Єдиний унікальний номер 234/10992/13-ц Номер провадження 22-ц/775/821/2014
Єдиний унікальний номер 234/10992/13-ц
Номер провадження 22-ц/775/3880/13
Головуючий в 1 інстанції: Бакуменко А.В.
Доповідач: Супрун М.Ю.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю,І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 07 квітня 2006 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом і з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку з порушенням умов договору, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 37148,36 грн, що складається з: 9493,17 грн - заборгованості за кредитом; 25410,03 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; а також 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1 745, 16 грн. - штрафу (відсоткова складова), яку позивач просив стягнути.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 листопада 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновок суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необґрунтованим, оскільки договір між сторонами діє.
Представник позивача Бикова М.А., діюча за довіреністю, у судовому засіданні апеляційного суду просила задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), відповідно до якого відповідач 07 квітня 2006 року отримав кредит у розмірі 7 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості, що виникла внаслідок такого невиконання.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, сплинув.
Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення боржником зобов'язання.
Апеляційним судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 07 квітня 2006 року був укладений кредитний договір без номеру, який складається із Заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів, за яким банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 7000,00 грн. зі сплатою 36 відсотків на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.(а.с.13)
Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов укладеного договору в нього утворилась заборгованість станом на 31 липня 2013 року в загальному розмірі 37148,36 грн, що складається з 9493,17 грн. - заборгованості за кредитом, 25410,03 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штрафу (фіксованої частини), 1745,16 грн. - штрафу (процентної складової) (а.с.6-11).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH)(а.с.9-12)
З заяви позичальника від 07 квітня 2006 року вбачається, що строк кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки. При цьому визначено, що строк дії кредитної картки НОМЕР_1, виданої відповідачу, складає два роки.
У відповідності до п.3.1.3 Правил користування платіжною карткою по закінченню строку дії, відповідна картка подовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніш на надійшла заява держателя про закриття картрахунку, а також при умові наявності грошових коштів на картрахунку.
Згідно відомостей, наданих позивачем, 20 квітня 2009 року ОСОБА_1 була видана пролонгована кредитна картка НОМЕР_1, строком на два роки (а.с. 132-135, 141).
Таким чином дія кредитної картки, виданої відповідачу, остаточно закінчилась 20 квітня 2011 року, отже, перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку почався 21 квітня 2011 року, а сплинув 21 квітня 2014 року.
До суду з позовом позивач звернувся 20 серпня 2013 року (а.с.1), тобто в межах строку позовної давності, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності є таким, що не відповідає вимогам закону.
Разом з тим, як зазначено вище, згідно п. 5.4 Правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH)
Тобто, сторони встановили як строк погашення кредиту в повному обсязі, так і строки погашення процентів щомісячними платежами.
Отже, поряд із встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
ОСОБА_1 допустив неналежне виконання своїх обов'язків, оскільки не сплатив проценти за його користування відповідно до умов договору.
Як встановлено судом, відповідач перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення процентів за користування кредитом з грудня 2009 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 29 серпня 2013 року, включивши до позовних вимог всю заборговану суму за процентами, нараховану з 05 травня 2007 року.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення процентів за користування кредитом щомісячно за попередній місяць, а також встановлено відповідальність за порушення цих строків ( п.8.6. Умов та Правил надання банківських послуг )
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути проценти за користування кредитом частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, оскільки за умовами договору погашення процентів за користування кредитом повинно здійснюватись позичальником щомісячно за попередній місяць, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
У зв'язку з наведеним, є підстави для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих процентів за користування кредитом за період з травня 2007 року по серпень 2010 року, а тому стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають проценти за період з серпня 2010 року по серпень 2013 року в сумі 19329,30 грн. (а.с. 140)
Крім того, згідно п.8.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми позову.
З урахуванням того, що розмір процентів за користування кредитом, який слід стягнути з відповідача є меншим, ніж заявлений в позовних вимогах, є підстави для зменшення процентної складової штрафу, який передбачений п.8.6. Умов та Правил надання банківських послуг, виходячи з наступного розрахунку: 9493,17 грн.( тіло кредиту) + 19329,30 грн. (відсотки за користування кредитом) х 5% = 1441, 12 грн.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, апеляційний суд присуджує позивачу понесені і документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 307, 63 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 - 316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 листопада 2013 року скасувати.
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором карткового кредиту №б/н від 07 квітня 2006 року станом на 31 липня 2013 року у розмірі 30763,59 грн. (тридцять тисяч сімсот шістдесят три грн.59 коп.), яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 9493,17 грн., процентів за користування кредитом в сумі 19329,30 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та штрафу (процентна складова) - 1441,12 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 307, 63 грн.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: