Справа № 22ц-809                                       Головуючий у І інстанції Заріцький СМ.

Категорія                                                       Доповідач у II інстанції* Касьяненко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2008 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Антоненко В.І. Суддів: Касьяненко Л.І.,  Поліщука М. А. При секретарі: Кобець І.С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського райсуду від 26.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 ,  3-і особи: Жулинська сільрада Вишгородського району про визнання права на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 ,  Жулинської сільради про визнання договору купівлі -продажу будинку дійсним та визнання права власності на будинок, -

встановила:

У червні 2006 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом про визнання договору купівлі- продажу дійсним,  посилаючись на те,  що у грудні 1987 року вони разом з чоловіком ОСОБА_7 за спільні кошти купили у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 за 3000 грн.,  а він передав їм будинок у власність. З 1987 року вони були зареєстровані в будинку ,  обробляли присадибну ділянку ,  тобто фактично вступили в управління та володіння будинком.  Тому просила визнати договір купівлі- продажу укладений між нею та ОСОБА_4 дійсним та визнати за нею право власності на будинок.

У 2005 році  ОСОБА_7 пішов з дому і пропав безвісті.

ОСОБА_5 подала зустрічний позов,  посилаючись на те,  що заявлені позовні вимоги,  її матір"ю є неправдиві,  оскільки спірний будинок був придбаний нею у 1985 році у ОСОБА_4,  про що свідчить його розписка,  а мати з батьком переїхали до неї з Білорусії і за її згодою поселились в будинку і проживали в ньому не пред"являючи ніяких    претензій чи прав на спірний будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6  померла.,  ОСОБА_1 як її правонаступник у вересні 2007 року звернулася з позовом про визнання права власності на спадкове майно в зв"язку з набувальною давністю та просила визнати за нею та іншими спадкоємцями в рівних частках в порядку спадкування за законом право власності на будинок.

2

частка будинку ОСОБА_8 становить 2/3 та є їх спільною власністю. Просила визнати за нею,  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності на 1/3 частку будинку за кожним.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 16 січня 2007 року позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 18 жовтня 2007 року позов ОСОБА_83адоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_10 не чинити ОСОБА_8 перешкод у користуванні належною йому часткою будинку АДРЕСА_2,  виселено їз цієї частки будинку ОСОБА_10. та вселено ОСОБА_8 У задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено,  що жилий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по '/г частці кожному на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду від 18 травня 1984 року про затвердження мирової угоди. ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1983 по 1986 рік. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_11  ОСОБА_10 проживає у належній ОСОБА_8 частці будинку без реєстрації та чинить йому перешкоди у користуванні власністю: не впускає його у будинок,  здає приміщення по договору найму без згоди власника т. ін. ОСОБА_8 в даний час проживає у дочки від першого шлюбу у будинку АДРЕСА_3.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_8,  суд обгрунтовано виходив з положень  ст.  391 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те,  що ОСОБА_8 як власник належної йому частки будинку має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном,  в тому числі і виселення ОСОБА_10,  яка проживає у спірній частці будинку без законних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_10,  суд правильно виходив з недоведеності її позовних вимог щодо перебудови спірної частки будинку за спільні кошти подружжя та відсутності правових підстав для набуття нею права власності на частку будинку.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права,  підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводів,  які б спростовували висновки суду,  викладені у рішенні,  в апеляційній скарзі не приведено.

3

Керуючись  ст.  ст.  308,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилити,  а рішення Києво-Святошинського районного суду від 18 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.