11.5
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2015/14
Колегія суддів Луганського окружного адміністративного суду в складі: головуючого-судді Кравцової Н.В., суддів - Каюди А.М., Широкої К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Апеляційного суду Луганської області до Державної виконавчої служби України, треті особи - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_1 про скасування постанови від 26 лютого 2014 року ВП №24371511 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, -
ВСТАНОВИВ:
21.03.2014 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Апеляційного суду Луганської області до Державної виконавчої служби України, треті особи - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_1 про скасування постанови від 26 лютого 2014 року ВП №24371511 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 про зобов'язання апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу відкрито виконавче провадження № ВП 24371511.
Постановою державного виконавця від 26 лютого 2014 року з боржника (апеляційного суду Луганської області) стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 104,85 грн.
Позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає, що вона винесена із порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року.
Просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. від 26 лютого 2014 року про стягнення з апеляційного суду Луганської області витрат на проведення виконавчих дій у сумі 104,85 грн.
У судове засідання позивач не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
У судове засідання прибув представник відповідача.
Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 17.06.2014 на підставі ч.6 ст.128 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що на підставі заяви стягувача судді апеляційного суду Савича Ю.М. від 21.01.2011 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Жилінським В.О. відкрито виконавче провадження № 24371511 про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2011 (а.с. 60,61).
Згідно супровідного листа від 11.03.2011 за вих.. № С-2570/25 постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2011 була спрямована сторонам виконавчого провадження (а.с. 62).
Під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем 26.02.2014 винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 108).
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, колегія суддів виходила з наступного.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження". (далі -Закон № 606).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 606 примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Частиною 4 вказаної статті Закону до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Згідно частини 5 статті 41 Закону № 606 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Механізм використання коштів виконавчого провадження визначається Порядком використання коштів виконавчого провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554 (далі- Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку кошти використовуються державною виконавчої службою на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме на:
1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;
2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до проведення виконавчих дій;
3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;
4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;
5) оголошення в засобах масової інформації;
6) покриття інших необхідних витрат для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби, в тому числі на виплату винагороди державним виконавцям відповідно до статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, придбання службових житлових приміщень та службових приміщень, страхування державних виконавців та забезпечення їх форменим одягом.
Згідно п. 3 Порядку розподіл коштів здійснюється в порядку, встановленому Мін'юстом.
Згідно наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі-Інструкція).
Відповідно до п. 3.13.1 Інструкції до інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС, належать витрати на:
а) зарахування коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку);
б) виплату винагороди державним виконавцям;
в) придбання службових житлових приміщень;
г) придбання службових приміщень;
ґ) страхування державних виконавців;
д) забезпечення державних виконавців форменим одягом;
е) матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів, передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень, ремонт та обслуговування оргтехніки, поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету;
є) установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації;
ж) охорону та охоронну сигналізацію;
з) поліграфічні витрати;
и) проведення семінарів;
і) відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів;
ї) оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
й) придбання основних засобів та програм;
к) Єдиний реєстр;
л) поточний та капітальний ремонт приміщень;
м) інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Згідно наказу Міністерства юстиції України від 18.05.2012 № 924/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.05.2013 за № 796/23328 внесено зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зокрема, доповнено Інструкцію Додатком 1.
Згідно Додатку 1 визначено форму акту державного виконавця про витрати, які пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, та в примітках якого вказано, що витрати у акті державного виконавця зазначаються відповідно до розрахунку витрат виконавчого провадження, стягнутих з боржників, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції.
Таким чином, вказаними наказами Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 та № 924/5 від 18.05.2012 чітко встановлений порядок оформлення державним виконавцем витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. А саме, складання державним виконавцем акту за формою, встановленою у Додатку № 1 до Інструкції, із зазначенням витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, які повинні підтверджуватися розрахунком витрат виконавчого провадження, стягнутих з боржників, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції.
Як встановлено колегією суддів, оскаржуване рішення відповідачем було прийнято на підставі акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 26.02.2014 (а.с. 107). Як вбачається із змісту вказаного акту, державним виконавцем зазначено витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій згідно переліку, на загальну суму 104,85 грн. Інших документів, які б підтверджували витрат під час проведення виконавчих дій, відповідачем надано не було.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно частини 4 статті 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Ухвалою суду від 27.03.2014 судом було витребувано у відповідача оригінал виконавчого провадження та належним чином засвідчені копії для приєднання до матеріалів справи.
На виконання ухвали суду від 27.03.2014 Державною виконавчою службою України засобами поштового зв'язку було надіслано на адресу суду письмові заперечення проти адміністративного позову та матеріали виконавчого провадження на 61 аркуші в 1 примірнику. Інших письмових документів ані Державною виконавчою службою України, ані безпосередньо уповноваженим представником надано суду не було. Також не було заявлено клопотання про необхідність витребування додаткових документів.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю додаткових доказів на обґрунтування доводів відповідача та відсутністю від уповноваженого представника відповідача клопотання про витребування додаткових доказів, справа розглянута на підставі наявних матеріалів справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно Закону України «Про виконавче провадження» всі без винятку виконавчі дії повинні письмово фіксуватися державним виконавцем із залученням таких документів до матеріалів виконавчого провадження. Тобто, надіслані відповідачем матеріали виконавчого провадження є виключно документами, які фіксують процесуальні та виконавчі дії під час примусового виконання виконавчого листа, а тому наявність яких-небудь додаткових документів, які не долучені до матеріалів виконавчого провадження та не були надані на вимогу суду не можуть бути матеріалами виконавчого провадження, та як наслідок належними доказами на витрат з організацією та проведенням виконавчих дій.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, єдиним письмовим документом, на підставі якого винесено оскаржуване рішення відповідачем, є акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 26.02.2014. При цьому, в матеріалах виконавчого провадження відсутній документ, який чітко передбачений Інструкцією з організації примусового виконання рішень (п. 3.13.1 та Додаток № 1), а саме, розрахунок витрат, наданий фінансовою службою відповідного головного управління юстиції. Тобто, письмові докази (матеріали виконавчого провадження), які були надані відповідачем на обґрунтування своїх доводів, не містять всіх необхідних документів, які підтверджують правомірність нарахованих державним виконавцем витрат на проведення виконавчих дій у сумі 104,85 грн.
Внаслідок чого, колегією суддів встановлено, що відповідачем при визначені певного розміру витрат, зазначивши в постанові від 26.02.2014, в порушення п. 3.13.1 Інструкції не був витребуваний від фінансової служби відповідного головного управління юстиції розрахунок зазначених в акті витрат. Тобто, як встановлено згідно матеріалів виконавчого провадження, відповідач без відповідних повноважень або доручень взяв на себе повноваження щодо проведення та складання розрахунку витрат, які покладені на фінансову службу головного управління юстиції, а не на відповідача.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що сума витрат, яка зазначена в постанові від 26.02.2014, визначена з порушенням процедури, встановленою діючим законодавством. Колегія суддів, відповідно до положень ч. 3 статті 2 КАС України, перевіряючи прийняття оскаржуваного рішення, встановила, що постанова від 26.02.2014 прийнята не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Внаслідок чого, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено та підтверджено належними доказами обґрунтованість визначених у оскаржуваній постанові витрат на проведення виконавчих дій, а тому як наслідок постанова від 26.02.2014 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є протиправною та підлягає скасуванню.
Що стосується клопотання Апеляційного суду Луганської області про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що воно підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як вбачається з рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську від 02 лютого 2005 року №655 про внесення організації (установи) до Реєстру неприбуткових організацій (установ) Апеляційний суд Луганської області внесено до Реєстру неприбуткових організацій (установ) на підставі п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та реєстраційної заяви (за формою 1-РН) (а.с.10).
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне звільнити Апеляційний суд Луганської області від сплати судового збору за подачу до суду адміністративного позову майнового характеру за позовом Апеляційного суду Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Державної виконавчої служби України, треті особи - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_1 про скасування постанови від 26.02.2014 ВП №24371511 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов апеляційного суду Луганської області до Державної виконавчої служби України, треті особи - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_1 про скасування постанови від 26 лютого 2014 року ВП №24371511 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій задовольнити.
Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. ВП № 24371511 від 26.02.2014 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 104,85 грн.
Звільнити позивача - Апеляційний суд Луганської області від сплати судового збору.
Забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови від 26.02.2014 ВП №24371511 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій до набрання судовим рішенням законної сили - скасувати.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Н.В. Кравцова
суддя суддя А.М. Каюда К.Ю. Широка