23.05.2014

№271/2336/14-а

№ 2-а/271/96/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2014 року Червоногвардійський районний суд м.Макіївки Донецької області у складі

головуючої судді Кононихіної Н.Ю.,

при секретарі Кулініч Н.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Магдєєвої А.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про про визнання дій противоправними та про забов'язання провести нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення та до 5 травня, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради на його користь недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік у розмірі 4623,00 гривень та недоотриману суму на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 4792,00 гривень..

Позовні вимоги мотивував тим, що у 2014 році йому як учаснику бойових дій виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі меншому, ніж це визначено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII. Крім того він є інвалідом III-ї групи і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради. Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Але Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради виплатило йому компенсацію на оздоровлення в розмірі 90,00 гривень, борг склав 4782,00 гривень, яку позивач прохає стягнути з відповідача на його користь.

Посивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Магдєєва А.Х., яка діяла на підставі довіренності, позов не визнала, вважає що допомога нарахована відповідно до законодавства, та постанов КМ України які регламентують нарахування компенсацій та інших виплать особам постраждалим в наслідок Чорнобильської катастрофи. Просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи і перевіривши надані докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та додані суду документи, суд дістається висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню на підставах, передбачених ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", .

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником та постраждалим в результаті ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС, а також є інвалідом III групи і стоїть на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради. Ці факти в судовому засіданні сторонами не оспорювалися.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами та доповненнями на теперішній час, передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам III групи в розмірі чотири мінімальної заробітної плати, частиною 7 цієї ж статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

27.03.2014 року Управління виплатило ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік в розмірі 90 гривень встановлених Постановою Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від № 836 встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цим законом встановлено розмір такої допомоги як кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати величину на час виплати.

Як вбачається зі змісту Законів України( № 1766-ІИ від 01.06.2000р., № 2896-Ш від 13.12.2001р., № 1328-ІУ від 25.11.2003 р. та № 372- IV від 26.12.2002 р. із змінами, внесеними Законом України № 849- IV від 22.05.2003р.), що приймались у період 2000-2004 років стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 1996, встановлений нею розмір щомісячної допомоги на оздоровлення залишався незмінним, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню ст. 19 Конституції України та ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закони України „Про державний бюджет" на 2014 рік, Закони України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати" на 2014 рік, а не Постанова Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996 року .

В зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, суд дістається висновку, що відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, тому наведений в позовній заяві розрахунок є правильним.

Крім того, 24.06.2010р. Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської райадміністрації м. Макіївки Донецької області видав позивачу ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 як ветерану війни - учаснику бойових дій.

У 2014 році відповідач - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Червоногвардійського району Макіївської міської ради - здійснило виплату позивачу разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня у розмірі 2020,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому різниці між належною йому до сплати сумою разової грошової допомоги до 5 травня та фактично виплаченою сумою.

У своєму листі від 15.05.2014р. №01-01 2281 відповідач відмовив позивачу у сплаті такої різниці.

Частиною п'ятою статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998р., яка набрала чинності з 27.05.1999р., було визначено: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком".

Змінами від 27.12.2007р., внесеними до цього Закону, які набрали чинності з 01.01.2008р. передбачено: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

В той же час, Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р. N6-рп/2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетном кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

У 2014 році правовідносини щодо виплати позивачу грошової допомоги за 2014 рік, а також розмір цієї виплати регулювалися Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Але редакція статті 12 цього закону від 27.12.2007р. обмежила права ветеранів війни, учасників бойових дій на соціальний захист, як це зазначено у вищевказаному рішення Конституційного суду України, що є неприпустимим.

Тобто спірні правовідносини мають врегульовуватися тією редакцією частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою було визначено, що разова грошова допомога виплачується у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Таким чином правовідносини щодо виплати грошової допомоги ветеранам війни у 2014 році регулюються вищевказаними положеннями цього Закону, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р., а тому застосування до таких правовідносин підзаконного нормативного акта - постанови № 149, який суперечить цьому Закону, є помилковим.

Аналогічні правові висновки містяться у Постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2013р. №21-33а13.

Вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги до 5 травня ветеранам та дітям війни відповідно до законів України "Про соціальний захист дітей війни" та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Такі висновки містяться у Довідці Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань.

Так, згідно зі ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році прожитковий мінімум, для осіб, які втратили працездатність, на одну особу в розрахунку на місяць становить 1218 гривень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.162, 163, 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради про про визнання дій противоправними та про забов'язання провести нарахування та виплату недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення та до 5 травня - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради про відмову у виплаті разової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2014 рік згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та забов'язати нарахувати та сплатити недоплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 4792 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дві) гривні за рахунок коштів Державного бюджету.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради про відмову у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 у розмірі 7 мінімальних пенсій, для осіб, які втратили працездатність, неправомірними та забов'язати нарахувати та сплатити недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік у розмірі 4623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) гривні за рахунок коштів Державного бюджету.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради у подальшому щорічно виплачувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу відповдно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у подальшому щорічно виплачувати ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня.

Постанова може бути оскаржене в Донецький апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду у 10 денний строк з дня її проголошення з одночасним надсиланням апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: