Головуючий суду 1 інстанції - Ткаченко О.Д.

Доповідач - Оробцова Р.І.

Справа № 408/132/14-ц

Провадження № 22ц/782/1111/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Оробцової Р.І.

суддів: Карташова О.Ю., Яресько А.В.

при секретарі : Арнаутової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 березня 2014 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 10074 гривень та судових витрат у справі, -

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2014 року позивач ОСОБА_2, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму боргу за договором позики, з яких з усієї суми в 11 тисяч не повернуто 10 тисяч гривень боргу за договором позики та 74 гривні як 3% річних. Як стверджує позивач, всупереч договірним зобов'язанням, у встановлений в розписці строк позичальником не повернуто належні позивачу саме вказані ним грошові кошти, в результаті чого сума залишку боргу була обрахована позивачем з застосуванням 3% річних. З огляду на вищевикладені в письмовому вигляді обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача залишок боргу в розмірі 10 тисяч гривень, та 3% річних, в тому числі і судові витрати у справі в розмірі 243,60 гривень.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_2 повністю відмовлено за його безпідставністю, покладено всі судові витрати у справі на позивача.

Апелянт вважає, що зазначене рішення є необ'єктивним, необґрунтованим та винесеним із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства. Жоден із доводів позивача не був урахований. Фактично вони були тільки продекларовані в рішенні. Позицію позивача було в рішенні тільки оголошено. Не вказано ніяких доводів «за» чи «проти». Не має будь-якого посилання на норму закону, на відношення до заперечень та позиції позивача. Суд взяв до уваги доказ, наданий відповідачем у вигляді ксерокопії розписки, та на власний розсуд, без належних технічних знань, вирішив, що це оригінал розписки, яку начебто апелянт віддав відповідачу за фактом повернення боргу, усі його доводи щодо неможливості наявності даних обставин суд до уваги не взяв. Судом було встановлено факт отримання позики відповідачем у розмірі 11 000 грн., встановлено факти отримання позивачем від відповідача 1000 грн., на підставі оригінала розписки, але суд також вирішив за можливе встановити факт повернення позики на підставі наявності у відповідача високоякісної ксерокопії оригінальної розписки, тоді як відповідно до чинного законодавства України суд повинен брати до уваги докази тільки оригінали документів. На основі вище зазначеного апелянт просить постановити ухвалу про скасування рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 березня 2014 року у повному обсязі; винести нове рішення яким стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 10 000 грн. та 3% річних від суми боргу у розмірі 74 грн., витрати пов'язані з оплатою судових зборів у розмірі 365 грн. 40 коп. Всього стягнути 10439.40 грн.

Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей також роду та такої ж якості.

Частина 2 ст. 1047 ЦК допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

За діючими нормами ЦК України в випадку оспорювання факту отримання або повернення коштів не можуть бути взяті до уваги пояснення будь - яких допитаних в судовому засіданні свідків, а беруться до уваги тільки письмові докази, які б свідчили про наявність чи відсутність боргу відповідача перед позивачем на час розгляду справи.

Виходячи з наявності двох однакових за змістом та формою документів, але перший з яких поданий позивачем та який містить закреслення дати та тексту червоною пастою, що зроблено самим позивачем, як він стверджує в судовому засіданні, та з находження аналогічного документа від відповідача, але без сторнування надпису (дати 3.01. та слів «не отдал» 1000грн.), суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач дійсно повернув грошові кошти позивачу у справі, та отримав назад від позивача розписку, в якій не було ще вчинено закреслення червоною пастою тексту, відповідно місцевий суд правомірно визнав розписку на зворотній частині а. с. 15 двійником розписки, який мав у себе відповідач з 2013 року, і до такого висновку суд прийшов з тих підстав, що така майстерна копія не могла бути виготовленою відповідачем якимось чином, окрім отримання спірної розписки від позивача, та сам позивач вже в наступному вчинив сторбування (тобто викреслення) нижчої частини тексту боргового документа.

Суд на підставі обставин встановлених в судовому засіданні і досліджених, представлених сторонами, доказів, прийшов до вірного висновку, що позичальник повернув всі кошти позивачу у справі і він не може вдруге бути притягнутим до цивільно-правової відповідальності за цим позовом, а питання схоронності боргових документів на підвідомчому позивачу приватному підприємстві не входять в компетенцію відповідача у справі.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :