ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1567/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Михайлець О.А. згідно довіреності від 29.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (м. Одеса);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (смт. Овідіополь); про стягнення 2113,45 грн.

23.04.14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 2113,45 грн.

Ухвалою суду від 25 квітня 2014р. за зазначеним позовом порушено провадження у справі № 916/1567/14.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Просив закінчувати розгляд справи та задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно й належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (далі - позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач) було укладено договір поставки №6762 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти партіями кондитерські вироби та інші продукти харчування (далі - товар), в кількості, асортименті, ціні зазначеній у видаткових накладних, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених Договором.

Згідно пункту 2.3 Договору, відповідач здійснює оплату за товар на протязі 14-ти календарних днів, з дати поставки товару шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок позивача, в готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів у касу позивача (п.2.4. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що датою поставки вважається дата передачі товару в розпорядження відповідача за видатковими накладними.

Відповідно до п. 6.1 Договору в разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно п.9.1 договору він набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до того часу коли обидві сторони не приймуть рішення щодо його розірвання.

Так на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2834,47грн. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № RDL00093807 від 19.12.2013 р. на суму 1022,35 грн. та RDL00097227 від 29.12.2013 р. на суму 1812,12грн.

Відповідачем частково сплачено заборгованість за отриманий товар, у зв'язку з чим в нього створилась заборгованість перед позивачем у сумі 2012,12грн.

Отже, позивач виконав умови договору № 4-89 від 29.04.2013р. належним чином, бо позивачем були здійсненні поставки товару відповідачу, але відповідач не розрахувався у повному обсязі за отриманий товар.

31.01.14. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 25-14 від 31.01.14, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в сумі 2012,12грн.

Таким чином, борг відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 перед позивачем становить 2012,12 грн., і тому суд задовольняє позов у цій частині.

Позивач також просить стягнути пеню з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у сумі 82,38грн.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.6.1 договору №6762 від 01.06.12р., укладеного між сторонами, у разі порушення строків оплати товару, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару в строк за кожний день прострочення оплати до дати повної оплати.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення пені із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 18,95грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, тому задовольняє позов і в частині стягнення 3% річних в сумі 18,95грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив до суду не надіслав, частково борг сплатив.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (вул. М.Грушевського, 2-А, м. Одеса, Одеська область, 65031 та вул. 50 років Жовтня, буд. 216, м. Котовськ, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ 37984318):

- 2012,12грн. - основної заборгованості,

- 82,38 грн. - пені,

- 18,95 грн. - 3% річних,

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 20 червня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.