Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - судді Максимчук З.М.,
Суддів - Рожина Ю.М., Григоренка М.П.
При секретарі судового засідання - Демчук Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Рокитнівська селищна рада Рівненської області про відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Рокитнівська селищна рада Рівненської області про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов»язано ОСОБА_1 відновити частину житлового будинку АДРЕСА_1 в якій розташована квартира №3 до стану, що існував на 12 червня 2010 року згідно акта комісії від 12 червня 2010 року, а саме звести стіни даної квартири на існуючому фундаменті за параметрами, вказаними згідно технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 від 24 грудня 2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 7000,00 гривень, 344, 10 гривень судового збору, 2000,00 гривень витрат за надання правової допомоги, 544,00 гривень витрат за проїзд.
В решті позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа- Рокитнівська селищна рада Рівненської області про відшкодування шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій вказує на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм процесуального та матеріального права. При ухваленні рішення суд прийшов до неправомірних висновків, які не підтверджуються матеріалами справи та доказами. Стверджує, що факт спричинення шкоди є взагалі відсутнім, це підтверджується матеріалами
________________________________________________________________________________
Справа № 571/1096/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Т.С.Феха
Провадження №22-ц/787/954/2014 Суддя-доповідач - З.М.Максимчук
справи, що зафіксували саморуйнацію багатоквартирного будинку. Зазначає, що беручи до уваги матеріали кримінального провадження № 12013190190000178, суд, всупереч принципу об»єктивного дослідження доказів, не взяв до уваги висновок судово-будівельно-технічної експертизи по даному кримінальному провадженні, згідно якої визначити ринкову вартість багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 неможливо в результаті його саморуйнації 12 червня 2010 року. В такому випадку визначається вартість ліквідації, яка для даної будівлі становить 1 гривню, так як вартість демонтажних робіт перевищує вартість будівельних робіт. Вказує, що ОСОБА_2 не мав бажання зберегти своє майно, не вживав заходів для його схоронності. Всупереч проханням ОСОБА_1 не надав згоди на проведення реконструкції вказаного будинку, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Просить постановити ухвалу про скасування рішення суду і закрити провадження у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, про відшкодування шкоди в натурі , завданої майну позивача, а саме відновлення зруйнованого майна та відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача ОСОБА_1 по розбиранню квартири позивача ОСОБА_2 перебувають у причинному зв»язку із завданою позивачеві ОСОБА_2 шкодою. При цьому, невжиття заходів для повідомлення позивача ОСОБА_2 про самообрушення стропильної системи покрівлі будинку АДРЕСА_1, намагання відповідача ОСОБА_1 припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та провести реконструкцію вказаного будинку для зайняття підприємницькою діяльністю вказують на протиправність дій ОСОБА_1
Проте повністю з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов»язаннях передбачає презумпцію вини: якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов»язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 відповідно до договору дарування від 11.02.2009 року на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
Житловий будинок за вищевказаною адресою складався із трьох квартир./а.с.74, т.1/
Квартири №1 та №2 належали на праві приватної власності ОСОБА_1
Відповідно до довідки Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації /а.с.72,т.1/ станом на 26.12.2012 року право власності на квартири №1 та №2 в житловому будинку АДРЕСА_1 закрито.
Згідно зі ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, що розташовані у житловому будинку.
Згідно рішення №153 від 09.08.2004 року Рокитнівської селищної ради даний будинок переведений із житлового у нежитловий фонд, оскільки вказаний будинок не відповідав санітарним, державно-будівельним нормам та непридатний для проживання /т.1,а.с.69/.
Відповідно до рішення №37 від 24.02.2009 року Рокитнівської селищної ради ОСОБА_1 відмовили в наданні дозволу на реконструкцію будинку без згоди ОСОБА_2 та без дозволу на реконструкцію відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації та не зазначенням мети реконструкції приміщення. /а.с. 76,т.1/.
Як вбачається із акту від 12 червня 2010 року комісії органу місцевого самоврядування, у зв»язку з непридатним для використання технічним станом будинку АДРЕСА_1, відбулося самообрушення стропильної системи покрівлі, яка разом з фронтоном упала на перекриття та підлогу будинку. Комісією визначено, що будинок АДРЕСА_1 не може експлуатуватися і підлягає демонтажу /а.с.46,т.1/.
Судом також достовірно встановлено, що після 12 червня 2010 року ОСОБА_1 без повідомлення ОСОБА_2, та без отримання відповідного дозволу розпочала роботи по розбиранню буднку АДРЕСА_1.
Із постанови слідчого СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області про закриття кримінального провадження від 18 квітня 2014 року також вбачається, що кримінальне провадження закрито у зв»язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України. Слідчим установлено, що ОСОБА_1 в червні 2010 року після складаня акту обстеження будинку та прийняття рішення про його демонтаж розпочала роботи з розбирання будинку АДРЕСА_1, а саме квартир №1 та №2 у зв»язку з усуненням небезпеки оточуючим громадянам, тобто вона діяла в стані крайньої необхідності.
Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі /передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо/ або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції також виходив з того, що ОСОБА_2 не погоджується із грошовою компенсацією вартості зруйнованого майна та просив зобов»язати ОСОБА_1 відновити квартиру №3 до стану, який існував до розбирання вказаної квартири, та згідно пояснень представників сторін встановлено, що фундамент квартири АДРЕСА_1 зруйнований не був, а тому відновлення квартири слід провести на існуючому фундаменті. Вказані висновки суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно акту відповідності технічного стану житлового будинку в АДРЕСА_1, комісія встановила, що дане приміщення збудовано в 1900 році, загальна площа 62,9 кв.м, житлова площа 53,7 кв.м., допоміжна 9,2 кв.м. Фундамент 90% зношений, стіни сирі дерев»яні в незадовільному стані, дах шиферний зношений, підлога гнила дерев»яна. Також комісія відмітила, що дане приміщення житлового будинку не відповідає архітектурно-будівельним, санітарним та противопожежним вимогам і не може експлуатуватись за призначенням. /т.1, а.с. 75/.
Відповідно до технічного звіту житлового будинку АДРЕСА_1 Рівненської області та висновків щодо можливості його подальшої експлуатації вбачається, що враховуючи недостатню глибину закладання існуючих фундаментів /400 мм/, масове враження цегляних стін сирістю та грибком, великий фізичний і моральний знос будівлі, значний об"єм ремонтно-будівельних робіт по відновленню будівлі, проведення реконструкції будинку по АДРЕСА_1 здійснювати не рекомендовано. Існуючу будівлю рекомендовано розібрати та на її місці звести нову згідно з розрорбленим робочим проектом./т.1,а.с. 78-99/.
Як вбачається з акту огляду земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 24 березня 2014 року Рокитнівської селищної ради комісія провела візуальний огляд земельної ділянки і засвідчила, що залишків будівлі, фундаменту на даній земельній ділянці не виявлено.
Відповідно до роз»яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, належить враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов»язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші, негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
За правилами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди", розмір відшкодування моральної /немайнової/ шкоди визначає суд залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, душевних, психічних тощо/, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат/їх тривалості, можливості відновлення тощо / та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За таких обставин, на думку колегії суддів, при з"ясуванні фактів, з якими закон пов"язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст.23 ЦК України, яка визначає підстави покладення обов"язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Позивач не надав суду належних доказів щодо спричинення йому моральної шкоди відповідачем, не зазначив в чому саме полягає моральна шкода, не вказав характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких він зазнав.
За встановлених обставин та враховуючи той факт, що обраний позивачем спосіб відшкодування шкоди не є можливий, моральна шкода не є доведеною, то відповідно до ст.309 ЦПК України колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рокитнівська селищна рада Рівненської області про відшкодування шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: З.М.Максимчук
Судді: Ю.М.Рожин
М.П.Григоренко