Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Максимчук З.М.,

суддів - Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

при секретарі судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Здолбунівської районної державної адміністрації про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав,

В с т а н о в и л а:

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавлено батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на його користь в розмірі 200 гривень щомісячно, починаючи з 27 вересня 2013 року і до досягнення ним повноліття.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь держави судовий збір.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати з тих підстав, що позивач не є його біологічним сином, а тому і позбавити його батьківських прав відносно позивача неможливо. Зазначає, що він дійсно перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який 14.01.1997 року був розірваний рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області. В 1995 році він з ОСОБА_4 припинили подружні стосунки і вона почала жити з ОСОБА_5. В 1996 році вони переїхали на постійне місце проживання в с.Лідаво Здолбунівського району Рівненської області, де мешкають до цього часу. В 1996 році відповідач подав позов до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, однак суд двічі надавав термін для примирення, бо ОСОБА_4 була вагітна. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_5 у неї дитини, 14.01.1997 року їх розлучили, так як вона в суді підтвердила, що батьком дитини не є ОСОБА_1 Він не знав, що ОСОБА_4 записала його батьком дитини. В даний час подав позов до суду про оспорювання батьківства. Є одружений вдруге, на вихованні знаходиться троє неповнолітніх дітей.

________________________________________________________________________________

Справа №562/2846/13-ц Головуючий у 1 інстанції - А.С.Шуляк

Провадження № 22-ц/787/582/2014 Суддя-доповідач - З.М. Максимчук

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані / пропущення строку позовної давності тощо/, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є батьком ОСОБА_2 З народження сина і до теперішнього часу він з сином не спілкується, його життям не цікавиться. Батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, не забезпечує його усім необхідним для нормального розвитку, не створює умов для отримання сином освіти, таким чином вбачаються всі підстави для позбавлення його батьківських прав. Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов»язку щодо утримання дитини. При вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд врахував обставини, визначені ст.182 СК України та вважав за можливе стягнути аліменти в розмірі 200 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня пред»явлення позову і до досягнення ним повноліття.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року його батьком є ОСОБА_1, мати- ОСОБА_4 /а.с.5/

Відповідно до рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 серпня 2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 позбавлена батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. /а.с.3/.

Відповідач з дня народження сина його життям не цікавився та жодного разу не спілкувався з ним. Ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків. Відповідно до заяви відповідача /а.с.4/ вбачається, що він не заперечує проти задоволення позову та позбавлення його батьківських прав відносно позивача . Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у випадках їх винної поведінки : ухилення від виконання обов»язків по вихованню дітей, або зловживання своїми батьківськими правами, або жорстокого поводження з дітьми, або шкідливого впливу на них своєю аморальною антигромадською поведінкою , зокрема коли вони є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Ухилення батьків від виконання своїх обов»язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього. Ухилення батьків від виконання своїх обов»язків має місце і тоді, коли батьки не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини,що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомленя, не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов»язками.

Відповідно до висновку Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 24.12.2013 року вбачається, що виконавчий комітет Зорянської сільської ради вважає за доцільне порушити клопотання перед службою у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5./а.с.20/

Враховуючи викладені вище обставини та задовольняючи позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи та наданих сторонами доказах, відповідач не довів в судовому засіданні той факт, що він не являється батьком позивача, а тому висновки суду в цій частині рішення є вірними і відповідають обставинам справи і вимогам закону, тому підстав для його скасування в цій частині немає.

Доводи апелянта про те, що він не може бути позбавлений батьківських прав відносно позивача, так як він не є його батьком є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу, так як повністю спростовані в судовому засіданні свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1, виданого 10 квітня 1997 року Урвенською сільською радою Здолбунівського району, де в графі «батько» - вказано ОСОБА_1. Відповідач не надав суду доказів, які свідчили б про те, що він не являється батьком позивача.

Разом з тим, як роз»яснив Пленум Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року в п.15 що " відповідно до ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

При вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням.

Якщо дитина постійно проживає в такому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред'явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника згідно зі ст. 245 СК."

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі є неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім»ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров»я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст.34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років /повноліття/.

Як вбачається з ч.1ст.29 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов»язки в суді /цивільна процесуальна дієздатність/ мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільно-процесуальні права та виконувати свої обов»язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи цивільна дієздатність якої обмежена.

Згідно ч.1 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком від чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Однак суд першої інстанції на вказані норми закону уваги не звернув, вирішив спір про стягнення аліментів за позовом особи, цивільна процесуальна дієздатність якої не наступила.

Відповідно до положень ст.214 СК України, ч.1 ст.11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Порядку провадженя органами опіки та піклування діяльності, пов»язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районні у містах, сільських, селищних рад.

Згідно із ч.1 ст.12 Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей -сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Відповідно до ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 ЦПК України.

Згідно ч.1 п.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, а відповідно до ч.2 ст. 207 ЦПК України, особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутись повторно.

За встановлених обставин та відповідно до ст.309 ЦПК України, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу частково, скасовує рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2014 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 200 гривень щомісячно, починаючи з 27 вересня 2013 року і до досягнення ним повноліття, залишаючи в цій частині позов без рогляду.

Керуючись ст.309, 310, 207, 316 ЦПК України, ст. ст. 164, 165 СК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2014 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 /ІП № НОМЕР_2/ на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на його утримання в розмірі 200 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 27 вересня 2013 року і до досягнення ним повноліття, скасувати, в цій частині позов залишити без розгляду.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: М.П.Григоренко

Ю.М.Рожин