№ К-8385/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02листопада 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПавлушку Р.С.
Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р.
у справі№ 5/2129-9/276
господарського суду Львівської області
за позовомЗолочівської міжрайонної державної податкової інспекції
до1) Відкритого акціонерного товариства «Золочівський сирзавод»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс-К»
провизнання недійсною угоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.11.2004 р. задоволено частково: визнано недійсним на підставі частини 1 ст.203, частини 1 ст.215 ЦК України, частини 1 ст.207 ГК України договір поставки № 35/3 від 22.03.2004 р., укладений між ВАТ «Золочівський сирзавод» та ТОВ «Соляріс-К»; в позові про стягнення в доход держави з ВАТ «Золочівський сирзавод» та ТОВ «Соляріс-К» по 725961,76 грн. з кожного на підставі ст.208 ГК України відмовлено.
Висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для визнання недійсним спірного договору вмотивований посиланням на встановлені обставини щодо відсутності ТОВ «Соляріс-К» за юридичною адресою та ухиленням від сплати податків, що є свідченням укладення цим товариством спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Що ж до відмови в позові про застосування наслідків визнання договору недійсним, передбачених частиною 1 ст.208 ГК України, висновок суду обґрунтований невідповідністю позовної вимоги змісту зазначеної правової норми з посиланням на те, що договір був виконаний лише ВАТ «Золочівський сирзавод».
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р. рішення суду першої інстанції скасоване в частині визнання недійсним спірного договору, в задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовлено. В іншій частині зазначене рішення залишене без змін.
Відмовляючи в позові про визнання спірного договору недійсним, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності факту укладення його відповідачами з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та з відповідності договору нормам Цивільного кодексу України.
В касаційній скарзі Золочівська МДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом ст.ст.202, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ВАТ «Золочівський сирзавод» просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно частини 1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
За змістом цієї статті застосування встановлених нею санкцій можливе в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Зазначену норму слід застосовувати з урахуванням того, що правочин , який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В разі пред’явлення такого позову він не підлягає розгляду судом.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладений між відповідачами договір поставки № 35/3 від 22.03.2004 р. відповідає нормам Цивільного кодексу України, позивачем не надано доказів про наявність підстав його недійсності.
Такий висновок, однак, зроблений без з’ясування наслідків укладення спірного договору для його сторін з точки зору податкового законодавства, з якими позивач пов’язує свої доводи щодо недійсності цього договору.
Як свідчать матеріали справи, ВАТ «Золочівський сирзавод» одного й того ж дня, а саме, 22.03.2004 р., уклав два договори поставки того ж самого товару / мазуту М-10 в кількості 555037 кг / з ДП «Студія Лева» та ТОВ «Соляріс-К», виступивши в першому з них покупцем, а в другому – продавцем. При цьому ціна придбання товару ВАТ «Золочівський сирзавод» склала 968 361,95 грн., в тому числі ПДВ 161393,66 грн., а ціна продажу – 725 961,76 грн., в тому числі ПДВ 120 993,63 грн. Розрахунок за товар не був здійснений по обох договорах. Поставка підтверджується товарними накладними та актами прийому-передачі.
За наслідками господарських операцій, здійснених за вказаними договорами, відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у його сторін виникли податкові зобов’язання та право на податковий кредит, зокрема у ВАТ «Золочівський сирзавод» - право на податковий кредит у сумі 161 393,66 грн. та податкові зобов’язання в сумі 120 993,63 грн.
З метою з’ясування дійсної мети відповідачів, зокрема, ВАТ «Золочівський сирзавод», якою вони керувалися при укладенні спірного договору, суду слід було встановити, як вони відтворили в податковому обліку наслідки господарської операції, здійсненої на виконання договору, і чи вплинули ці наслідки на стан їх розрахунків з державою за звітний податковий період травень 2003 року. Продаж ВАТ «Золочівський сирзавод» товару за ціною значно нижчою ціни придбання при тому, що дати придбання у продажу співпадають, виключає можливість зміни якісних характеристик товару та кон’юктури ринку, а відтак свідчить про завідомість збитковості операції з продажу для заводу. Таке суперечить суті підприємництва, як діяльності, метою якої згідно ст.42 ГК України є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Судом апеляційної інстанції наведене взято до уваги не було, у зв’язку з чим дійсні наміри сторін спірного договору встановлені з дотриманням вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи встановлені не були.
Це саме стосується і рішення суду першої інстанції, оскільки обставини щодо дійсного умислу ВАТ «Золочівський сирзавод» судом першої інстанції не встановлені.
З огляду на викладене постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного й об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановлено та відповідно до чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково, скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 р., рішення господарського суду Львівської області від 22.11.2004 р., а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Шипуліна Т.М.
Маринчак Н.Є.
Нечитайло О.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.