Справа № 427/3758/14-ц

Провадження № 2/427/1694/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2014 року Свердловській міський суд Луганської області в складі:

одноособово судді Логвіної Л.С.,

при секретарі с/з Колтун Є.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду у місті Свердловську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловська Луганської області про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що він тривалий час працював на Шахті «Червоний Партизан» ДП «Свердловантрацит», гірничим робочим з повним підземним робочим днем, під землею. З 2004 року його було взято на облік до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловська Луганської області (далі ВВД ФСНВ)у зв'язку з отриманням трудового каліцтва на виробництві та третьої групи інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК та Актом про нещасний випадок № 64. Через втрату працездатності позивач змушений систематично лікуватися в лікарнях, санаторіях, більшість за свій рахунок. На даний момент відчуває сильний біль, йому важко ходити, не може носити важкі речі, має біль у руці та плечі, оскільки у нього відбулось порушення функцій правої руки, що зробило його інвалідом. У зв'язку з захворюванням позивач не має змоги займатися не тільки своїм захопленням, але й обмежений в роботі по господарству. Почуття безпорадності та неповноцінності приносить особливі страждання та приниження. Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, тому що в наслідок втрати професійної працездатності він позбавлений можливості працювати за фахом і в повній мірі забезпечувати родину. З'явилось почуття неповноцінності, оскільки позивач обмежений у фізичних навантаженнях, життя залежить від вживання ліків та лікування. Хвороби спричиняють біль та душевні страждання, яку він оцінює в розмірі 60 000 грн.

Просить стягнути з ВВД ФСНВ моральну шкоду в зв'язку з трудовим каліцтвом в наслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 60 000 грн. на користь ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутністю, на задоволені позовних вимог наполягає, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ВВД ФСНВ, надала суду письмове заперечення, в якому вказала, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно абз. № 3 п. № 3Розділу XI «Перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09Л999 року «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».

Відповідно до ст. 1167 «Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду» - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» п. 5. «Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду».

В даному випадку не встановлено наявність моральної шкоди, протиправність діяння відділення Фонду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відділення Фонду та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни у законодавстві стосовно права застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV визнано такими, що відповідають Конституції України.

Так, згідно тексту вищезазначеного рішення, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України, їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу ї Закону N 717-У.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЩІК України. У позовній заяві не вказані обставини та не підтверджені доказами, які б підтверджували факт завдання моральної шкоди. Позивачем належним чином не наведені висновки, які б у повній мірі аргументували заявлений для відшкодування розмір матеріальної шкоди.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.

Згідно Акту №64 від 15.10.2004 р. особа, яка допустила правопорушення, яке спричинило нещасний випадок з ОСОБА_2 є сам ОСОБА_2 Хоча інструктаж з охорони праці з ним був проведений 02.10.2004 р.

Згідно положення п. 18 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» ВВД ФСНВ звільнено від сплати судового збору.

Таким чином, ВВД ФСНВ вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, бо наявність моральних страждань у позивача не доведена.

Суд, дослідивши матеріали справи, та докази на підставі ст. 60 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, у випадках встановлених законом.

Відповідно до копії трудової книжки, виданої 08.06.1961 р., ОСОБА_2 з 30.07.1979 р. по 08.10.1980 р. працював у Червонопартизанському шахтобудівельному управлінні «Свердловшахтобуд» за професією газоелектрозварювач 3 розряду, з 10.01.1983 р. по 03.11.1985 р. працював на ш. «Червоний Партизан» гірничий очисного забою підземним 5 розряду з неповним робочим днем, з 08.02.1988 р. по 07.07.1998 р. - ш. «Червоний Партизан» виробничого об'єднання «Свердловантрацит» гірничий очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, з 23.11.1998 р. по 22.05.2003 року - ДВАТ «шахта «Червоний Партизан» гірничий очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, з 20.09.2004 року по 27.05.2005 року - ВП «Шахта Червоний Партизан» гірничий очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею, був переведений сторожем 27.05.2005 року (а.с. 6-8).

Згідно з актом №64 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 15.10.2004 р., що 13.10.2004 р. ОСОБА_2, під час спроби достати породу з-під барабана стрічкового конвеєра 1Л-1000 по 67 західного вентиляційного уклону, отримав травму правого плеча та передпліччя (а. с.12-13).

Судом установлено, що висновком МСЕК від 23.05.2005 р. року позивачу була первинно встановлена втрата працездатності 60 відсотків та третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, а тому саме з цього часу у нього виникло право на звернення до суду з правом про відшкодування моральної шкоди.

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потребі у додаткових видах допомоги серії 2-20 СУ №042525 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-20 СМ №060700 ОСОБА_2 установлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з 01.06.2009 року безстроково внаслідок трудового каліцтва від 13.10.2004 року (а. с. 10-11).

Станом на дату встановлення позивачу втрати працездатності 02.04.2002 р. діяла норма ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачала відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року було встановлено, що норму вищевказаної статті закону треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлено втрату працездатності у зв'язку з отриманням трудового каліцтва до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року, яким було виключені норми про обов'язок відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків застрахованим особам, потерпілим на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відтак, право на відшкодування моральної шкоди, яке набув відповідач в момент встановлення наявності професійного захворювання, зберігається за ним у теперішній час.

Таким чином, суд вважає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків має обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди, яку було завдано потерпілим до 1 січня 2008 року, у зв'язку із чим вимога позивача про стягнення моральної шкоди саме з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області є обґрунтованою.

Суд приходить до висновку, що нещасний випадок на виробництві, який призвів до втрати працездатності 60 відсотків безстроково, вказує на неможливість позивача відновити стан здоров'я, що спричиняє позивачу моральних страждань, які пов'язані з необхідністю лікування, відчуттям фізичних страждань, а також призводить до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення здібностей позивача до праці та обмеження можливості їх реалізації, а також виходить із засад розумності та справедливості, у зв'язку з чим, оцінює розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 8 000 грн.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відповідача та позивача звільнено від сплати судового збору, тому судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності", ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРИШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловська Луганської області, код ЄДРПОУ 25926833 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 8 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до Свердловського міського суду Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Л.С. ЛОГВІНА