Справа № 1-61/2009

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Луцьк                                          21 січня 2009 року

    Луцький  міськрайонний суд Волинської області  

    під головуванням судді Клока О.М.,

    за участю секретаря Мартинюк О.Г.,

    прокурора Ващук І.В.,

    потерпілого ОСОБА_1 ,

    представника цивільного позивача Пламетюка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, який народився і проживає в м.Луцьку, вул. АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, не працює, несудимий, -

 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч.1, 135 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В

Підсудний ОСОБА_2  09.04.2007 року близько 20-20 год., керуючи автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_2 », д.н.з. АС НОМЕР_1  АІ, рухаючись по АДРЕСА_1  м.Луцька в напрямку вул. Рівненської, наближаючись до регульованого пішоходного перехрестя, допустив порушення вимог Прави дорожнього руху, а саме, п.п.  8.10, 12.3, які вимагають , що у разі подання світлофором або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водій повинен зупинитись перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає – не ближче 10 метрів до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, перед пішоходним переходом, а якщо і вони відсутні то в усіх інших випадках – перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди,  проігнорувавши забороняючий сигнал світлофора та маючи об’єктивну можливість завчасно виявити пішохода, який перебував на проїзній частині,   проявив неуважність, оскільки не надав дорогу пішоходу, який здійснював перехід, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об’їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_1 , який в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості. Після вчиненої дорожньо-транспортної пригоди, він, поставивши своїми діями потерпілого в небезпечне для життя становище і усвідомлюючи, що останній через отриману травму позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, завідомо залишив потерпілого ОСОБА_1  без допомоги та зник з місця події.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та показав, що дійсно за вказаних обставин місця і часу, керуючи автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відволікся від керування автомобілем та здійснив наїзд на пішохода на пішоходному переході, після чого, не зупиняючись поїхав далі, при цьому усвідомлював, що вчинив наїзд на пішохода, якого залишив на місці пригоди. У вчиненому щиро розкаюється, розмір цивільних позовів прокурора та потерпілого ОСОБА_1  в частині стягнення матеріальних збитків визнає повністю.

Потерпрілий   ОСОБА_1  суду показав, що переходив дорогу на пішоходному переході за вказаних обставин місця і часу, що відбувалось далі він не пам’ятає, оскільки втратив свідомість, а прийшов до тями лише в лікарні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілий ОСОБА_1  отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я (а.с.26-29).

Суд у відповідності до ст. 299 КПК України, з’ясувавши правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду фактичних обставин справи, не маючи сумніву у істинності їх позицій, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільних позовів прокурора та потерпілого в частині вдшкодування матеріальних збитків,  визнав недоцільним досліджувати інші докази щодо обставин справи та розмірів цивільних  позовів, які ніким не оспорюються.

    За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_2  в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і кваліфікує дії підсудного за ст. 286 ч.1 КК України.

    Суд виключає з обвинувачення порушення ОСОБА_2  п. 2.3(б) Правил дорожнього руху, оскільки воно не перебуває в прямому причинному зв’язку із виникненням пригоди.

    З огляду на те, що потерпілий в результаті дорожньо-транспортної пригоди втратив свідомість, суд знаходить  доведеною і винуватість підсудного у завідому залишенні без допомоги особи, що перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через травму, яку він сам поставив в небезпечне для життя становище, і кваліфікує дії ОСОБА_2  за ст. 135 ч.1 КК України.

    Призначаючи покарання, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до категорії невеликої тяжкості, особу підсудного та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2 , суд відносить щире каяття, активне сприянння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданих злочином збитків.

Враховуючи те, що підсудний вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів невеликої тяжкості, в тому числі  і за вчинення необережного злочину, в цілому задовільно характеризується за місцем проживання (а.с.76), одружений (а.с.74), суд призначає підсудному покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та знаходить за можливе звільнити ОСОБА_2  на підставі ст. 75 КК України від призначеного основного покарання, встановлює при цьому іспитовий строк 2 роки.

З огляду на конкретні  обставини справи, зокрема й те, що підсудний залишив місце вчинення ДТП, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2  додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк  на 1  рік.

Суд задовольняє в повному об’ємі цивільні позови прокурора в інтересах Волинської обласної ради та Луцької міської ради, оскілки їх розмір не оспорюється учасниками судового розгляду та підтверджений документально.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1  в частині відшкодування завданих злочином матеріальних збитків суд задовольняє в повному об’ємі, оскільки докази на його підтвердження не досліджувались в силу ст. 299 КПК України.

Що стусується цивільного позову потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, то він підлягає до задоволення частково, і суд приходить до такого висновку з наступних міркувань.

З однієї сторони суд бере до уваги розписку потерпілого  від  25 квітня 2007 року (а.с.22)  про те, що всі завдані збитки йому відшкодовані в повному об’ємі, оскільки дана обставина не може бути спростована, на думку суду, показаннями свідків, окрім того розписка написана ОСОБА_1 , коли той перебував в задовільному стані, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого № НОМЕР_2 .

Суд не бере до уваги, зобов’язання потерпілого, що висловлені в розписці, не мати в подальшому  матеріальних і моральних претензій, оскільки воно суперечить вимогам закону.

З іншого боку суд  враховує, що потерпілий продовжував лікування після 25 квітня 2007 року, в тому числі і стаціонарно до 07 травня 2007 року, тому зазнавав і моральних страждань.

При визначенні  розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1   суд, у відповідності до ст.23 ЦК враховує з однієї сторони невелику тяжкість вчинених злочині, необережну форму вини підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,  відшкодування моральної шкоди, якої ОСОБА_1  зазнав  станом на 25 квітня 2007 року,  а з  іншого боку  ту обставину, що потерпілий тривалий час лікувався,  був залишений підсудним в небезпеці,  інші обставини справи,  вимоги розумності і справедливості і  оцінює його  в 1500 грн.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.  323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В

Визнати винним ОСОБА_2  у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч.1, 135 ч.1 КК України, і призначити йому покарання:

за ст.286 ч.1 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік;

за ст. 135 ч.1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

    На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_2  визначити 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.75, 76 ч.1 п.п.2, 3, 4 КК України звільнити ОСОБА_2  від призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого проживання; періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_2  до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

Цивільний позов прокурора міста Луцька в інтересах Волинської обласної ради задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2  в користь Волинської обласної ради 2126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн. 91 коп., витрачених закладом охорони здоров’я на лікування ОСОБА_1

Цивільний позов прокурора міста Луцька в інтересах Луцької міської ради задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2  в користь Луцької міської ради 854 (вісімсот п’ятдесят чотири) грн, витрачених закладом охорони здоров’я на лікування ОСОБА_1

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1  задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_1   1003 (одну тисячу три) грн. 27 коп. у відшкодування завданих матеріальних збитків та 1500 (одну тисячу п’ятсот) грн. у відшкодування спричинених моральних збитків, а всього  2503 (дві тисячі п’ятсот три) грн. 27 коп.

    На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

   

Головуючий                                               О.М.Клок