Єдиний унікальний номер 243/4595/13-к
Номер провадження 11-кп/775/16/2014
ВИРОК
Іменем України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Шика В.В.,
суддів Котиша О.П., Сєдих А.В.,
при секретарі Гуляєві М.В.,
за участю обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
прокурора Ельяшової Г.Д.,
розглянула 27 лютого 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку кримінальне провадження № 12013050510002141 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника, потерпілої ОСОБА_3 і прокурора, на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2013 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Слов’янська Донецької області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, судимого:
- 23.10.1987 року народним судом м. Слов'янська Донецької області за ст.ст. 140 ч. 2, 193 ч. 3, 25-1 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі з притягненням до праці;
- 16.09.1988 року народним судом м. Лисичанська Луганської області за ст.ст. 215 ч. 1, 215-3 ч. 1, 42, 43 КК України (1960 року) до 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки;
- 31.10.1989 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ст. 101 ч. 1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, за ст. 43 КК України остаточно визначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі 03.04.1996 року за відбуттям строку покарання;
- 17.01.1997 року Слов'янським міським судом Донецької області за ст. 229-6 ч. 1 КК України до 3 місяців позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі 12.04.1997 року за відбуттям покарання;
- 20.03.2002 року Баглейським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. 190 ч. 2 КК України 2001 року до 2 років позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі 05.04.2002 року за постановою Баглейського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі ст.ст. 342, 109 КПК України;
- 29.11.2005 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 296 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 1 рік;
- 21.02.2011 року Слов'янським міськрайонним судом за ст. 309 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 1700,00 грн., штраф не сплачений,
засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до восьми років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 призначене остаточне покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна в виконанням самостійно покарання, визначене вироком Слов'янським міськрайонним судом Донецької області від 21 лютого 2011 року у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 26 березня 2013 року близько 17.30 год. він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля будинку № 7 по пер. Юних Комунарів у смт. Райгородок Слов'янського району Донецької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин і свари з ОСОБА_4 з метою його умисного вбивства наніс потерпілому ножем удар в область грудної клітини, заподіявши проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з пошкодженням правого шлуночка серця. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 перемістився до магазину «Людмила», розташованому по вул. Леніна, буд. 43-а, в смт. Райгородок, де від завданого йому тілесного ушкодження помер.
Після цього у цей же день, близько 17.35 год. ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 7 по перевулку Юних Куманарів в пгт. Райгородок Слов'янського району Донецької області, з метою незаконного заволодіння приналежним потерпілому ОСОБА_4 автомобілем ГАЗ 3110, номерний знак НОМЕР_1, через незамкнені двері водія проник до салону вказаного автомобіля, двигун якого знаходився в робочому стані. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 незаконно заволодів вказаним автомобілем, вартість якого складає 23113 грн., та на ньому з місця злочину зник.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій стверджує, що потерпілий ОСОБА_4 почав його бити і йому прийшлося захищатися, застосувавши ніж. Вважає, що мав право на необхідну оборону. З урахуванням цього просить розібратися у справі і перекваліфікувати його дії зі ст. 121 ч. 1 КК України.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 у апеляційній скарзі вважає вирок суду незаконним із-за однобічності, неповноти і допущених судом порушень КПК України, який, на його думку, підлягає скасуванню. Зазначив, що судом не було враховано, що єдине тілесне ушкодження, яке призвело до смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1, заподіяв, захищаючись від нападу останнього. Стверджує, що вину обвинуваченого в умисному вбивстві ОСОБА_4 не доведено. Вважає, що правова кваліфікація дій ОСОБА_1 щодо вбивства ОСОБА_4 підлягає зміні на ст.. 118 КК України. Просить вирок скасувати вирок і постановити новий.
Потерпіла ОСОБА_3 у апеляційній скарзі вважає призначене судом ОСОБА_1 покарання занадто м'яким. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким призначити обвинуваченому остаточне покарання за вчинення інкримінованих злочинів в виді 15 років позбавлення волі.
У своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати із-за незастосування при визначенні покарання ст.. 71 КК України, постановити новий, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 8 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 70 КК України визначити покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 71 КК України призначити покарання за сукупністю вироків, приєднавши невідбутну частину покарання за вироком суду від 21.02.2011 року у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна та штрафу у дохід держави у розмірі 1700 гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Вислухавши суддю-доповідача, виступи обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника адвоката ОСОБА_2, які підтримали свої апеляційні скарги; прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, виступи сторін у дебатах, та останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають; апеляційні скарги потерпілої і прокурора підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується перевіреними в судовому засіданні з дотриманням вимог кримінального процесуального закону наведеними у вироку доказами.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції та при апеляційному розгляді не заперечував, що між ним і потерпілим ОСОБА_4 на ґрунті виниклих неприязних відносин почалася свара, а потім і бійка. ОСОБА_4 був фізично сильніше за обвинуваченого, а тому, реалізуючи право на необхідну оборону від насильницьких дій ОСОБА_4 щодо нього, дістав ніж, після чого обвинувачений смикнув руку потерпілого з ножем і якось трапилося ножове поранення. Умислу на вбивство у нього не було. Не було, як пояснив обвинувачений ОСОБА_1, також умислу на незаконне заволодіння автомобілем потерпілого, так як він намагався відігнати його до автостоянки і залишити там.
Не зважаючи на зайняту обвинуваченим позицію фактичного не визнання своєї вини у інкримінованих злочинах, вина його доведена наведеними у вироку доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, протоколами огляду місця події від 26 і 27 березня 2013 року, протоколом пред'явлення речей до впізнання, висновками судово-медичних та інших експертиз.
Потерпіла ОСОБА_3 показала суду, що про вбивство свого чоловіка дізналася по телефону від знайомої. Потім у міліції дізналася, що їх автомобіль ГАЗ 3110, на якому працював таксистом її чоловік, знайшли біля молокозаводу по вул.. Комунарів у м. Слов'янську. Характеризує свого чоловіка як неконфліктну людину, ніяких колючих та ріжучих предметів він при собі ніколи не мав і у автомобілі не зберігав.
Відмова з боку обвинуваченого розрахуватися з потерпілим за проїзд як причина початку конфлікту підтверджена свідками ОСОБА_15, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 При чому, ОСОБА_8 вказала, що її зять ОСОБА_1 носив при собі ніж.
Дружина обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_9 також підтвердила факт носіння чоловіком при собі ножа, який опісля при пред'явленні у міліції вона впізнала.
Показання вказаних свідків суд визнав правдивими, які узгоджуються з іншими доказами, та разом з протоколами огляду місця події, автомобіля ГАЗ 3110, протоколів впізнання, відтворення обстановки і обставин події, висновками експертиз очних ставок обґрунтовано поклав у основу обвинувального вироку.
На підставі аналізу і оцінки ретельно досліджених доказів в їх сукупності суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні при викладених у вироку обставинах кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 115 ч. 1, 289 ч. 2 КК України, так як він вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а також незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого, вчиненим повторно.
Викладені у апеляційних скаргах доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про відсутність умислу на вчиненні інкримінованих злочинів та недоведеність вини колегія суддів вважає необґрунтованими, які спростовуються викладеними у вироку доказами.
З врахуванням обставин справи, даних про особу обвинуваченого, який є неодноразово судимим, у тому числі за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 101 КК України в редакції 1960 року, при наявності обставини, що обтяжує покарання, а саме, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді восьми років позбавлення волі є занадто м'яким.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України то воно визначено судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При визначенні остаточного покарання колегія суддів застосовує вимоги ст. 70 КК України, яка визначає покарання за сукупністю злочинів.
Стосовно викладених прокурором у своїй апеляційній скарзі доводів про необхідність застосування при визначенні покарання вимог ст. 71 КК України, колегія суддів вважає то вони є безпідставними, так як після набрання 08 березня 2011 року законної сили вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2011 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 1700 грн., пройшло більш двох років, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком у разі засудження її до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, його не було виконано в строк два роки.
На підставі наведеного вирок суду першої інстанції у частині призначення покарання підлягає скасуванню з ухвалою нового вироку.
Керуючись ст.ст. 407, 420 КПК України колегія суддів
з а с у д и л а :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника залишити без задоволення; апеляційні скарги потерпілої та прокурора задовольнити частково.
Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання скасувати.
Виключити з вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 посилання на самостійне виконання покарання в виді штрафу в розмірі 1700 гривень, призначеного вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2011 року.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 289 КК України.
Призначити ОСОБА_1 покарання:
- за ч. 1 ст. 115 КК України в виді десяти років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України в виді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього приналежного йому на праві власності майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 призначити остаточне покарання в виді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього приналежного йому на праві власності майна.
В решті вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Судді :