Єдиний унікальний номер 260/9537/13-ц Номер провадження 22-ц/775/306/2014
Єдиний унікальний номер: 260/9537/13-ц
Номер провадження: 22ц-775/356/14
Категорія 46
Головуючий 1 інстанції - Хмельницька Л.І.
Доповідач - Супрун М.Ю.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вони з ОСОБА_2 з 23 жовтня 1999 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 04 липня 2012 року. За час шлюбу ними було придбане майно, яке складається з 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та автомобілю «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1. Оскільки домовленості про поділ даного майна між нею та ОСОБА_2 не досягнуто, просила визнати за нею право власності на 1/6 частину зазначеного нерухомого майна та ? частину автомобілю.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 автомобіля «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1. В задоволенні визнання за позивачкою право власності на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2014 року вирішено питання про судові витрати.
З рішенням суду від 19 листопада 2013 року не погодився відповідач ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам по справі, які свідчать про те, що спірний автомобіль є його особистою власністю, оскільки був придбаний за позичені у його батька гроші та отримані ним грошові кошти від продажу автомобіля ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2, який він придбав до укладення шлюбу з позивачем.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні апеляційного суду підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу як необґрунтовану відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що з 23 жовтня 1999 року по 04 липня 2012 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали легковий автомобіль «ДЕУ Ланос», державний номер НОМЕР_1(а.с.19-21).
Також, згідно договору купівлі-продажу від 25 липня 2005 року ОСОБА_2 придбав 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог сімейного законодавства, автомобіль придбаний під час шлюбу підлягає поділу між сторонами в рівних частках, а частина квартири не може бути поділена з тих підстав, що не проведена її державна реєстрація, з моменту якої виникає право власності на нерухоме майно.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому на предмет законності та обґрунтованості апеляційним судом не перевіряється.
З висновком суду в частині задоволення позову в повній мірі погодитись не можна.
Так, згідно ч. 1 та 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) та вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Разом з тим, згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Апеляційним судом встановлено, що з 23 жовтня 1999 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 04 липня 2012 року.
09 червня 2007 року ОСОБА_2 за 18000 грн. продав належний йому на праві особистої власності автомобіль, марки ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_2, а 12 червня 2007 року за 47935 грн. придбав автомобіль «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.36, 19-21).
Обставини з продажу автомобіля марки ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_2, який належав відповідачу до шлюбу сторін були підтверджені позивачем як у суді першої, так і апеляційної інстанції.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про поділ спірного автомобілю між сторонами в рівних частках, не врахував зазначені вимоги процесуального закону та не звернув уваги на те, що позивач визнавала той факт, що частина коштів, що була сплачена за автомобіль «ДЕУ Ланос» в сумі 18000 грн була особистою власністю відповідача і це складає приблизно 1/ 3 частину цього транспортного засобу.
З огляду на наведене, є підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/ 3 частину автомобілю «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, а за відповідачем на 2/ 3 частини вказаного майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач решту коштів на придбання спірного автомобілю позичив в свого батька, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки на підтвердження цих заперечень ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів.
З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині поділу між сторонами спірного автомобілю «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, а в іншій частині апеляційний суд вважає необхідним рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року змінити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/ 3 частину автомобілю «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/ 3 частини автомобілю «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді