АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-88-Ф/08 

Головуючий суду першої інстанції                                                                  Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                   Ломанова Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

20 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії в складі:

головуючого - судді                   Ломанової Л. О.,

суддів                                          Притуленко О.В., Соболюка М. М.

при секретарі                             Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2. про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  завданої неналежним виконанням договору найму жилого приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим,  що 20 липня 2007 року сторони в усній формі уклали договір найму жилого приміщення - будинку за адресою: АДРЕСА_1,  строком на 6 місяців. Позивач на виконання зобов'язань за договором сплатив відповідачу 2 000 грн. доларами США у еквівалентному відношенні,  а також 100 грн. 19 серпня 2007 року укладений договір був достроково розірваний сторонами,  проте відповідач повернути сплачені кошти у повному обсязі відмовилася,  а віддала лише 300 грн. За таких обставин позивач просив суд стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1 500 грн.,  які йому відмовилася повернути відповідач,  та відшкодувати моральну шкоду,  завдану незручностями переїзду з літньою матір'ю,  малолітньою дитиною та вагітною дружиною у зв'язку з достроковим розірвання договору найму житла.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2007 року у позові відмовлено повністю.

Не погодившись зі вказаним рішенням,  ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу,  в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення його позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушеннями процесуального права. У апеляційній скарзі ОСОБА_1. зазначає,  що суд необґрунтовано не допитав свідка,  який був присутнім в залі суду,  та не взяв до уваги обставини,  якими позивач обґрунтовував свої вимоги: зокрема,  повернення відповідачем ОСОБА_2. лише 300 грн. з 400 доларів США,  сплачених позивачем за 6 місяців найму житла. Крім того,  в апеляційній скарзі йдеться про неврахування судом

2

обставин завдання позивачу моральної шкоди,  яка полягає у необхідності докладання зусиль йому та його сім'ї до організації свого життя внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань,  а також у моральних стражданнях через необхідність незапланованого переїзду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  дослідивши матеріали справи,  вислухавши пояснення позивача колегія судів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1. у його позові,  суд першої інстанції виходив з того,  що позивачем не були належними доказами доведені факти передачі відповідачу грошей у сумі 2 100 грн. та укладення договору найму житла саме строком на 6 місяців.

З таким висновком погоджується колегія суддів.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 208 та частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України правочини фізичних осіб між собою на суму,  що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,  крім правочинів,  які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення,  належить вчиняти у письмовій формі.

Статтею 811 Цивільного кодексу України встановлено,  що договір найму житла укладається у письмовій формі,  а відповідач заперечує проти твердження позивача про укладення договору строком на 6 місяців та про передачу коштів в сумі 2 100 грн.

Матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог наведених норм при вчиненні правочину - договору найму жилого приміщення та передання ОСОБА_2. при укладенні цього договору коштів в сумі 2 100 грн. Жодних письмових доказів отримання ОСОБА_2. зазначеної суми позивачем надано не було.

Твердження апеляційної скарги щодо безпідставної відмови суду у допиті свідка позивача,  який був присутнім в залі суду,  відхиляються колегією суддів,  оскільки спростовуються матеріалами справи,  з яких вбачається,  що заявлене у судовому засіданні 23 жовтня 2007 року представником позивача клопотання про допит двох свідків було задоволене судом повністю,  проте для допиту у судове засідання з'явився лише один свідок - ОСОБА_3. (журнал судового засідання - а.с.  26 та додаток до нього - технічний запис судового засідання).

Крім того,  відповідно до частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України,  якою

встановлені правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину,

рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.                                                          

Також не можна взяти до уваги посилання ОСОБА_1. в апеляційній скарзі на те,  що судом не була задоволена його вимога про стягнення моральної шкоди,  оскільки  висновок щодо відмови у задоволенні цієї вимоги є правильним,  оскільки відповідає вимогам закону та ґрунтується на недоведеності її наявності позивачем. 

3

Частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України встановлено,  що особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав. Враховуючи,  що порушення прав позивача доведене ОСОБА_1. не було,  колегія суддів вважає правильним висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність у апеляційній скарзі та матеріалах справи підстав для скасування оскаржуваного рішення,  тому апеляційна скарга підлягає відхиленню,  а рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2007 року - залишенню без змін.

На підставі наведеного,  керуючись статтею 303,  пунктом 1 частини 1 статті 307,  частиною 1 статті 308,  пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.