Єдиний унікальний номер 243/7805/13-ц Номер провадження 22-ц/775/412/2014

Єдиний унікальний номер: 243/7805/13-ц

Номер провадження: 22ц-775/412/14

Категорія 27

Головуючий в першій інстанції - Чернишов Ю.В.

Доповідач - Супрун М.Ю.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бугрим Л.М.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Маханько В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що АКБ «Райффайзенбанк Україна» 22 серпня 2006 року з відповідачем ОСОБА_2 уклав кредитний договір № МL-103/193/2006, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 80000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки 4,49 % річних + FIRD(процента ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту) з остаточним терміном його повернення 22 серпня 2031 року. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2, в той же день між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №SR-103/193/2006. Оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є правонаступником ПАТ «ОТП Банк», який, в свою чергу, правонаступник всіх прав та обов'язків АКБ «Райффайзенбанк Україна», у зв'язку з невиконанням узятих зобов'язань за кредитним договором позичальником, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 23.07.2013 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 79199,99 доларів США., процентів за користування кредитними коштами - 21125,43 доларів США та пені в сумі 2 926 938,93 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг України" заборгованість за кредитним договором №МL -103/193/2006 від 22.08.2006 року, що складається з заборгованості за кредитом 79199,99 доларів США, процентів в сумі 21125,43 доларів США, пені в сумі 2926938, 93 грн. Вирішено питання про судові витрати.

З вказаним рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_3 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків і тому, на підставі ч. 3 ст. 515 ЦК України, підлягає зменшенню з огляду на її скрутне матеріальне становище та стан здоров'я відповідача ОСОБА_2, який перебуває у виправній колонії. Крім того, вважає, що у суду першої інстанції були підстави для зменшення пені на підставі ст. 616 ЦК України, у зв'язку з тим, що кредитор тривалий час не звертався до суду з позовними вимогами. Також вважає, що суд не врахував, що договір поруки, укладений з нею припинився, оскільки банком була збільшена процентна ставка з 11.99% річних до 12.99% річних без її згоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача Полосухина І.В., діюча за довіреністю, в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, просила її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повному обсязі не відповідає.

Так, судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що 22 серпня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МL-103/193/2006, згідно з якого останньому був наданий кредит у розмірі 80000 доларів США з остаточним терміном його повернення 22 серпня 2031 року. Відповідно до п. 3 договору боржник зобов'язаний виплачувати за користування кредитними коштами плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку 4,49 % річних + FIRD (процента ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту). З метою застосування FIRD при виконанні сторонами умов договору, ставка FIRD буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку ( як в головній конторі так і в філіях ( відділеннях, представництвах банку) на інформативних стендах.(а.с.4-13)

Згідно п. 4.1.1. кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2, 22 серпня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №SR-103/193/2006.(а.с.21-22).

Правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна» є ПАТ «ОТП Банк», між яким та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 12 листопада 2010 року був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно умов якого до позивача перейшли усі права банку за вищезазначеними кредитним договором та договором поруки.

Своєчасно зобов'язання позичальником ОСОБА_2 за кредитним договором не виконувались у зв'язку з чим станом на 23.07.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 100325, 42 долари США, що за курсом НБУ становить 801901,08 грн. ( заборгованість за тілом кредиту - 79199,99 доларів США., процентами за користування кредитними коштами - 21125,43 доларів США) та пені 2 926 938,93 грн (а.с.23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач ОСОБА_2 узяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому є підстави для стягнення з нього та відповідача ОСОБА_3 , яка є поручителем, в солідарному порядку кредитної заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача у зменшенні пені, суд першої інстанції посилався на те, що останній не навів підстав для такого зменшення та не надав відповідних доказів.

Проте, повністю з такими висновками суду погодитись на можна.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п.1.9.1. кредитного договору позивач має право достроково вимагати виконання відповідачем боргових зобов'язань.

Згідно із ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель, за змістом указаним норм матеріального права, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Отже, підставою припинення договору поруки може бути здійснення без згоди поручителя зміни основного зобов'язання, яке забезпечене порукою.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що якщо у договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Згідно із п.п. 1.4.1.1.3. кредитного договору, укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та відповідачем ОСОБА_2, плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає коригуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного дванадцятого календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту. Плаваюча процента ставка фіксується відповідно до умов договору у перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного дванадцяти місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки.

Також, відповідно до п.п. 1.4.1.5. зазначеного кредитного договору, сторони підтвердили, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань встановлених будь - яким з п.п. м), н), о) п. 2.3.7. чи/та п. 1.3.1.5. , 1.3.2.3 цього договору фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток підвищується на 4 % річних за кожні 12 місяців невиконання чи неналежного виконання будь - якого з п.п. м), н), о) чи/та 1.3.1.5. , чи/та 1.3.2.3 цього договору.

Плаваюча процентна ставка - процентна ставка за середньо- і довгостроковими кредитами, розмір якої може змінюватись банком в односторонньому порядку та в строки, передбачені умовами кредитного договору. Перегляд її здійснюється через узгоджені між банком і кредитором проміжки часу.

У разі зміни договору, як зазначено в частині третій статті 653 ЦК України, зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови виконання договору, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (у розмірі 4,49% річних) + FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк до 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). З метою застосування FIRD при виконанні сторонами умов договору, ставка FIRD буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку( як в головній конторі так і в філіях( відділенням, представництвах банку) на інформативних стендах.

Крім того, сторони, укладаючи договір, висловили свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів до договору кредиту (пункт 1.4.1.5.1. кредитного договору).

Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, а є зміною розміру ставки, що прямо передбачено умовами двостороннього кредитного договору.

Крім того, пунктом 2.3 договору поруки від 22 серпня 2006 року визначено, що поручитель з умовами кредитного договору від 22 серпня 2006 року ознайомлений. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, обґрунтовано виходив з того, що договір поруки, укладений з ОСОБА_3 у зв'язку зі зміною розміру процентної ставки не припинився та остання зобов'язана відповідати перед кредитором солідарно у повному обсязі за виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором.

Разом з тим, суд першої інстанції необґрунтовано за заявою відповідача не зменшив розмір пені.

Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами у розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 відбуває покарання у виправній колонії та страждає ішемічним захворюванням серця, гіпертонічною хворобою 3 ст. , а з відповідачем ОСОБА_3 проживає дитина інвалід, яка знаходиться на її утриманні, апеляційний суд, виходячи із загальних засад цивільного судочинства, якими є розумність та справедливість, вважає можливим зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідачів, до розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а саме, до 801 901, 08 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно допустив дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту ч. 2 ст.1050 ЦК України та п. 1.9. кредитного договору вбачається, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань за цим договором.

Інші посилання апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої суми неустойки (пені), а в решті залишається апеляційний судом без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року в частині стягнутої суми неустойки (пені) змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пеню за кредитним договором № МL -103/193/2006 від 22.08.2006 року в розмірі 801 901 (вісімсот одну тисячу дев'ятсот одну) грн. 08 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: