ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р. Справа № 804/4452/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Конєвої С.О. Берднику С.О. Познянський В.А. Боднар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з платниками податків ПП «Вісмут» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., ПП «Ватер-Шпаг» за період грудень 2012р. за наслідками якої складено акт №554/04-65-22-03/36295174 від 13.03.2014р.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., здійсненого на підставі акту від №554/04-65-22-03/36295174 від 13.03.2014р.;

- зобов'язати відповідача відновити в електронній автоматизованій системі співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкову звітність з податку на додану вартість позивача за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р. подану до відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена відповідачем за відсутності визначених для цього підстав, а також з порушенням процедури її проведення, оскільки запит відповідача про надання інформації не відповідав вимогам п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, а саме: запит не містив посилань на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання інформації, підстав для надіслання запиту,опису інформації, що запитується та переліку документів, що її підтверджують. Також позивач вважає, що згідно до вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підставою для проведення позапланової перевірки є не надання платником податків письмових пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня його отримання, тоді як позивач зазначає, що на запити від 01.08.2013р. та від 23.01.2014р. позивач надав відповідь та первинні документи 15.08.2013р. та 12.02.2014р. відповідно, а тому вважає, що за умови надання ним вказаних документів підстав для проведення позапланової перевірки у податкового органу не було у зв'язку з чим вважає дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, проведеної 13.03.2014р. протиправними та такими, що не відповідають вимогам вищевказаного податкового законодавства. Також позивач оспорює і висновки, викладені в акті перевірки від 13.03.2014р. про неможливість підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з огляду на дефектність наданих до перевірки товарно-транспортних накладних посилаючись на те, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу при складанні акту перевірки одного платника податку приймати за основу акт перевірки іншого контрагента як підставу для висновків про наявність порушень податкового законодавства, оскільки Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення права у платника податку на додану вартість на податковий кредит за умови дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. При цьому, позивач зазначає, що діючим законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними або недійсними правочини і дані, вказані платником податків в податковій декларації, вважає, що висновки, викладені в акті, є суб'єктивною думкою посадової особи - органу державної податкової служби. Окрім того, позивач посилається і на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 13.03.2014р. було здійснено коригування показників податкової звітності позивача за вищевказаний період, що, на думку представника позивача, є протиправними діями, оскільки за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення не приймались, а, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались, що є порушенням відповідачем вимог ст. 49, 54 Податкового кодексу України, а також наказів ДПА України від 30.05.1997р. №166, від 18.04.2008р. № 266,, від 31.12.2008р. №827 у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності задекларовані ним самостійно у поданих ним податкових деклараціях з ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, в усних поясненнях та у письмових запереченнях, наданих суду, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю посилаючись на те, що перевірка проводилася на підставі наказу від 21.02.2014р. № 144 згідно до вимог ст.ст. 20,78,79 ПК України, який було направлено 21.02.2014р. позивачеві та вручено засобами зв'язку згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, до перевірки позивачем не були надані розрахункові документи з постачальниками, документи, що підтверджують реалізацію товарів, документи, що підтверджують транспортування товару, довіреності на отримання товару, розрахункові документи, також під час перевірки були використані і висновки актів перевірок контрагентів позивача у яких зроблені висновки про те, що за юридичною адресою підприємств відсутні первинні бухгалтерські документи. Отже, проведеною перевіркою позивача було встановлено нереальність проведення господарських операцій між позивачем та підприємствами постачальниками ПП «Вісмут», ПП «Ватер-Шпаг» та покупцями за період листопад, грудень 2012р., наявність та здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. З огляду на наведене, відповідач вважає, що доводи позивача у позовній заяві не спростовують самого факту встановлених порушень позивачем вимог податкового законодавства п.180.1 ст.180, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.05.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» зареєстроване 04.12.2008р. як юридична особа за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 33 кв. 3, перебуває на податкового обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська за № 17101 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією виписки з ЄДРПОУ від 08.01.2014р., копією свідоцтва платника ПДВ та матеріалами справи (а.с.13-18).

01.08.2013р. та 23.01.2014р. податковою інспекцією на підставі п.16.1.9 ст.16, п.20.1.6 ст.20, п.73.3, п.73.5 ст. 73 ПК України були сформовані запити до керівника позивача, які підписані заступником начальника ДПІ, про надання позивачем пояснень та документального підтвердження з питань відносин за період з серпня по листопад 2012р., зокрема, з ТОВ «Вісмут», ТОВ «Поліметал-Торг», яке є правонаступником ПП «Ватер-Шпаг», що підтверджується відповідними копіями запитів (а.с.64-66).

Так, на виконання вказаних запитів, позивачем 15.08.2013р. та 12.02.2014р. були надані пояснення та первинні бухгалтерські документи на адресу податкової інспекції про що свідчать відповідні копії відповідей позивача, які наявні в матеріалах справи (а.с.67-80).

У період з 27.02.2014р. по 05.03.2014р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська на підставі наказу від 21.02.2014р. № 144 згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з платниками податків ПП «Вісмут» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., ПП «Ватер-Шпаг» за період грудень 2012р. про що складено відповідний акт від 13.03.2014р. за №554/04-65-22-03/36295174.

За висновками вказаного акту перевірки податковою інспекцією встановлено порушення п.180.1 ст.180, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснених операцій, зокрема, по ланцюгу придбання товарів (робіт, послуг) у листопаді 2012р. з ПП «Вісмут», ПП «Ватер-Шпаг» (а.с.18-55).

На підставі вищевказаного акту, податковою інспекцією в подальшому було здійснено коригування показників податкової звітності позивача у базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» за період - вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., що підтверджується витягом з відповідної бази даних, яка на вимогу суду надана відповідачем (а.с.88-102).

Позивач оспорює дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, висновки викладені в акті перевірки від 13.03.2014р., оскільки, вказані висновки не містять жодних посилань на докази про нереальність господарських операцій, окрім того, позивач вважає, що відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними та коригування показників податкової звітності, відображених позивачем у податкових деклараціях на підставі акту перевірки без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення та узгодження його у встановленому законодавством порядку.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного податкового законодавства України у сукупності з наданими суду доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання дій відповідача протиправними щодо коригування показників податкової звітності позивача на підставі акту перевірки та зобов'язання відновити ці показники у базі даних, виходячи з наступних обставин.

Щодо позовних вимог позивача про визнання дій протиправними з приводу коригування відповідачем показників податкової звітності позивача за період - вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р. на підставі акту перевірки від 13.03.2014р., задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд виходить з наступного.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до норм Податкового кодексу України.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової служби України.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266, який втратив чинність на підставі наказу №165 від 14.06.2013р.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012р. № 516 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в автоматизованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, підтверджено і представником відповідача в судовому засіданні, а також підтверджено і витягом з бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» за період - вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., відповідачем було здійснено коригування показників податкової звітності позивача за вказаний вище період, які були позивачем відображені у поданих ним податкових деклараціях з ПДВ на підставі акту від 13.03.2014р. без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення (а.с.88-102).

В той же час, норми ст. 86 Податкового кодексу України передбачають, що після складання акту перевірки, який фіксує порушення вимог чинного податкового законодавства платником податку, обов'язок податкового органу щодо складання за наслідками такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Так, представником відповідача у судовому засіданні підтверджений факт того, що будь-якого податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки від 13.03.2014р. податковим органом не приймалося.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в автоматизованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), є порушенням норм ст.86 Податкового кодексу України і порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматизованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

У зв'язку з наведеним, підлягають і задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити в електронній автоматизованій системі співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., які були позивачем відображені самостійно у податкових деклараціях з ПДВ за вказаний період.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій щодо коригування в деталізованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань задекларованих позивачем у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2012р. показників податкової звітності у деклараціях з ПДВ без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 13.03.2014р.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладеного, з урахуванням ч.3 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в деталізованій системі співставлення показників податкової звітності податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за період - за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р.

В той же час, слід зазначити, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за наслідками якої складено акт від 13.03.2014р.,виходячи з наступного.

Згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби - п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Згідно п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційний відносин з письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлені законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, як вбачаться зі змісту запитів податкової інспекції від 01.08.2013р. та від 23.01.2014р. видно, що підставами для проведення позапланової перевірки позивача стали ті обставини, що податковим органом за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України були виявлені факти відхилень між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагенту позивача - ПП «Вісмут» та ТОВ «Поліметал-торг», що є правонаступником -ПП «Ватер-Шпаг». При цьому, вказані запити підписані заступником начальника податкової інспекції, тобто запити податкової інспекції відповідають вимогам п.73.3 ст.73 ПК України(а.с.64-65).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач, на вказані вище письмові запити податкової інспекції, надав 15.08.2013р. та 12.02.2014р. відповідні письмові пояснення та копії документів, що підтверджують господарські відносини, які відображені позивачем у декларації з ПДВ з вказаними вище контрагентами (а.с.67-80).

Керівником органу державної податкової служби 21.02.2014р. було прийнято наказ №144 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків ПП «Вісмут» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., ПП «Ватер-Шпаг» за період - грудень 2012р., а також було складено повідомлення № 45 від 21.02.2014р., які були вручені позивачеві, що позивачем не оспорювалося ні у позові, ні у ході судового розгляду справи(а.с.15-17).

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що є безпідставними посилання позивача на те, що податковий орган не мав права проводити перевірку у зв'язку з тим, що позивач надав усі запитувані відповідачем документи у встановлені строки, а тому податкова інспекція не мала права видавати наказ про проведення перевірки та проводити позапланову перевірку, оскільки ст.ст.20, 75,78,79 ПК України визначений порядок вчинення органом ДПС дій направлених на проведення документальної позапланової перевірки, зокрема, направлення запиту про надання інформації та документів на адресу платника податків, прийняття наказу на проведення перевірки та складання направлення на перевірку, які вручаються платнику податків та вказані норми не містять посилань на те, що у разі надання платником податків запитуваних документів перевірка не повинна проводитися.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і доводи позивача про те, що наявність лише наслідків перевірок інших платників та податкової інформації про можливе порушення позивачем вимог податкового законодавства не є достатньою підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підставою для проведення позапланової перевірки, є зокрема, отримання податкової інформації за якою виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Слід також зазначити, що є неспроможними і твердження позивача про те, що запити податкової інспекції не відповідають вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, оскільки, як зазначено вище та встановлено судом, дані запити містять всі необхідні дані згідно до вказаної норми, підписані уповноваженими особами, та, позивач, вважаючи, такі запити, що складені з порушенням вимог п.73.3 ст.73 ПК України, не використав свого права щодо звільнення його від обов'язку надання відповіді на запит згідно до абз. 5 ст.73 ПК України, навпаки, погодившись з вказаними запитами податкової інспекції, у відповідності до вимог ПК України надав на виконання вказаних запитів відповідні письмові пояснення та документи листами від 15.08.2013р. та 12.02.2014р. відповідно (а.с.67-80).

Зазначені обставини та дії, вчинені позивачем по наданню відповідей на запити податкової інспекції, свідчать про обґрунтованість та законність направлення на адресу позивача податкової інспекцією запитів від 01.08.2013р. та від 23.01.2014р. та проведення перевірки після надання позивачем інформації та документального підтвердження господарських відносин, які запитувалися податковою інспекцією.

Також, судом враховується і те, що позивач, оспорюючи дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки, у встановленому законодавством порядку наказ про проведення цієї перевірки не оспорив та доказів протиправності чи скасування наказу від 21.02.2014р. № 144 суду не надав, що фактично свідчить про те, що позивач погодився з призначенням та проведенням перевірки після отримання запитів та надання на них відповідей у порядку встановленому Податковим кодексом України.

Отже, суд приходить до висновку, що за наявності наказу від 21.02.2014р. № 144 на проведення перевірки, який не скасований та не визнаний протиправним у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі вищевказаного наказу, є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім того, слід зазначити, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги і протиправністю висновків, викладених в акті перевірки від 13.03.2014р., однак, судом такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги як протиправність дій з проведення перевірки з огляду на те, що самі висновки та дії з їх відображення в акті перевірки, не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки не породжують у позивача будь-які правові наслідки, які є обов'язковими для виконання позивачем.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.

У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для проведення позапланової перевірки, визначених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, про дотримання податковим органом вимог ст.ст. 73,75,78,79 ПК України під час проведення перевірки, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки за результатами якої складено акт від 13.03.2014р. не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з наведеного, слід стягнути Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 грн. 54 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення № 1064 від 27.03.2014р.(а.с.2) з урахуванням вимог ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ КУТПМЗЗОВВВС «Дніпроекономресурси» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., здійсненого на підставі акту №554/04-65-22-03/36295174 від 13.03.2014р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній автоматизованій системі співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкову звітність з податку на додану вартість ТОВ КУТПМЗЗОВВВС «Дніпроекономресурси» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012р., подану до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» (49038, м.Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 33, кв.3, код ЄДРПОУ 36295174) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 грн. 54 коп.( тридцять шість грн. 54 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 19.05.2014р.

Суддя С.О. Конєва