Справа № 427/2763/14-ц

Провадження № 2/427/1392/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2014 року Свердловський міський суд Луганської області у складі: головуючого судді - Новосьолової Г.М., при секретарі - Галкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Свердловську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Свердловського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на його користь залишок суми боргу згідно розписки про позику коштів у розмірі 44500 грн. 00 коп. та 3 % річних від суми боргу у розмірі 1280 грн. 13 коп. за прострочення платежу, та судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що 29 квітня 2012 року він передав у вигляді займу грошові кошти ОСОБА_2, у сумі 70000 грн. 00 коп. В підтвердження договору позики відповідач власноруч написав розписку від 29.04.2012 року, у якій зобов'язався повернути гроші в строк до 29 квітня 2013 року.

У подальшому відповідач частково повернув грошові кошти у розмірі 25500 грн. 00 коп., а суму у розмірі 44500 грн. 00 коп. не повернув. Строк виконання зобов'язань наступив, але гроші відповідач так і не повернув. Позивач неодноразово усно звертався до відповідача з проханням про повернення боргу, але він взагалі уникає розмов про повернення боргу.

Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити на його користь залишок позики в розмірі 44500 грн. 00 коп. та 3 % річних від суми боргу, що відповідно розрахунку складає: сума боргу 44500 грн. 00 коп., прострочення виплати боргу становить 350 днів, розмір 3% річних від 44500 грн. 00 коп. становить 1335 грн. 00 коп., тобто1335 : 365 Х 350=1280,13 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просить задовольнити позов, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Згідно ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд надходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

В правовій позиції (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13) зазначено, що: письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що 29 квітня 2012 року позивач передав у вигляді займу грошові кошти відповідачу ОСОБА_2, у сумі 70000 грн. 00 коп. В підтвердження договору позики відповідач власноруч написав розписку від 29.04.2012 року, у якій зобов'язався повернути гроші в строк до 29 квітня 2013 року.(а. с. 9)

У подальшому відповідач частково повернув грошові кошти у розмірі 25500 грн. 00 коп., а суму у розмірі 44500 грн. 00 коп. не повернув. Строк виконання зобов'язань наступив, але гроші відповідач так і не повернув. Позивач неодноразово усно звертався до відповідача з проханням про повернення боргу, але він взагалі уникає розмов про повернення боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити на його користь залишок позики в розмірі 44500 грн. 00 коп. та 3 % річних від суми боргу, що відповідно розрахунку складає: сума боргу 44500 грн. 00 коп., прострочення виплати боргу становить 350 днів, розмір 3% річних від 44500 грн. 00 коп. становить 1335 грн. 00 коп., 1335 : 365 Х 350=1280,13 грн.

Суд погоджується з розрахунком позивача, про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов'язань за договором позики від 29 квітня 2012 року щодо повернення грошових коштів у розмірі 44500,00 грн. суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, як обґрунтовані.

На підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути 454 грн. 91 коп. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1048-1050, Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 12, 30, 60, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Свердловськ Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 залишок суми боргу згідно розписки про позику коштів у розмірі 44500 грн. 00 коп. та 3% річних від суми боргу у розмірі 1280 грн. 13 грн. за прострочення платежу, та судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.

Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Свердловський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Г.М. Новосьолова