Єдиний унікальний номер 245/475/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4892/2014
Єдиний унікальний номер 245/475/13-ц
Номер провадження 22-ц/775/4892/2014
Категорія: 27
Головуючий в першій інстанції - Сазонова М.Г.
Доповідач - Супрун М.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Супрун М.Ю.,
суддів Алексєєва А.В., Гапонова А.В.,
при секретарі Сачко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 23 квітня 2014 року,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 23 квітня 2014 року вищезазначений позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі: ПАТ «Комерційний банк «Надра») задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» №201/2008/980-КА/229 від 15.09.2008 року в сумі 124458,77 грн. Вирішено питання про судові витрати.
З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, він просив рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що автомобілем, який відповідач ОСОБА_2 придбав у кредит, заволоділи шахрайським способом інші особи, які вироком Київського районного суду м.Донецька від 10 лютого 2014 року були засуджені. Крім того, даним вироком суду ОСОБА_2 був визнаний потерпілим та на його користь з обвинувачених була стягнута вартість вказаного автомобілю, а також моральна шкода.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду просили задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідачка ОСОБА_3 та представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що 15.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2(позичальником) та ОСОБА_3 (поручителем) був укладений договір «Автокредит» №201/2008/980-КА/229, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 65950 грн. на придбання автомобілю терміном погашення до 10 вересня 2015 року зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 21,7% річних.
Відповідно до п.3.2.2 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, ОСОБА_3 поручилась відповідати перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник.
Внаслідок порушення ОСОБА_2 умов укладеного договору в нього утворилась заборгованість станом на 08 січня 2014 року в загальному розмірі 124 458,77 грн, що складається з 60628,55 грн. - заборгованості за кредитом, 53410,00 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, пені за прострочену сплату кредиту - 9340,38 грн. (нараховану з січня 2013 року по грудень 2013 року), пені за прострочену сплату нарахованих процентів - 6448,09 грн (нараховану з січня 2013 року по грудень 2013 року (а.с.77).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зобов'язання за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 належним чином не виконуються, тому заборгованість за цим договором підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителя.
Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну)відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 4.2.5. кредитного договору сторони погодили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів, штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.
Згідно пункту 5.1. договору, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, процентів, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла на час виникнення заборгованості
Оскільки зобов'язання за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 не виконуються, кредит з відсотками своєчасно не виплачується, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог банку про дострокове повне повернення відповідачами кредиту, сплати процентів, пені.
Той факт, що автомобілем, який був придбаний відповідачем ОСОБА_2 за кредитні кошти, заволоділи шахрайським способом інші особи, які вироком Київського районного суду м.Донецька від 10 лютого 2014 року були засуджені на висновки суду не впливає, оскільки не звільняє відповідачів від обов'язків, узятих за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення представника відповідача про час та місце розгляду справи апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки згідно з ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 23 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді