Справа № 406/7920/13-к

Провадження № 11кп/782/494/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: судді Шмигельського І.В.,

суддів Кошелєва Б.Ф. і Каткова І.А.,

з участю: секретаря Пундор О.О.,

прокурора Тимошевської л. В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Луганську в режимі відео конференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 13.02.2014 р. відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алчевська Луганської області, вірмена, громадянина України, має неповну середню освіту, не працює, одружений, має на утримані двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, не судимого, визнаного виним у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, з конфіскацією особисто йому належного майна, стягнуто з засудженого на користь держави, в рахунок відшкодування судових витрат, 880грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИЛА

Обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 03.09.2013р. приблизно о 12 год. 45 хв. біля будинку АДРЕСА_2 збув оперативному закупному ОСОБА_3 небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, масою в перерахунку на суху речовину 0,15грм.

Повторно, 10.09.2013 р. приблизно о 12 год.30 хв. обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи у під'їзді будинку АДРЕСА_2 повторно збув оперативному закупному за вигаданим прізвищем ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій масою в перерахунку на суху речовину 0,1824 грм.

Зазначений наркотичний засіб обвинувачений ОСОБА_2 завчасно незаконно придбав за нез'ясованих обставин та зберігав з метою збуту.

Крім того, 10.09.2013р., починаючи з 12 год. 50 хв., обвинувачений ОСОБА_2 переслідуючи мету повторного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - ацетильованого опію, придбаного ним завчасно за нез'ясованих обставин, з зазначеною метою став зберігати ацетильований опій у кількості в перерахунку на суху речовину 0,0228 грм. За місцем свого мешкання - АДРЕСА_2.

Цього ж дня, тобто 10.09.2013р. зазначений наркотичний засіб був виявлений співробітниками міліції та вилучений.

В апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_2 просить, скасувати вирок Алчевського міського суду Луганської області та провадження по справі закрити з підстав суттєвого порушення кримінального закону та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

В обгрунтування своїх вимог обвинувачений пояснив, що наркотичні засоби, які він 03.09.2013 р. та 10.09.2013 р. передав ОСОБА_4, перебували у нього на зберіганні в якості застави по ініціативі ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 був винний йому, ОСОБА_2, гроші. 10.09.2013 р. при обшуку в його квартирі він добровільно видав працівникам міліції в присутності понятих шприц із залишками рідини і гроші, які в його присутності були опечатані. Вважає, що вилучення шприців у ОСОБА_4 відбувалося з грубим порушенням працівниками міліції нормативних відомчих інструкцій, а тому докази того, що вилучені шприци належали йому є сумнівним. Суду не надано доказів того, що гроші, використані на проведення оперативної закупки наркотичних засобів, є такими що офіційно виділялись для цієї мети. У матеріалах кримінального провадження, на думку апелянта, відсутні докази про документування процесу закупки наркотичних засобів і передачі грошей „закупному". Досліджений в судовому засіданні відеозапис, на думку апелянта, не підтверджує факту збуту їм наркотиків, а підтверджує, на думку ОСОБА_2, факт повернення власнику залишеного йому як заставу наркотичного засобу 03.09.2013 р. та 10.09.2013 р. Вважає, що носій інформації про проведення у нього оперативної закупки не може бути доказом по провадженню, оскільки він не внесений в перелік доказів, що направлялися в суд по даному провадженню. Су першої інстанції не дав належної оцінки свідченням свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 був винний йому, тобто ОСОБА_2, гроші. Вважає, що працівники міліції спровокували вчинення їм злочину, передбаченого ст. 309 КК України, оскільки вони, знаючи що він зберігає наркотичний засіб, не зупинили його подальші дії. Апелянт наполягає на тому, що докази, на яких ґрунтується обвинувальний вирок, отримані не конституційним шляхом, а тому не можуть бути покладеними в основу вироку. Просить врахувати, що на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей. За таких обставин, як вважає обвинувачений, в його діях склад злочину, в якому його звинувачують, відсутній.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши обвинуваченого, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заслухавши прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги і доповнень до неї, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню с таких підстав.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 фактично винним себе не визнав, хоча свою причетність до незаконних операцій з наркотичними засобами не заперечував та при цьому показав, що наприкінці серпня 2013 р. він позичив своєму знайомому ОСОБА_4 600 грн., який за умовами договору позики мав повернути гроші до 1 вересня 2013 р. Проте від повернення боргу ОСОБА_4 став ухилятися. Тоді він зустрів останнього та відібрав у нього шприц з ацетильованним опієм, запевнивши, що поверне наркотик в обмін на позичені гроші.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у повній мірі доведена у судовому засіданні стороною обвинувачення.

Так, відповідно до протоколів про результати здійснення оперативно-технічного заходу - аудіо і відео контролю за особою, проведеного 03 та 10.09.2013 р. стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, останній у вказані дні збув особливо небезпечний наркотичний засіб - опій оперативному закупному ОСОБА_3 (а.п.180).

Зазначена інформація зафіксована на оптичному носії ОУБ + К, 47,6 В (а.п.184), який долучено до справи у якості речового доказу (а.п.182-183) та була переглянута у судовому засіданні.

Інформація беззаперечно свідчить про збут ОСОБА_2 шприців з рідиною темного кольору та отримання ним грошей.

Допитаний у якості свідка оперативний закупний під вигаданим прізвищем ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що він, добровільно співпрацюючи с оперативними працівниками підрозділу міліції по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, та на виконання їх завдання 3 та 10 вересня 2013 року придбав у обвинуваченого за гроші надані йому з цією метою, по 3 мл. ацетильованого опію. Шприци з опієм під контролем оперативників він відносив та клав у визначене місце, де вони негайно були вилучені слідчим з оформленням відповідного протоколу.

Судом першої інстанції досліджені та визнані належними доказами сторони обвинувачення протоколи огляду місця події (а.п.41-45, 79-82), в ході яких на місцевості, визначеній у свідченнях оперативного закупного як місця, куди він приносив придбані у обвинуваченого шприци з опієм 3 та 10.09.2013 р., були вилучені шприци з рідиною темного кольору.

Хімічна експертиза визначила, що рідина у вилучених шприцах є особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм, у перерахунку на суху речовину масою 0,15 грм. та 0,1824грм. відповідно (а.п.48-50, 84-87).

Судом було досліджено протокол обшуку від 10.09.2013 р. (а.п.105-107), проведеного у помешканні обвинуваченого ОСОБА_2, в ході якого було виявлено та вилучено шприц ємкістю 20мл. з залишками рідини коричневого кольору, використаний шприц ємкістю 2,5 мл. та гроші у сумі 220грв. купюрами номіналом одна - 100 грв., одна - 50 грв., З купюри по 20грв., три купюри - 10 грв.

Згідно висновку хімічної експертизи (а.п.121-124) вилучена під час обшуку рідина, що містилася у шприці ємкістю 20 мл., є особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм масою у перерахунку на суху речовину 0,0228 грм.

Частина вилучених під час обшуку грошових купюр попередньо була оглянута, про що було складено відповідний протокол (а.п.76) та виготовлені їх ксерокопії (а.п.77).

Співставленням серії та номерів купюр, оглянутих відповідно до протоколу огляду та вилучених під час обшуку, виявлене співпадіння окремих з них, а саме: купюра номіналом 20грв. серії ПБ 5707277.

Зазначене є беззаперечним свідченням того, що під час обшуку у квартирі обвинуваченого ОСОБА_2 були виявлені та вилучені гроші, якими оперативний закупний розплатився за опій.

Допитані у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що вони були залучені у якості понятих при огляді грошових купюр та при складанні протоколу виїмки шприца, протоколу обшуку у помешканні обвинуваченого 10.09.2013 р. та засвідчили, що у відповідних протоколах вірно відтворено дії, понятими яких вони були.

Свідок ОСОБА_8, яка була залучена у якості понятого при огляді місця події, в ході якого було вилучено шприц 3.09.2013 р., у своїх показаннях відтворила хід процесуальної дії, та підтвердила, що у протоколі зазначено все так, як вона це сприймала.

При таких обставинах колегія суддів прийшла до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України кваліфіковано вірно, оскільки ним скоєно незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, повторно.

Версія обвинуваченого ОСОБА_2, щодо обставин придбання ним наркотичного засобу та подальшого розпорядження ним, суд першої інстанції належним чином перевірив і обгрунтовано визнав такою, що не знайшла свого підтвердження.

При цьому суд виходить з наступного: свідок ОСОБА_3 (по версії обвинуваченого ОСОБА_4) в судовому засіданні заперечив наявність між ним та обвинуваченим договору займу та вилучення на його виконання у нього наркотичного засобу.

Посилання обвинуваченого на показання свідків на його стороні ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які наче б то підтвердили його версію щодо обставин збуту наркотичних засобів 10.09.2013 р., суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки вказані свідки насправді підтвердили тільки те, що були свідками спілкування обвинуваченого та невідомого їм чоловіка. Про що йшла мова між ними вони не чули. Про те, що той чоловік, з яким спілкувався 10.09.2013 р. біля АДРЕСА_2 обвинувачений, був ОСОБА_4 вони дізналися пізніше від самого обвинуваченого.

Свідок на стороні обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_5 показав, що про наявність боргових стосунків між обвинуваченим та ОСОБА_4 у тому сенсі як про це стверджує ОСОБА_2, йому стало відомо від самого ОСОБА_4

Але, з огляду на те, що сам ОСОБА_4 ці обставини заперечив, а також на те, що обвинувачений та свідок ОСОБА_5 певний час перебували в одній камері Алчевського ІТУ, де обвинувачений просив свідка дати відповідні свідчення в суді, суд критично оцінив приведені показання та достатньо мотивував своє рішення.

При цьому судом прийняті до уваги показання свідка на стороні обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_12, який, виходячи з клопотання обвинуваченого мав би підтвердити його версію, але в суді категорично заявив про свою необізнаність про стосунки між обвинуваченим та ОСОБА_4.

Признаючи обвинуваченому покарання, суд, у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував, що злочин відноситься до категорії тяжких.

Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується задовільно.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відніс часткове визнання вини, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

Виходячи з наведених обставин скоєного злочину та особистості обвинуваченого, суд обрав обвинуваченому мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.307 КК України.

На думку колегії, призначене ОСОБА_2 покарання за своїм розміром та видом є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, відповідає тяжкості скоєних правопорушень та особі обвинуваченого.

При цьому судом першої інстанції об'єктивно і всебічно враховані всі обставини справи, в тому числі і ті на які посилаються апелянти, тому колегія не вбачає підстав для зміни виду чи міри покарання призначеного судом першої інстанції.

Оскільки ОСОБА_2 не являється суб'єктом Закону України "Про амністію у 2014 році", то його клопотання щодо застосування цього закону задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 13.02.2014 р. відносно ОСОБА_2 - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2 - без задоволення.

В застосуванні до ОСОБА_2 Закону України "Про амністію у 2014 році" відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в трьох місячний строк, учасниками процесу з дня проголошення, а обвинуваченим в цей самий строк з дня отримання копії ухвали.

Судді:

Шмигельський І.В. Катков І.А. Кошелєв Б.Ф.