ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2014 року Справа № 904/737/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Парусников Ю.Б., Білецька Л.М.
при секретарі - Малик С.О.
за участю представників
позивача Ботвіна І.О., Голубнича І.Ю.
відповідача не з'явився
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року у справі № 904/737/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВ МЕТАЛ ГРУП», м. Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості у сумі 1 346 180,14 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1 354 577,06 грн., у тому числі 1 310 428,39 грн. заборгованості за продукцію, поставлений за договором № 11/12/12 від 11.12.2012р., 29 099,09 грн. пені, 6 652,66 грн. 3% річних та 8 396,92 грн. інфляційних втрат ( з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року у справі № 904/737/14 (суддя Турчин С.О.) позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача заборгованість за товар, штрафні санкції та компенсаційні виплати стягнуто в повному обсязі.
Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості отриманого товару; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; відповідальність за несвоєчасну оплату товару у вигляді сплати пені обумовлена умовами договору; сплата відсотків річних та інфляційних втрат передбачена нормами чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити частково, зменшивши розмір штрафних санкцій та надавши розстрочку виконання рішення на три місяці. При цьому скаржник посилається на скрутне фінансове становище в металургійній промисловості, спричинене кризою мирової та вітчизняної економіки, що унеможливило своєчасне виконання умов договору і являється підставою для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Окрім того, відповідач не був повідомлений про дату та час розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати своє право на врегулювання договірних зобов'язань в добровільному порядку.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Про час та місце судового засідання сторони повідомлялися в установленому порядку, однак, відповідач процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористався.
Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 11.12.2012р. між ТОВ «АВ метал груп» (Продавець) та ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ» (Покупець) був укладений договір № 11/12/12, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію найменуванням, кількістю та ціною згідно специфікації до договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.
Сторонами узгоджені всі істотні умови договору, обумовлені ціна договору, порядок розрахунків, терміни і умови постачання тощо.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах, оговорених в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.
05.09.2013р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, яким передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, згідно видаткової накладної продавця.
На виконання умов даного договору позивач у період січень, жовтень-листопад 2013 року поставив відповідачу продукцію на загальну суму 9 255 371,48 грн., що посвідчується копіями видаткових, податкових накладних та довіреностями на отримання товару. Факт отримання продукції не заперечується відповідачем.
Відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманої продукції були виконані частково в сумі 8 170 985,32 грн.; заборгованість склала 1 310 428,39 грн.
З вимогою про стягнення з відповідача заборгованості позивач звернувся до господарського суду.
Господарським судом вимоги позивача були задоволені у повному обсязі і колегія суддів поділяє висновок місцевого суду.
За своєю правовою природою спірний договір являється договором поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У визначені специфікаціями строки, грошові зобов'язання покупцем виконані не були. Доказів оплати спірного товару у повному обсязі відповідач не надав, факт наявності заборгованості за отриманий товар не заперечив, матеріалами справи наявність заборгованості підтверджується.
За вказаних обставин висновок господарського суду щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованим.
З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за переданий позивачем товар в сумі 1 310 428,39грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 7.4 договору пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення у сумі 29 099,09 грн., а також втрати від інфляції у сумі 8 396,92 грн. та відсотки річних у розмірі 6 652,66 грн. за період з 08.10.2013р. по 29.11.2013р.
За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення та відмови позивачу в задоволенні позову не убачається.
Доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі не приймаються до уваги колегією суддів.
Посилання скаржника на необхідність зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, не стосується спірних правовідносин, оскільки вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивачем взагалі не заявлялися.
В силу ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Окрім того, сума нарахованих штрафних санкцій (29 099,09грн.) в даному випадку не є надмірною, внаслідок чого правові підстави для її зменшення відсутні.
Твердження скаржника про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що позбавило його права на надання відзиву на позов та на врегулювання договірних зобов'язань в добровільному порядку, спростовується матеріалами справи, а саме, клопотанням відповідача про надання справи на ознайомлення від 14.02.2014р. (т.І,а.с.202), клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи від 03.03.2014р. (т.І,а.с.218), заявою про надання розстрочки виконання рішення від 19.03.14р. (т.ІІ, а.с.1), участю представника підприємства в судовому засіданні 15.04.14р. (т.ІІ,а.с.22).
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014 року у справі № 904/737/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді Ю.Б.Парусніков
Л.М.Білецька