Єдиний унікальний номер 234/255/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4926/2014
Єдиний унікальний номер: 234/255/14-ц
Номер провадження: 22ц-775/4926/14
Категорія: 46
Головуючий в першій інстанції - Скляров В.В.
Доповідач - Супрун М.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Маширо О.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2014 року,-
В С Т А Н О В И В :
В січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1, де крім нього зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_3 та двоє їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В листопаді 2009 року, після припинення їх шлюбних відносин, відповідач разом з дітьми виїхала із зазначеного жилого приміщення, забравши всі свої речі. Оскільки реєстрація відповідача та дітей в спірній квартирі перешкоджає йому розпорядитись нею, просив усунути перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням, визнавши ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, такими, що втратили право користування цим житлом.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З вказаним рішенням не погодилась відповідач та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що через високий рівень емоційної напруги, яка виникла між нею та позивачем, через непризнання останнім молодшого сина своєю дитиною, вона не мала можливості з дітьми проживати у спірному жилому приміщення сумісно з позивачем.
Сторони та третя особа у судове засіданні не з'явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що з 05 листопада 1999 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітніх синів: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 січня 2014року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний.
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу, що підтверджується договором дарування від 12.01.2004 року.(а.с.4-6)
Як вбачається з довідки з місця мешкання, виданої КП «СЕЗ», в вищезазначеній квартирі зареєстровані сторони та їх двоє дітей. (а.с.16)
Згідно акту КП «СЕЗ» сектор №3 від 11 листопада 2013 року в квартирі АДРЕСА_1 з листопада 2009 року не проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.17)
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проживає в спірній квартирі без поважних причин понад встановлені законом строки, а тому вона та діти сторін втратили право користування спірної квартирою.
Проте з такими висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом статті 156 ЖК України, члени сім'ї власника будинку, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником.
При розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім'ї власника житла, суди мають встановлювати наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад один рік, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.
Апеляційним судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 січня 2014року був розірваний, мають двох малолітніх синів: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.33, 14-15). Після розірвання шлюбу діти проживають з матір'ю.
Спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу, що підтверджується договором дарування від 12 січня 2004 року.(а.с.4-6)
В зазначеному жилому приміщенні зареєстровані сторони та їх діти, що вбачається з довідки, виданої КП «СЕЗ». (а.с.16).
За правилами статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано суду доказів щодо відсутності відповідача та дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спірній квартирі без поважних причин понад один рік.
Проте з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли неприязні стосунки, які є поважною причиною не проживання відповідача в належній позивачу квартирі.
Так, відповідач посилалась на те, що між нею та позивачем склались напружені відносини з тієї причини, що останній не визнає своє батьківство відносно їх молодшого сина, тому вона з дітьми не могла проживати у спірному жилому приміщення сумісно з позивачем.
З рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 січня 2014 року вбачається, що при розірванні шлюбу ОСОБА_2 зазначав, що вони з дружиною припинили шлюбні відносини з зв'язку з тим, що втратили взаємопорозуміння, між ними склались такі відносини, при яких подальше спільне проживання неможливе (а.с.33)
Крім того, між сторонами виник спір щодо права власності на спірне житлове приміщення. З тексту позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування спірної квартири удаваним, відповідач посилалась на неприязні стосунки, які склались між нею та колишнім чоловіком (а.с.47-49).
Крім того, відповідно до ч.ч.1.2.ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Діти сторін - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані в належній позивачу квартирі за його згоди.
Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Ураховуючи наведені норми права, а також те, що діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є членом сім'ї позивача, не проживають за місцем реєстрації не з власної ініціативи (тобто причину непроживання не можна визнати неповажною), вони не можуть бути визнані такими, що втратили право користування цим житлом.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України дійшов до висновку про задоволення позову без належного з'ясування обставин не проживання відповідача та дітей сторін у спірній квартирі, у той час як вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2014 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: