Справа № 409/318/14-ц

Провадження № 22ц/782/2317/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :

головуючого: Карайван Т.Д.,

суддів: Стахової Н.В., Бережної С.В.,

при секретарі: Веселові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 17 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про припинення договору, -

ВСТАНОВИЛА:

26.03.2014 року позивачем було подано позовну заяву про припинення договору поруки №1 від 23.07.2008 року, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль».

З метою забезпечення цього позову про визнання договору поруки припиненим, позивач ОСОБА_2 просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Відділу державної виконавчої служби Білокуракинського РУЮ здійснювати будь - які дії у виконавчому провадженні № 38289934 на виконання виконавчого листа № 2/1205/73/2012 від 20.07.2012 року Білокуракінського районного суду Луганської області.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 17 квітня 2014 року клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, заборонено Відділу державної виконавчої служби Білокуракинського РУЮ здійснювати будь - які дії у виконавчому провадженні № 38289934 при виконанні виконавчого листа № 2/1205/73/2012 від 20.07.2012 року, який видано Булокуракінським районним судом Луганської області.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції апелянт - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу, оскільки судом порушено норми процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі обговоривши доводи апеляційної скарги, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно зі ст.. 152 ЦПК України :

1. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.

5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, заявлений позивачем спосіб забезпечення не передбачений , як спосіб забезпечення, частиною 1 ст. 152 ЦПК України.

Не може він бути розцінений і як іншій спосіб, який може бути застосований судом, оскільки цими вимогами щодо заборони Відділу державної виконавчої служби Білокуракинського РУЮ здійснювати будь - які дії у виконавчому провадженні № 38289934 на виконання виконавчого листа № 2/1205/73/2012 від 20.07.2012 року Білокуракінського районного суду Луганської області, позивач фактично просить не виконувати судове рішення, що не відноситься до способу забезпечення позову, крім того, до компетенції суду у порядку забезпечення позову не входить заборона виконання судового рішення, яке набрало чинності.

Питання, пов'язані з неможливістю виконання судового рішення вирішуються судом у порядку розділу Шостого ЦПК України : процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів ( посадових осіб), яким передбачена можливість у випадку неможливості виконання судового рішення відстрочити або розстрочити судом таке виконання.

Таким чином, у суду не було підстав для заборони Відділу державної виконавчої служби Білокуракинського РУЮ здійснювати будь - які дії у виконавчому провадженні № 38289934 на виконання виконавчого листа № 2/1205/73/2012 від 20.07.2012 року Білокуракінського районного суду Луганської області, у порядку забезпечення позову, що свідчить про порушення судом порядку вирішення вказаного питання.

Відповідно до ст.. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 303-304,307,312,313, 314-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 17 квітня 2014 року - скасувати. Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності негайно та протягом 20 днів може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: