Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С., Хилевича С.В., Григоренка М.П.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення та визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду від 24 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення та визнання особи такою, що втратила право на користування житлом відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 6 червня 2012 року між сторонами і посвідчений нотаріально.

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 покликається на його незаконність та необґрунтованість, вказуючи, що підстав для задоволення вимог про визнання недійсним укладеного між ним та відповідачкою договору купівлі-продажу житлового будинку, не було.

Задовольняючи ці вимоги, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не мала наміру продавати будинок, а вважала, що передає його у заставу, і вирішив спір на підставі ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України.

Між тим, згідно цієї норми правочин визнається недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Судом не встановлено, в чому саме полягає обман, хто саме навмисно його вчинив, чи були передані грошові кошти продавцю, який саме правочин укладено між сторонами.

Висновки суду суперечать ст.ст.626, 638, 685 Цивільного кодексу України, яким повністю відповідає укладений договір, що посвідчений нотаріально, на який за ним зареєстровано право власності, зі змістом якого сторони ознайомлені в присутності нотаріуса.

ОСОБА_2 особисто підписала договір, розуміла значення своїх дій.

Її проживання в будинку після його продажу та збереження в ньому реєстрації було обумовлено усною домовленістю між ними щодо тимчасового проживання до пред'явлення вимоги про виселення.

Суд цим рішенням незаконно позбавив його як права власності на будинок, так і на заплачені за нього грошові кошти.

Судом при вирішенні його позову порушено ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321, 383 Цивільного кодексу України щодо права власності.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1, який належить йому на праві особистої приватної власності, шляхом її виселення та визнати її такою, що втратила право користування цим будинком.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до нього - відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з ухваленням у справі нового рішення.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 6 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу ОСОБА_3

Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 3482150 за ОСОБА_1 21 червня 2012 року зареєстровано право власності на вказаний будинок, в якому за домовленістю сторін на певний час залишилась проживати ОСОБА_2

На вимогу власника звільнити будинок ОСОБА_2 відмовляється і оспорила укладений договір.

Визнаючи укладений між сторонами договір купівлі-продажу спірного житлового будинку недійсним, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що цей договір було укладено внаслідок обману.

Між тим, такий висновок суду не відповідає вимогам закону, фактичним обставинам справи та доказам, наданим сторонами.

Підставою для визнання правочину недійсним може бути згідно вимог ст.230 Цивільного кодексу України навмисне введення однією із сторін в оману іншої сторони щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до тексту договору сторони в присутності нотаріуса ознайомлені із змістом цього договору, що засвідчили своїми підписами.

Згідно пояснень сина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 після укладення цього договору, який його мати підписала, він отримав від ОСОБА_1 35000 доларів США, ініціатором цього правочину був саме син ОСОБА_2, а тому її доводи про те, що її обманув покупець,- є безпідставними і спростовуються показами її сина.

Договір було укладено в червні 2012 року, а з вимогою про визнання його недійсним ОСОБА_2 звернулась лише в листопаді 2013 року після пред'явлення до неї вимог власника будинку про виселення.

За встановлених обставин підстав для визнання укладеного договору недійсним на підставі ст.230 ЦК України немає.

ОСОБА_1 згідно витягу про державну реєстрацію прав та витягу з Державного реєстру правочинів з 21 червня 2012 року є власником будинку АДРЕСА_1 однак користуватись і розпоряджатись будинком не може через відмову бувшого власника звільнити будинок.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним і власник має право згідно зі ст.391 Цивільного кодексу України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вимоги нового власника будинку до колишнього власника про усунення перешкод в користуванні власністю підлягають до задоволення.

На підставі наведеного,ст.ст.230,391 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2014 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити: зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні будинком АДРЕСА_1, який належить йому на праві особистої приватної власності, шляхом її виселення та визнати її такою, що втратила право користування цим будинком.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного 06 червня 2012 року між сторонами - відмовити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Малько О.С. Хилевич С.В. Григоренко М.П.