Головуючий суду 1 інстанції - Бондаренко Н.О.
Доповідач - Туренко С.І.
Справа № 432/4299/13-ц
Провадження № 22ц/782/1187/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2014 року м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Туренка С.І.,
суддів - Галан Н.М., Лісіциної А.І.,
при секретарі - Веселові С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 17 січня 2014 року по цивільній справі за позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
в с т а н о в и л а:
В грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. В обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_2 до квітня 2007 року були надані послуги теплопостачання в займаному нею житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1, відповідачка повинна була щомісячно здійснювати оплату спожитих послуг, але остання цього не робила, свої обов'язки не виконувала, у зв'язку з чим утворився борг. Так, станом на 01.12.2012 року борг за послуги теплопостачання складає 2400,39 грн. Позивач змушений нарахувати відповідачу суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми. Загальна сума заборгованості становить 4953,13 грн., яка складається із суми заборгованості - 2400,39 грн., інфляційні нарахування у період з 01.2005 по 11.2012 р. - 2017,54 грн., 3% річних у період з 01.2005 по 11.2012 - 535,21 грн. Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 17 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачки на його користь судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки судом порушені норми процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» надавало послуги з теплопостачання ОСОБА_2, яка зареєстрована та проживає в житловому приміщенні розташованому за адресою: Луганська область, м. Стаханов, вул. Бурбело, 19/5.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Цей висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, за наступних підстав.
Згідно матеріалів справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає та зареєстрована відповідачка ОСОБА_2. На особистий рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я відповідачки ОСОБА_2, позивач проводив нарахування плати за надані послуги згідно з встановленими тарифами за період з січня 2005 року по березень 2007 року включно, та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з теплопостачання за вказаний період яка складає 2400,39 гривень, а також за період з 01.2005 року по 11.2012 року інфляційні нарахування у розмірі 2017,54 гривень та 3% річних у розмірі 535,21 гривень.
Доводи апелянта, що між ним та відповідачем склалися договірні відносини на постачання послуги з теплопостачання, судова колегія вважає обґрунтованими.
Обов'язок оплачувати послуги теплопостачання передбачений ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Так, судом встановлено, що письмовий договір про надання комунальної послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання сторонами не укладався.
Згідно з ч.1 ст.10 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 4 п. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
За відсутності письмового договору права та обов'язки сторін регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, а також норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України, що регулюють правові відносини щодо сплати комунальних послуг та загальні положення про зобов'язання.
Не зважаючи на те, що письмовий договір між сторонами не укладено, однак оскільки теплова енергія до квартири поставлялася протягом тривалого часу до квітня 2007 року, відповідач не відмовлялася від її отримання, вказана обставина свідчить, що фактично між сторонами склалися договірні відносини з цього приводу, але через відсутність письмового договору, права та обов'язки сторін регулюються зазначеними вище правовими нормами.
Матеріалами справи підтверджено, що за період з січня 2005 року по березень 2007 року виникла заборгованість в розмірі 2400,39 грн., оскільки плата за послугу теплопостачання в повному обсязі відповідачем не здійснювалась.
Доводи відповідача, що позивачем безпідставно нарахована заборгованість за теплопостачання не заслуговують на увагу, оскільки в силу положень ч.3 статті 10 ЦПК України відповідачем вказана обставина не доведена.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання є обґрунтованими, суд першої інстанції повинен був обговорити питання щодо дотримання позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, подання заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.
З матеріалів вбачається, що позивач звертався до суду у вересні 2011 року з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Ухвалою Стахановського міського суду від 06.06.2012 року судовий наказ від 26.09.2011 року було скасовано. Із позовною заявою з тими самими вимогами після скасування судового наказу, позивач звернувся до суду в грудні 2012 року.
Зазначене свідчить про те, що позивачем була пропущена позовна давність встановлена ст.. 257 ЦК України, за вимогою про стягнення заборгованості починаючи з січня 2005 року по березень 2007 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 цієї статті передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частинами 4 та 5 вказаної статті визначено наслідки спливу позовної давності, який є підставою для відмови у позові, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Виходячи з загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності.
Доводи апелянта, що відповідачка періодично сплачувала заборгованість, остання оплата була здійснена у червні 2010 року, що свідчить про визнання нею свого боргу та переривання строку позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки строк позовної давності (три роки) починається для кожної вимоги про оплату боргу за теплопостачання окремо за кожен місяць.
У зв'язку з вищевикладеним колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення справи суд першої інстанції допустив помилку в застосуванні норм матеріального права та помилково не застосував строк позовної давності.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Оскільки ухвалене у справі рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, відповідно до ст.. 309 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 316 ЦПК України судова колегія ,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» задовольнити частково.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 17 січня 2014 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовити з інших підстав.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: