11-кп/775/219/2014(м)

241/255/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Шаліної Т.О., Шапара Ю.І.

при секретарі Черниці О.В.

за участю: прокурора Дойнова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого на вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 27 березня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, мешкаючего за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

05.02.2014 року ОСОБА_1, в період часу з 21.00 по 22.00 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, з метою скоєння крадіжки, прийшов на територію домоволодіння АДРЕСА_2, в якому мешкає ОСОБА_2, шляхом вільного доступу через незакриті двері проник до приміщення літньої кухні вказаного домоволодіння, звідки умисно, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_2 на загальну суму 977 грн..

В апеляційній скарзі прокурор вказує, що вважає вирок незаконним та підлягаючим скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок тяжкості. Вважає, що при призначенні покарання суд в недостатній мірі врахував особу обвинуваченого, конкретні обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки злочину, не враховано обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування шкоди. Також судом при призначенні покарання не враховано, що обвинувачений відповідно до вимог ст. 89 КК України є не судимий, на обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не знаходиться, за місцем мешкання характеризується задовільно. Стверджує, що виправлення ОСОБА_1 можливо без відбування покарання, ОСОБА_1 може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку 2 роки. Вважає, що були порушені вимоги ст. 374 КПК України. Просить вирок скасувати, постановити новий вирок та визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 2 роки.

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що не згоден з вироком. Призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що він не судимий, вину визнав, щиро покаявся, оказував допомогу слідству, потерпіла претензій до нього не має, шкоду їй відшкодував повністю. Вважає, що суд не врахував дані які характеризують його особу та зазначені в характеристиці № 37 від 02.04.2014 року Мангушської селищної ради. Має постійне місце мешкання. Просить вирок змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, апеляція обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наступних підстав.

Доводи апеляції прокурора стосовно порушення судом першої інстанції вимог ст. 374 КПК України колегія суддів залишає поза увагою, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості про визнання певних речей речовими доказами по даному провадженню.

Найменування (номер) кримінального провадження у вироку зазначені, також у вироку зазначено, що його ухвалено Першотравневим районним судом Донецької області.

Не зазначення у вироку порядку отримання копії вироку не є обставиною, яка тягне за собою незаконність вироку та може бути усунута судом в порядку ст. 379 КПК України.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції в недостатній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України і Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Обираючи міру покарання, суд в недостатній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, обставини, що пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у нарколога та психіатра не знаходиться, за місцем мешкання характеризується задовільно, добровільно відшкодував шкоду, що суд врахував як обставину, пом'якшуючу покарання.

Проте суд не врахував щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання.

Суд вказав, що ОСОБА_1 в силу ст. 89 КК України є не судимим, але скоїв злочин через 19 днів після звільнення від відбування покарання, що суд розцінив як стійку позицію обвинуваченого до скоєння злочинів.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судимість ОСОБА_1 погашена відповідно до ст. 89 КК України, тому суд не мав права зазначати дану обставину.

За таких обставин, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи викладене, виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання.

Колегія суддів позбавлена можливості задовольнити апеляцію прокурора, оскільки він просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, застосувавши до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, проте ст. 420 КПК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких апеляційний суд ухвалює свій вирок, застосування ст. 75 КК України цим переліком не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює, а не скасовує, як просить прокурор, вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 27 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - змінити.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення.

Судді: