Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Пащекно Л.В.

Справа № 1207/6721/12

Провадження № 22ц/782/2380/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Пащенко Л.В.

суддів: Медведєвої Л.П., Соловей Р.С.,

при секретарі: Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу

за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи

на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 13 лютого 2013 року

по справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних витрат,-

Встановила:

У червні 2012 року Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просила стягнути солідарно з відповідачів 91 550 грн 46 коп. заборгованості за договором про іпотечний кредит, а саме 37 363 грн 61 коп. нарахованих відсотків, 54 186 грн. 85 коп. пені за прострочення сплати кредитних коштів та судові витрати. В обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що 21 січня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит, за яким банк надав позичальнику 233 000 грн. кредитних коштів строком з 21 січня 2008 року по 21 січня 2023 року зі сплатою 12 % річних, на забезпечення виконання якого між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки. 11 лютого 2008 року між банком та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги, за яким банк передав позивачу всі права вимоги за цими договорами. Боржник не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 31 березня 2012 року утворилась заборгованість у сумі 91 550 грн. 46 коп, з яких 37 363 грн. 61 коп. прострочених відсотків за користування кредитом та 54 186 грн. 85 коп. пені за прострочення сплати кредитних коштів, які позивач просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 13 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи нараховані відсотки у сумі 37 363 грн. 11 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Державною іпотечною установою ставиться питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 13.02.2013 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що судом допущено порушення норм матеріального і цивільного процесуального права.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2013 року рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в решті рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 13 лютого 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2013 року залишено без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково. Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що відповідачка порушила умови договору про іпотечний кредит, у зв'язку з чим виникла заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, яка підлягає стягненню.

Разом з тим, суд першої інстанції також прийшов до висновку, що вимоги про стягнення пені за прострочення сплати кредитних коштів не підлягають задоволенню , оскільки вже є рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, яке знаходиться на виконанні, тому сума заборгованості по пені виникла не з вини відповідачки і підстави для її стягнення відсутні.

Проте погодитися з таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені не можна на таких підставах.

Судом встановлено, що 21 січня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого банк надав відповідачці 233 000 грн., а відповідач зобов'язалася їх повернути до 21 січня 2023 року та сплатити 12 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в цей же день між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки.

11 лютого 2008 року ТОВ «Укрпромбанк» за договором відступлення права вимоги передав Державній іпотечній установі всі права вимоги за договором про іпотечний кредит та договором іпотеки.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року позов Держаної іпотечної установи задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь 210 333 грн. 88 коп. заборгованості за договором про іпотечний кредит, із якої стягнуто пеню, нараховану станом на 13.08.2010 року.

ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 31 березня 2012 року утворилась заборгованість по нарахованим відсоткам у сумі 37 363, 61 грн. та пені за прострочення сплати кредитних коштів - 54 186,85 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору про іпотечний кредит за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, позичальник зобов'язується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення і до повного виконання зобов'язання. ЇЇ розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Таким чином, строк позовної давності в один рік згідно із статтею 258 ЦК України щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Оскільки строк позовної давності за основним зобов'язанням не пропущений, тому позивач має право на стягнення пені (неустойки) за рік, що передує зверненню до суду.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення пені 27.06.2012 року, то, враховуючи, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки суми пені підлягають задоволенню за період з 27.06.2011 року - 2 764.90 +2 882.31+2 908.41+2 839.85+2 959.76+ 2 889.54+3 011.11+3 028.91+2 857.78+3 050.31 грн. = 29192грн.88 коп.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 209, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 13 лютого 2013 року змінити, скасувавши в частині відмови в задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення пені.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення пені за договором про іпотечний кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи пеню за договором про іпотечний кредит №26-024/ФК-08 від 21.01.2008 року в сумі 29192 ( двадцять дев'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн. 88 коп.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :