справа 2/251/239/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2014 року Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого - судді Шиповича В.В.
при секретарі Гордус О.В., Говшиєвич А.М.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Бугакової С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у червні 2012 року звернувся до суду з позовом до ДП «Артемвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що 02.12.2013 року був звільнений з посади забійника шахти ім. М.І. Калініна ДП «Артемвугілля» за п.2 ст.40 КЗпП України. Однак повний розрахунок відповідач здійснив з ним не у день звільнення, а лише 28.01.2014 року. Вважав, що відповідач згідно статей 116-117 КЗпП України повинен сплатити йому середній заробіток за 57 днів затримки розрахунку у сумі 43028,16 гривень (57 днів х 754,88 грн. середньоденний заробіток), а крім того відшкодувати витрати на правову допомогу адвоката у сумі 2192,40 гривень.
У судовому засіданні за їх участі позивач та його представник підтримали позовні вимоги, підтвердили обставини викладені у позові та просили задовольнити позов у повному обсязі. Позивач додатково пояснив, що у день звільнення - 2 грудня 2013 року він був на роботі, де ознайомився з наказом про звільнення та отримав трудову книжку однак ніяких коштів в цей день йому виплачено не було. На його звернення до адміністрації шахти з приводу розрахунку йому пояснили, що на даний час у підприємства немає грошей, щоб з ним розрахуватися. Належні йому при звільненні кошти він отримав 28.01.2014 року.
Представник відповідача у судовому засіданні за її участі позовні вимоги не визнала та просила суд у задоволенні позову відмовити. При цьому не заперечувала факту затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та того факту, що у день звільнення 02.12.2013 року ОСОБА_1 перебував на підприємстві де був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав трудову книжку, однак вважала, що така затримка виникла не з вини відповідача, а у зв'язку зі складним матеріальним становищем ДП «Артемвугілля». Крім того просила врахувати що за час затримки розрахунку з 03.12.2013 року по 28.01.2014 пройшло 39 робочих днів, а не 57 як вказував позивач. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, вважала, що такі вимоги незаконні, оскільки позивачем та його представником не надано доказів, що ОСОБА_1 сплачував будь-які кошти адвокату.
Суд вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно наказу №1729/к від 02.12.2013 року та записів у трудовій книжці (а.с. 3-5) ОСОБА_1 - забійник дільниці №109 шахти ім. М.І. Калініна ДП «Артемвугілля» 02.12.2013 року звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Оскільки сторонами у судовому засіданні визнано, що ОСОБА_1 в день звільнення 02.12.2013 року був на підприємстві - шахті ім. М.І. Калініна ДП «Артемвугілля» то в цей день відповідач і повинен був провести повний розрахунок.
В той же час згідно довідки шахти ім. М.І. Калініна ДП «Артемвугілля» №152 від 25.02.2014 року (а.с. 6) заробітна плата ОСОБА_1 була виплачена 28.01.2014 року, що підтвердила у судовому засіданні і представник відповідача.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Спір про розмір нарахованих ОСОБА_1 при звільненні сум між сторонами відсутній.
Посилання відповідача на складне матеріальне становище не звільняє ДП «Артемвугілля», як роботодавця дотримуватись вимог трудового законодавства України та проводити своєчасний розрахунок зі звільненими працівниками, а тому суд вважає, що у затримці розрахунку з ОСОБА_1 є провина ДП «Артемвугілля».
Таким чином ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно довідки СП «Шахта ім. Калініна ДП «Артемвугілля» №418 від 12.06.2014 року (а.с. 49) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 обчислена відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 за два місяці, що передували його звільненню становить 754,88 гривень.
Згідно інформації СП «Шахта ім. Калініна ДП «Артемвугілля» №1/9-1272 від 22.05.2014 року (а.с. 36) ОСОБА_1 під час роботи забійником працював за графіком, - п'ять днів на тиждень, а за період з 03.12.2013 року по 28.01.2014 року пройшло 39 робочих днів.
Врахування при обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку календарних днів, про що просив позивач є безпідставним.
Отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 за період з 03.12.2013 року по 28.01.2014 року становить 29 440 гривень 32 копійки (39 днів х 754,88 грн.).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позивач за вимогами, що випливають з трудових правовідносин звільнений від сплати судового збору, то судовий збір у сумі 294,40 гривень (1% від суми задоволених вимог) необхідно стягнути на користь держави з відповідача.
Позивачем були заявлені позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму 43028,16 гривень.
Сума задоволених позовних вимог становить 29440,32 гривень, а пропорційно до заявлених майнових позовних вимог 68,42 % (з розрахунку 29440,32 грн. х 100 % : 43028,16 грн.).
Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволено частково то витрати на правову допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1-2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (п. 2 ч. 3 ст.79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Згідно з Договором про надання юридичної допомоги від 04.03.2014 року, - ОСОБА_1 доручає адвокату ОСОБА_2 надати йому юридичну допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а.с. 10).
ОСОБА_2 має свідоцтво № 3212 від 29.04.2009 року про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 11).
Згідно з Актом виконаних робіт за Договором від 04.03.2014 року (а.с. 12) вартість юридичної допомоги наданої адвокатом ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_5 становить - юридична консультація 243,6 гривень за 0,5 години, підготовка позовної заяви 730,8 гривень за 1,5 години, участь у судових засідання 974,4 гривень за 2 години, комп'ютерний набір та друк позовної заяви 243,6 гривень за 0,5 години.
Відповідно до квитанції № 026358 від 04.03.2014 року адвокатом ОСОБА_2 прийнято від ОСОБА_1 2192 гривні 40 копійок, як оплата за Договором від 04.03.2014 року та Актом виконаних робіт за вказаним договором (а.с. 13).
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив факт сплати адвокату 2192,40 гривень за правову допомогу.
Відповідно до журналів судових засідань 21.03.2014 року, 05.05.2014 року, 02.06.2014 року адвокат ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях в якості представника позивача більш ніж дві години.
Суд вважає, що комп'ютерний набір та друк позовної заяви і запитів є технічним результатом юридичних послуг зі складання таких документів адвокатом, а тому витрати на комп'ютерний набір та друк суд не може визнати правовою допомогою та включити до складу витрат на правову допомогу.
Отже суд приходить до висновку, що у розглядуваній справі ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу на суму 1948,8 гривень (юридична консультація, складання позовної заяви, участь адвоката у судових засідання).
Оскільки позовні вимоги майнового характеру задоволено частково то судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу також підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З ДП «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 1333,37 гривень (з розрахунку 1948,8 грн. х 68,42%).
На підставі ст.ст. 116-117 КЗпП України, «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 10-11, 60-61, 79, 84, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» (ідентифікаційний код 32270533) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 29 440 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок) гривень 32 копійки та витрати на правову допомогу у сумі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні 37 копійок.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» (ідентифікаційний код 32270533) на користь держави судовий збір у сумі 294 (двісті дев'яносто чотири) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд міста Горлівки шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Шипович В.В.