Головуючий суду 1 інстанції - Александрова Н.В.
Доповідач - Темнікова В.І.
Справа № 428/5134/13-ц
Провадження № 22ц/782/1093/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Коновалової В.А., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря - Булгакової М.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 лютого 2014 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколас - сервіс" про скасування рішення третейського суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2013р. ТОВ „Еколас - сервіс" звернулося до суду з заявою про скасування рішення третейського суду в складі третейського судді Осєннова Олександра Олександровича від 24 липня 2006 року по справі № 23/2006 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Магазин Надія" про визнання дійсним договору купівлі - продажу №1 від 17 липня 2006 року об'єкта нерухомості - нежитлового приміщення загальною площею 457,5 кв. м, розташованого в м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ "Магазин Надія" та ОСОБА_2 та про визнання права власності на зазначене приміщення за ОСОБА_2. При цьому в заяві посилається на те, що вказане рішення третейського суду повинно бути скасоване, оскільки приймаючи рішення третейський суд порушив норми діючого законодавства. Так, відповідно до статуту ТОВ «Надія» та установчого договору товариства зі змінами до установчого договору від 01.12.1998 року, ТОВ «Еколас-Сервіс» є засновником ТОВ «Магазин Надія» з долею в статуті 87,68% в сумі 15786,06 грн. 15 лютого 2005 року була проведена державна реєстрація нової редакції Статуту ТОВ «Магазин Надія» у зв'язку із зміною складу учасників суспільства (передача долі ТОВ «Еколас-сервіс» іншому учаснику товариства ОСОБА_3 в повному об'ємі і зміною видів діяльності товариства). З нотаріально засвідченої копії протоколу №1 від 22.01.2005 року вбачається, що на загальних зборах ТОВ «Магазин Надія» був присутній учасник товариства ТОВ «Еколас-сервіс» в особі засновника ОСОБА_4 з долею з статутному фонді 87,68%, також запрошеним на збори був старший державний виконавець ВДВС м. Сєвєродонецька Пролигін Е.Л. В порядку денному вказаних загальних зборів першим пунктом було питання про виділення долі ТОВ «Еколас-сервіс» в статутному фонді ТОВ «Магазин Надія» на підставі рішення господарського суду Луганської області від 19.11.2004 року № 17/306пн. В акті державного виконавця від 22.01.2005 року, який був присутній на зборах учасників ТОВ «Магазин Надія», вказано, що представник боржника ТОВ «Еколас-сервіс» від підпису відмовився, незважаючи на це, збори учасників ТОВ «Магазин Надія» були проведені 15.02.2005 року без участі Глазунова С.С., як представника ТОВ «Еколас-сервіс», який навіть не був повідомлений про час і день проведених зборів, а відомості, вказані в акті державного виконавця, не відповідають дійсності. Рішення учасників зборів ТОВ «Магазин Надія», викладене в протоколі загальних зборів від 21.01.2005 року скасовано рішенням господарського суду Луганської області№15/153н-к(12/87пн) від 25.09.2009р., яке набрало законної сили. 17 липня 2006 року між ТОВ «Магазин Надія» і фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Предметом договору було нежитлове приміщення, розташоване в м. Сєвєродонецьку, АДРЕСА_1. Договір був складений в простій письмовій формі і нотаріально посвідчений не був. Цим договором не були передбачені умови, при яких, як вказано в рішенні третейського суду, сторони зобов'язалися прибути до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору, оскільки сторони не вказали до якого саме нотаріуса і в який час вони зобов'язані прибути. Згідно п. 10.7 Статуту ТОВ «Магазин Надія» директор товариства має право розпоряджатися майном товариства в межах, встановлених зборами учасників товариства. Збори учасників ТОВ «Магазин Надія» з питання відчуження майна товариства, а саме приміщення, розташованого за адресою м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1. не проводилися. Крім того, сторони в договорі купівлі-продажу №1 нежитлового приміщення передбачили умови, при настанні яких спір передається на розгляд третейського суду, а саме за наявності спорів, які не вдалося вирішити шляхом переговорів. У рішенні третейського суду вказано, що представник відповідача (ТОВ «Магазин Надія) не прибув до нотаріуса протягом доби із-за великого навантаження і браку часу. Неприбуття однієї із сторін до нотаріуса за змістом договору не є підставою для звернення до третейського суду і тому спір не міг бути предметом третейського розгляду. Зазначені обставини на думку заявника свідчать про те, що засновник ТОВ «Магазин Надія» ТОВ «Еколас-сервіс» незаконно був відсторонений від участі в управлінні справами товариства, чим були грубо порушені майнові і немайнові права ТОВ «Еколас-сервіс». Це рішення загальних зборів учасників було незаконним у момент його прийняття, і як наслідок, є недійсним також з моменту його прийняття. Рішення третейського суду, постановлене з порушенням закону, не може бути підставою для набуття права власності на нерухоме майно. Про прийняте рішення ТОВ «Еколас - сервіс» дізналося 05 червня 2013 року. Тому заявник просив скасувати рішення третейського суду в повному обсязі.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 лютого 2014 року заява ТОВ «Еколас - сервіс» про скасування рішення третейського суду була задоволена. Суд скасував рішення третейського суду у складі третейського судді Осєннова О.О. 24.07.2006 року по справі №23/2006 про визнання дійсним договору купівлі-продажу №1 від 17.07.2006 року об'єкту нерухомості нежитлового приміщення загальною площею 457.5 м2, розташованого в м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин Надія» та ОСОБА_2.
Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду і винести по справі нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.
Представник ТОВ «Еколас - сервіс» доводи апеляційної скарги не визнав, просив її відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.
Інші учасники процесу до судового засідання не з,явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Однак дані вимоги закону судом першої інстанції в повній мірі виконані не були.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що протоколом загальних зборів № 1 ТОВ «Магазин Надія» від 22.01.2005 року у зв'язку зі зміною складу учасників товариства, а саме передачею частки ТОВ «Еколас - сервіс» іншому учаснику товариства ОСОБА_3, була прийнята нова редакція статуту ТОВ «Магазин Надія» зі зміною видів діяльності товариства, державна реєстрація якої проведена 15 лютого 2005 року. 26.02.2006 року зборами учасників ТОВ «Магазин Надія» було затверджено нову редакцію статуту підприємства, яка була зареєстрована 22.03.2006 року, крім того, згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ «Магазин Надія», оформленого протоколом зборів учасників від 26.02.2006 року № 1, генеральному директора ОСОБА_8 було надано право, у разі необхідності, підписувати угоди на суму понад 300000 грн. без додаткового узгодження на загальних зборах учасників строком до 31.12.2006 року.17 липня 2006 року між ТОВ «Магазин Надія», в особі генерального директора ОСОБА_8 з одного боку і фізичною особою ОСОБА_2 з іншого боку був укладений договір № 1 купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно якого ТОВ «Магазин Надія» зобов'язується передати належне йому на праві власності нежитлове приміщення, розташоване в місті Севєродонецьк, АДРЕСА_1, загальною площею 457,5 кв. м, а ОСОБА_2 зобов'язується прийняти та оплатити його згідно умов договору. Договір був складений у простій письмовій формі та нотаріально посвідчений не був. В даному договорі сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження, якою обрали третейський суд у складі третейського судді Осєннова Олександра Олександровича та домовились здійснювати третейський розгляд за адресою: м. Луганськ, вул. Тухачевського, 1/39, якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів.
Також судом було встановлено, що рішенням третейського суду від 24.07.2006 року у складі третейського судді Осєннова О.О. у справі № 23/2006 визнано дійсним договір купівлі-продажу № 1 від 17.07.2006 року об'єкту нерухомості нежитлового приміщення загальною площею 457,5 кв. м, яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «Магазин Надія» та ОСОБА_2, та визнано за ОСОБА_2 право власності на об'єкт нерухомості - нежиле приміщення загальною площею 457,5 кв. м, розташоване за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1. Однак, рішенням господарського суду Луганської області № 15/153н-к (12/87пн) від 25.09.2009 року протокол № 1 від 22.01.2005 року учасників зборів ТОВ «Магазин Надія» скасовано у зв'язку з його незаконністю. Рішення суду вступило в законну силу, а тому засновник ТОВ «Магазин Надія», ТОВ «Енколас - сервіс», був незаконно відсторонений від участі в управлінні справами товариства, чим були порушені його майнові та немайнові права. Крім того, рішенням господарського суду Луганської області № 14/21 пн-к/2011 (18/226 н-к) від 17.03.2011 року було визнано недійсними рішення загальних зборів учасників товариств з обмеженою відповідальністю «Магазин Надія», оформлені протоколами зборів учасників від 29.04.2005 № 2, від 30.10.2005року № 3, від 20.11.2005 року №4 та від 26.02.2006 № 1. Дане рішення також набрало законної сили. При цьому судом було зазначено, що вказані рішення загальних зборів є недійсними з дати їх прийняття у зв'язку з їх незаконністю.
Проаналізувавши дані обставини по справі, суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення, викладене в протоколі зборів учасників ТОВ «Магазин Надія» від 26.02.2006 року № 1 вважається недійсним з моменту його прийняття, то ОСОБА_8 не був повноважним представником ТОВ «Магазин Надія» та не мав права укладати договір купівлі - продажу № 1 від 17 липня 2006 року, а його дії не створюють цивільні права та обов'язки для ТОВ «Магазин Надія», а оскільки рішення третейського суду від 24.07.2006 року грунтується на рішенні загальних зборів учасників "ТОВ «Магазин Надія», оформленого протоколом зборів учасників від 26.02.2006 року № 1, яке рішенням господарського суду Луганської області № 14 /2 1 пн-к/2011(1 8/226 н- к) від 17.03.2011 року було визнано недійсним, то в такому випадку, рішення третейського суду від 24.07.2006 року підлягає скасуванню в повному обсязі.
Крім того, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що договір купівлі-продажу спірного майна відповідно до вимог ст.657 ЦК України зі змінами від 23.02.2006 р. сторонами не укладався, а визнання третейським судом правочину дійсним, здійсненного з підстав відсутності нотаріального посвідчення, наявності попереднього договору та виконання його позивачем, не узгоджується з нормою ч.2 ст.220 ЦК України, яка в даному випадку до правовідносин, що виникли між сторонами не застосовується, а тому відсутні й правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом правочину.
Також суд виходив з того, що сторони в договорі купівлі-продажу №1 нежитлового приміщення передбачили умови, при настанні яких спір передається на розгляд третейського суду, а саме за наявності спорів, які не вдалося вирішити шляхом переговорів. У рішенні третейського суду вказано, що представник відповідача ТОВ «Магазин Надія» не прибув до нотаріуса протягом доби із-за великого навантаження і браку часу. Неприбуття однієї із сторін до нотаріуса за змістом договору не є підставою для звернення до третейського суду і тому спір не міг бути предметом третейського розгляду. Як в матеріалах третейської справи, як і в рішенні третейського суду, відсутні будь-які докази чи посилання на них щодо ухилення сторін віднотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, а отже у третейського суду підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним не було. Крім того, рішення суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним було підставою для його реєстрації в органах реєстрації майнових прав на нерухоме майно, а оскільки в матеріалах третейської справи і рішенні третейського суду відсутнібудь-які докази чи посилання на них щодо неможливості зареєструвати право власності на нерухоме майно за договором, який був судом визнаний дійсним, то висновки третейського суду про визнання права власності на житлове приміщення за ОСОБА_2 також не відповідають вимогам закону. З пояснень свідка Глазунова С.С. вбачається, що на час винесення рішення третейського суду сторонам третейського розгляду було відомо про існування заперечень третіх сторін та їх прав на майно, а спір розглядався фактично в м. Севєродонецьк. Згідно відповіді прокуратури м. Сєвєродонецька від 23.01.2014 року № 548 вих. № 14, вбачається, що за фактом підроблення офіційного документу - рішення третейського судді Осєннова О.О. від 24.07.2006 року у справі № 23/2006. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 420130130370000095 від 27.08.2013 року, рішення в порядку ст.ст. 284, 291 КПК України не приймалось, однак в ході проведення перевірки встановлено, що за адресою м. Луганськ, вул. Тухачевського, 1/39. знаходиться жила квартира та про функціонування третейського суду мешканцям сусідніх квартир нічого не відомо.
Також суд вважав необхідним поновити ТОВ «Еколас - сервіс» строк звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки як видно з пояснень директора ТОВ «Єколас-сервіс», який був допитаний у судовому засіданні в якості свідка, і які не викликають у суду сумніву, спори усудах стосовно майна, право на яке було в незаконний спосіб його позбавлено, триває з 2005 року, право ТОВ «Еколас-сервіс» щодо ТОВ «Магазин Надія» було відновлено лише у 2011 році, до того часу в нього не було ні відомостей щодо діяльності попередніх власників ТОВ «Магазин Надія», а ні доступу до документів, на підставі яких він би мав можливість їх оскаржити.
Таким чином, на думку суду, у судовому засіданні встановлені обставини про те, що третейська угода є недійсною, оскільки її укладено від імені особи, яка не мала на те повноважень, рішенням третейського суду порушені права та обов'язки сторін, які не брали участі у третейському розгляді, рішення третейського суду не відповідає вимогам матеріального права та винесено з значними порушеннями, тому суд дійшов висновку необхідність задоволення вимог ТОВ «Еколас - сервіс». При цьому суд також врахував те, що третейський суд на його думку вирішив питання про договір купівлі - продажу нерухомого майна без будь-яких на то підстав, не врахувавши питання про співвласників, тощо.
Однак, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справи, апеляційний суд вважає, що до такого висновку він дійшов помилково, виходячи з наступного.
Згідно ст. 389-1 ЦПК України звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду мають право сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки. При цьому згідно положень ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею, а саме у разі якщо:
1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Зокрема, рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. При цьому рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Саму заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.
Із системного аналізу даних норм права випливає, що при перегляді рішення третейського суду суд фактично не переглядає правильність прийнятого третейським судом рішення стосовно відповідності його нормам матеріального права, так як рішення третейського суду для сторін третейської угоди є обов,язковим і не може бути ними оскаржене з цих підстав. Випадок же, коли третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, є самостійною підставою для скасування рішення третейського суду і в такому випадку також не має підстав для перевірки правильності рішення третейського суду нормам матеріального права в повному обсязі, а саме стосовно сторін третейської угоди, бо в такому випадку перевіряється тільки те, чи стосуються правовідносини, стосовно яких постановлено рішення третейського суду, прав осіб, які не брали участь у справі.
Тому у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для перегляду рішення третейського суду стосовно того, чи відповідає договір № 1 купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Севєродонецьк, АДРЕСА_1, загальною площею 457,5 кв. м, укладений 17 липня 2006 року між ТОВ «Магазин Надія», в особі генерального директора ОСОБА_8 з одного боку і фізичною особою ОСОБА_2 з іншого боку нормам матеріального права, а також стосовно того, чи можливо було його визнавати дійсним з огляду на положення ч.2 ст. 220 ЦК України.
Не було у суду також достатніх правових підстав для перевірки того, чи відповідає склад третейського суду, яким прийнято рішення, вимогам закону, так як згідно заяви про скасування рішення третейського суду, з якою ТОВ «Еколас - сервіс» звернувся до суду, заявник не посилався на це, як на підставу для скасування рішення третейського суду, а суд згідно ст. 11 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. При цьому апеляційний суд враховує також те, що ніяких належних та допустимих доказів того, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону, суду надано не було, а факт внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань за заявою директора ТОВ «Магазин Надія» відомостей за фактом підроблення офіційного документу - рішення третейського суду, сам по собі не є належним доказом того, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону, оскільки ніякого рішення компетентними органами стосовно даного звернення прийнято не було до теперішнього часу. Не надано суду також доказів того, що третейський суддя, який розглядав справу, не мав належної освіти, чи з інших підстав, передбачених ст. ст. 16, 19 Закону України «Про третейські суди» не міг розглядати дану справу.
Що стосується висновку суду про те, що у судовому засіданні були встановлені обставини про те, що третейська угода є недійсною, оскільки її укладено від імені особи, яка не мала на те повноважень, також не відповідає матеріалам справи.
Як убачається з матеріалів справи, третейська угода є складовою частиною договору № 1 купівлі - продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Севєродонецьк, АДРЕСА_1, загальною площею 457,5 кв. м, укладеного 17 липня 2006 року між ТОВ «Магазин Надія», в особі генерального директора ОСОБА_8 з одного боку і фізичною особою ОСОБА_2 з іншого боку, що не суперечить нормам діючого законодавства. Таким чином, зазначений договір купівлі - продажу в даному випадку є змішаним договором, який містить як ознаки договору купівлі - продажу, так і третейської угоди. Перевіряючи даний договір на предмет відповідності третейської угоди, яка міститься в ньому, вимогам діючого законодавства, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_8, який на той час був директором ТОВ «Магазин Надія», згідно статуту даного товариства мав право на підписання третейської угоди і без відповідного рішення зборів учасників товариства, тому скасування господарським судом рішення, викладеного в протоколі зборів учасників ТОВ «Магазин Надія» від 26.02.2006 року № 1, яким генеральному директора ОСОБА_8 було надано право, у разі необхідності, підписувати угоди на суму понад 300000 грн. без додаткового узгодження на загальних зборах учасників строком до 31.12.2006 року, не стосується його права на підписання третейської угоди. Зазначені обставини свідчать про те, що у суду не було достатніх правових підстав для висновку про те, що третейська угода є недійсною, тільки тому, що її укладено від імені особи, яка не мала на те повноважень. При цьому судом не було враховано і те, що судом по іншій справі третейська угода недійсною визнана не була, не було заявлено таких вимог і по даній справі, тому у суду не було достатніх правових підстав робити висновок саме про недійсність третейської угоди в межах заявлених позовних вимог. Відсутні в матеріалах справи також підстави для визнання третейської угоди нікчемною за ініціативою суду, сам заявник на їх наявність в заяві про скасування рішення третейського суду також не посилався.
