Справа № 436/611/14к
Провадження № 11кп/782/758/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - судді: Загородньої Т.В.
суддів: Курліщук Н.Є., Савича Ю.М.
за участю секретаря: Пікулік М.Є.
прокурора: Тимашевської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 15 квітня 2014 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 15 квітня 2014 року у підготовчому судовому засіданні затверджено угоду про примирення, укладену 26 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно якого, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Станично-Луганське, Луганської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, на обліку у центрі зайнятості не перебуваючого, раніше судимого: - 01.04.2011 року Кам'янобрідським районним судом м. Луганська, за ч. 5 ст.185, 69, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.5 ст.185, 69, 70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. 24.05.2013 року звільненний із Роменської ВК №56 за відбуттям строку покарання; - 03.09.2013 року Кам'янобрідським районним судом м. Луганська, за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі, звільнений відповідно до ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покладені обов'язки, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
засуджено за ч.2 ст.190 КК України до 2 років обмеження волі.
Відповідно до ст.71 КК України, за сукупності вироків, до призначеного покарання частково приєднано покарання призначене за вироком Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 03.09.2013 року за ст.185 ч.2 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, з застосуванням ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки, та остаточно призначено покарання у вигляді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.
Запобіжний захід залишено у вигляді особистої поруки.
Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.
17.01.2014 року приблизно о 16-00год., більш точний час в ході досудового та судового розслідування встановити не виявилося можливим, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1, узяв сувенірну продукцію у вигляді банкноти номіналом 500 гривень України, з надписом «П'ятсот гривняків», яка не є грошовими коштами, та прийшов до своєї знайомої ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Перебуваючи за вищезазначеною адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 сувенірну продукцію у вигляді банкнота номіналом 500 гривень України, з надписом «П'ятсот гривняків», яка не є грошовими коштами, та попросив розміняти її дрібними грошовими коштами. ОСОБА_2, сприймаючи інформацію ОСОБА_1 про надану їм купюру, як правдиву, довіряючи останньому, пояснила, що вона не може розміняти вказану купюру, оскільки в неї на той час було лише 200грн., однак ОСОБА_1 не відмовляючись від своїх злочинних намірів, посилаючись на необхідність розміну на дрібні гроші, запропонував ОСОБА_2 віддати йому спочатку лише 200грн., а за рештою коштів в розмірі 300грн., він нібито прийде пізніше. Довіряючи ОСОБА_1, з яким ОСОБА_2 була знайома протягом 1 року, дійсно бажаючи допомогти, не впевнившись у справжності наданої їй купюрі, віддала гроші ОСОБА_1 у розмірі 200грн., якими останній заволодів та не збираючись у подальшому повертатися до ОСОБА_2 за рештою грошей у сумі 300грн., а також повернути їй гроші у розмірі 200грн., залишив місце скоєння кримінального правопорушення.
Таким чином ОСОБА_1 заволодів чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно та розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 200 грн.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 ставиться питання про зміну йому міри покарання, призначеної за вироком суду першої інстанції, з обмеження волі строком на два роки один місяць на більш суворе покарання але із застосуваннями ст.ст.75,76 КК України. Звертає увагу на те, що в нього хвора мати, яка є дитиною війни та якій потрібна його допомога, та будинок у якому вони живуть потребує капітального ремонту. Крім того, у нього на утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей. Також зауважує, що сусіди, небайдужі до його сім'ї, допомогли йому працевлаштуватися.
Обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарзі повідомлени належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Згідно ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін не перешкоджає розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, провівши судові дебати, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України перегляд судового рішення суду проводиться в ме жах апеляційної скарги.
При перевірці кримінального провадження будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону, чи неправильного застосування кримінального закону які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого судового рішення колегія суддів не вбачає.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 26 лютого 2014 року, під час досудового розслідування між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 укладена угода про примирення, згідно якої, обвинувачений та потерпіла дійшли згоди щодо покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.
Згідно журналу судового засідання, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Вироком суду першої інстанції обґрунтовано, відповідно до затвердженої угоди, призначено покарання за ч.2 ст.190 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, і це не оспорюються апелянтом.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив даний злочин під час іспитового строку за вироком Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 03.09.2013 року.
Відповіднодо ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення обвинуваченим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правіли, передбаченими в ст..71, 72 цього Кодексу.
Положення ст.71 КК України передбачають, якщо засуджений після постановления вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.
При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.
З огляду на наведене, судом першої інстанції обґрунтовано призначено остаточне покарання у відповідності до ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, у вигляді 2 рокыв 1 місяця обмеження волі.
Тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 у частині призначення остаточного покарання з урахуванням ст.71 КК України не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Кам'янобрідського районного суду м.Луганська від 15 квітня 2014 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
1. 2. 3.