.м., житловою- 35,0 кв.м, допоміжною- 37,5 кв.м, самочинно реконструйований за рахунок прибудови добудови «а» в складі приміщень : « 1-1» коридору площею 7,3 кв.м., « 1-2» санвузла площею 6,4 кв.м., « 1-7» кухні площею 12,5 кв.м., та самочинно будований гараж «В» на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
Зобов»язано КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» провести за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 реєстрацію права приватної спільної часткової власності пропорційно часткам кожного на реконструйований за рахунок прибудови «а» житловий будинок загальною площею 72,5 кв.м., житловою- 35,0 кв.м., допоміжною- 37,5 кв.м. та гараж «В2» на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Зазначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Вказує,
________________________________________________________________________________
Справа №2-5402/07 Головуючий у 1 інстанції - Г.Є.Олексюк
Провадження № 22-ц/787/909/2014 Суддя-доповідач - З.М.Максимчук
що на момент подачі позову до суду 17.05.2007 року йому не виповнилося 16 років, тому він взагалі не мав права підписувати позовну заяву.
Посилається на п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України /про правовий режим самочинного будівництва/" де передбачено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі і споруди : сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень ст.ст. 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі /будинку/. У зв»язку із цим положенням ч.5 ст.376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об»єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних /садибних/ житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських /присадибних/ будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та П категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року №91.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином, однак про причини неявки суду не сповістили, тому суд рахує неявку ОСОБА_2, ОСОБА_1, третьої особи - представника КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» як з неповажної причини, і вважає за необхідне слухати справу за їх відсутності.
Від представника відповідача виконкому Рівненської міської ради надійшло письмове клопотання про слухання справи у його відсутність.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані / пропущення строку позовної давності тощо/, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки самочинно проведена реконструкція будинку та самочинне будівництво гаража були зроблені позивачами за власні кошти і не порушують права інших осіб, а тому є підстави для визнання за ними права власності на самочинно реконструйований будинок по АДРЕСА_1 та самочинно побудований гараж.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у ч.5 ст.11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених ст.ст. 335,376 та 392 ЦК України.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 успадкували по ? частині спадкового майна, що складається з права власності на цілий житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1./а.с. 4,9/.
Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку належить позивачам на праві спільної сумісної власності /а.с.10/.
З метою покращення житлових умов позивачами проведено реконструкцію житлового будинку за рахунок добудови допоміжних приміщень «а» та побудували гараж «В». Реконструкція та самочинне будівництво гаража здійснені ними в межах земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок.
Як вбачається із висновку №01-20/542 від 25.05.2007 року, управління містобудування і архітектури вважає житловий будинок загальною площею 72,5 кв.м., житловою- 35,0 кв.м., допоміжною- 37,5кв.м., самочинно реконструйований за рахунок прибудови добудови «а» в складі приміщень 6» 1-1» коридору площею 7,3 кв.м. « 1-2» санвузла площею 6,4 кв.м., « 1-7» кухні площею 12,5 кв.м. та самочинно побудований гараж «В» на земельній ділянці по АДРЕСА_1 придатним до експлуатації.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво відповідно до припису ч.1 ст.15 ЦПК України може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідні компетентні органи з контролю за додержанням будівельних, санітарних, пожежних норм і правил надали погодження позивачам для узаконення самочинних споруд.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про планування і забудову територій» міська рада вирішує питання щодо надання дозволу на будівництво, прийняття його в експлуатацію і дотримання при цьому відповідних норм і правил.
Вирішуючи спір, суд не з»ясував, що зазначений орган не висуває заперечень щодо узаконення самочинних споруд.
На порушення вимог ст.33 ЦПК України суд першої інстанції не обговорив питання про залучення до участі у справі в якості належного відповідача або співвідповідача Рівненську міську раду.
Відповідно до ст.ст. 5,18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об»єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об"єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, як визначено ч.2 п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, полягало у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об»єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно з п.29 зазначеного порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об»єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
На порушення вищезазначених вимог законодавства позивачі зазначений акт за встановленою формою суду не надали.
Суд першої інстанції не звернув уваги і на те, що самочинні будівлі і споруди відповідно до положень ст.ст. 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі /будинку/ і складовою права власності на нього. Тому положення ч.5 ст.376 ЦК не є підставою для визнання за власниками житлового будинку, розміщеного на належній їм земельній ділянці, окремого права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі і споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок. Оформлення питання про прийняття в експлуатацію таких об»єктів нерухомості має здійснюватися органами місцевого самоврядування чи їх виконавчими органами у спосіб, визначений їх компетенцією.
З матеріалів справи також вбачається, що представник КП РМБТІ та представник управління містобудування і архітектури Рівненського міськвиконкому позовні вимоги визнали /доручення в матеріалах справи на представлення інтересів Рівненського міськвиконкому відсутнє/.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ст.29 ЦПК України вбачається, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов»язки в суді /цивільна процесуальна дієздатність/ мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Статтею 39 ЦПК України передбачено, що права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
В порушення вищезазначених вимог законодавства, суд першої інстанції вирішив спір, не залучивши при цьому законного представника неповнолітнього позивача ОСОБА_1
Згідно ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому на підставі ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у позові.
Керуючись ст..ст. 307,309,317,318 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2007 року у цій справі скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: З.М.Максимчук
Судді: М.П.Григоренко
Н.М.Ковальчук