2/258/1917/14 258/4704/14-ц
Провадження № 2/258/1917/14
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2014 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Леонова О.С.,
при секретарі Ярошенко І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Кіровської районної в м. Донецьку ради «про визнання права власності»,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Кіровської районної в м. Донецьку ради «про визнання права власності». Свої позовні вимоги мотивує наступним.
Згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на право особистої власності, з числом кімнат від однієї до п'яти включно, у 1956 році позивачу ОСОБА_1 було виділено в Кіровському районі м. Донецька земельну ділянку площею 470 кв.м. Даний договір було посвідчено 14.12.1956 року Кіровською державною нотаріальною конторою м. Сталіно за реєстровим № 18413.
Вищевказаний договір було зареєстровано в КП БТІ м. Донецька 05.12.1979 року в реєстраційній книзі за № 41837 як домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Відразу ж після надання позивачу даної земельної ділянки він приступив до будівництва житлового будинку, який був побудований в 1957 році. Згодом були побудовані надвірні споруди.
Після побудови всіх будов був складений Акт приймання індивідуального будинку на житловий будинок та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1, який був затверджений рішенням виконкому Кіровської райради народних депутатів № 21 від 14.11.1979 року.
В даний час домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, складається з наступних будівель та споруд: А-1 - житловий будинок, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м.; а також надвірні споруди: а - прибудова; а1 - ганок; а2 - прибудова; а3 - тамбур; Е - сарай; В - літня кухня; в - погреб; Д - сарай; Ж - душ; З - яма вигрібна; №1-3 - огородження; / - тротуар.
На дане домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складений новий технічний паспорт від 06.11.2013 року, самовільно зведених будівель немає.
Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 також зареєстрована у Державному земельному кадастрі на ім'я позивача ОСОБА_2, встановлено його межі в натурі (на місцевості), присвоєно кадастровий номер 1410137100:00:010:0401.
Однак при зверненні до реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку було звернуто увагу на те, що в правовстановлюючому документі - Договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки, вказана інша адреса домоволодіння позивача, а саме: АДРЕСА_2.
Водночас саме даний Договір із зазначенням його реквізитів був зареєстрований в КП БТІ м. Донецька як правовстановлюючий документ на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Саме за цією адресою в 1979 році було прийнято домоволодіння в експлуатацію, саме за даною адресою за позивачем зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку.
Таким чином, позивач є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстроване на його ім'я в органах державної реєстрації.
Разом з тим його право власності не визнається реєстраційною службою Ворошиловського РУЮ м. Донецька при перереєстрації даної власності, про що було складено рішення про відмову в державній реєстрації прав від 11.03.2014 року № 11533299. Були зафіксовані протиріччя між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.
Фактично в 1956 році позивачу для будівництва була виділена саме дана земельна ділянка: АДРЕСА_1.
Згідно довідки КП БТІ м. Донецька № 01-3/399 від 27.03.2014 р. реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_2 (Н.Токарева або Н-Токарева) не здійснювалася.
У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, де просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
Згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на право особистої власності, з числом кімнат від однієї до п'яти включно, у 1956 році позивачу ОСОБА_1 було виділено в Кіровському районі м. Донецька земельну ділянку площею 470 кв.м. Даний договір було посвідчено 14.12.1956 року Кіровською державною нотаріальною конторою м. Сталіно за реєстровим № 18413.
Вищевказаний договір було зареєстровано в КП БТІ м. Донецька 05.12.1979 року в реєстраційній книзі за № 41837 як домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Відразу ж після надання позивачу даної земельної ділянки він приступив до будівництва житлового будинку, який був побудований в 1957 році. Згодом були побудовані надвірні споруди.
Після побудови всіх будов був складений Акт приймання індивідуального будинку на житловий будинок та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1, який був затверджений рішенням виконкому Кіровської райради народних депутатів № 21 від 14.11.1979 року.
В даний час домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, складається з наступних будівель та споруд: А-1 - житловий будинок, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м.; а також надвірні споруди: а - прибудова; а1 - ганок; а2 - прибудова; а3 - тамбур; Е - сарай; В - літня кухня; в - погреб; Д - сарай; Ж - душ; З - яма вигрібна; №1-3 - огородження; / - тротуар.
На дане домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складений новий технічний паспорт від 06.11.2013 року, самовільно зведених будівель немає.
Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 також зареєстрована у Державному земельному кадастрі на ім'я позивача ОСОБА_2, встановлено його межі в натурі (на місцевості), присвоєно кадастровий номер 1410137100:00:010:0401.
Однак при зверненні до реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку було звернуто увагу на те, що в правовстановлюючому документі - Договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки, вказана інша адреса домоволодіння позивача, а саме: АДРЕСА_2.
Водночас саме даний Договір із зазначенням його реквізитів був зареєстрований в КП БТІ м. Донецька як правовстановлюючий документ на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Саме за цією адресою в 1979 році було прийнято домоволодіння в експлуатацію, саме за даною адресою за позивачем зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку.
Згідно ч.4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Таким чином, позивач є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстроване на його ім'я в органах державної реєстрації.
Разом з тим його право власності не визнається реєстраційною службою Ворошиловського РУЮ м. Донецька при перереєстрації даної власності, про що було складено рішення про відмову в державній реєстрації прав від 11.03.2014 року № 11533299. Були зафіксовані протиріччя між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.
Фактично в 1956 році позивачу для будівництва була виділена саме дана земельна ділянка: АДРЕСА_1.
Згідно довідки КП БТІ м. Донецька № 01-3/399 від 27.03.2014 р. реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_2 (Н.Токарева або Н-Токарева) не здійснювалася.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання права власності доведені і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі наведеного, ст.ст. 100, 101 Цивільного кодексу УРСР, керуючись ст. ст. 10, 11, 58- 60, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Кіровської районної в м. Донецьку ради «про визнання права власності» - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який складається з: А-1 - житловий будинок, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м.; а - прибудова; а1 - ганок; а2 - прибудова; а3 - тамбур; Е - сарай; В - літня кухня; в - погреб; Д - сарай; Ж - душ; З - яма вигрібна; №1-3 - огородження; / - тротуар.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: О.С. Леонов