Не ґрунтується на матеріалах справи також висновок суду про те, що рішенням третейського суду порушені права та обов'язки сторін, які не брали участі у третейському розгляді, а саме ТОВ « Еколас - сервіс», так як згідно ст. 389-5 ЦПК України та статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду підлягає скасуванню у випадку, коли третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не порушив їх права та обов'язки. Як убачається з тексту рішення третейського суду, в ньому не вирішувалися питання про права і обов'язки саме ТОВ «Еколас - сервіс», як одного із засновників ТОВ «Магазин Надія». Рішення суду стосувалося майна, яке належить тільки ТОВ «Магазин Надія» і не перебуває у співвласності ще й в ТОВ « Еколас - сервіс». Як убачається з тексту заяви про скасування рішення третейського суду, ТОВ «Еколас - сервіс» звернулося до суду з даною заявою не для захисту інтересів ТОВ «Магазин Надія», а для захисту своїх інтересів, які полягають у тому, що ТОВ « Еколас - сервіс» незаконно було відсторонено від участі в управлінні справами ТОВ «Магазин Надія», чим і були грубо порушені майнові на немайнові права ТОВ « Еколас - сервіс» . При прийнятті остаточного рішення по справі, апеляційний суд враховує також те, що згідно ст. 8 Статуту ТОВ «Магазин Надія», саме товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, а також отриманого доходу від господарської діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Учасники товариства згідно ст. 5 Статуту мають право брати участь тільки у розподілу прибутку й одержанні його частини пропорційно своєї частки в статутному фонді товариства та на отримання вартості частки майна товариства при виході з товариства. Таким чином, рішенням третейського суду не вирішувалися питання про права і обов'язки саме ТОВ «Еколас - сервіс».
Приймаючи рішення по справі апеляційний суд враховує і те, що із системного аналізу як змісту ст.. 51 Закону України „Про третейські суди", так і ст. ст.2, 3 цього Закону, які визначають поняття терміну „сторони третейського розгляду" та завдання третейського суду, випливає, що питаннями, що виходять як за межі третейської угоди, так і за межі самого рішення третейського суду, слід вважати також і питання прав та обов'язків інших осіб, які не є сторонами, що передали спір на вирішення третейського суду, оскільки в межах рішення третейського суду може вирішуватися лише питання, що стосується виключно сторін третейського розгляду. Таким чином, оскільки рішенням третейського суду не були вирішені питання про права і обов,язки ТОВ «Еколас - сервіс» з зазначених вище підстав, то відсутні і підстави для скасування рішення третейського суду.
Вирішуючи питання про поновлення строку для звернення до суду, суд першої інстанції керувався тільки поясненнями свідка Глазунова С.С., який є директором ТОВ «Еколас - сервіс» і який посилався на те, що про рішення третейського суду він дізнався тільки 05.06.2013 року. Однак, як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( а. с. 103-108) Глазунов С.С. є керівником ТОВ «Магазин Надія» з 11.11.2011 року. Як пояснив представник ТОВ «Еколас - сервіс» директор знав про продаж нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Севєродонецьк, АДРЕСА_1, але не мав документів, які підтверджували те, кому і при яких обставинах воно було продано. Зазначене свідчить про те, що Глазунов С.С. мав можливість, будучи керівником ТОВ «Магазин Надія» з 11.11.2011 року, і раніше дізнатися про те, коли і кому було продано спірний об'єкт шляхом звернення до компетентних органів, що ним зроблено не було. Тому достатніх правових підстав для поновлення строку для звернення до суду у суду також не було, так як згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Проаналізувавши всі зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати і постановити по справі нову про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Еколас - сервіс» про скасування рішення третейського суду.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушень норм процесуального права відносно розгляду справи не компетентним судом, то нині діюче цивільно - процесуальне законодавство не передбачає такої самостійної та безумовної підстави для скасування рішення чи ухвали суду. Крім того відповідно до положень ст.. 2 Закону України „Про третейські суди" компетентний суд - це місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом. Однак, оскільки позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження такого майна, то в даному випадку розгляд справи судом за місцем знаходження майна не є безумовною підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про скасування рішення третейського суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 311, 314,315, 389-1 - 389-6ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 лютого 2014 року скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколас - сервіс" про скасування рішення третейського суду в складі третейського судді Осєннова Олександра Олександровича від 24 липня 2006 року по справі № 23/2006 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Магазин Надія" про визнання дійсним договору купівлі - продажу №1 від 17 липня 2006 року об'єкта нерухомості - нежитлового приміщення загальною площею 457,5 кв. м, розташованого в м. Сєвєродонецьк, АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ "Магазин Надія" та ОСОБА_2 та про визнання права власності на зазначене приміщення за ОСОБА_2, відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді